Вищий земельний суд Відня (OLG) остаточно підтвердив рішення нижчої інстанції й відмовив у екстрадиції до США українського бізнесмена Дмитра Фірташа. Про це повідомило австрійське видання Der Standard.
Суд відхилив апеляцію прокуратури як подану із пропуском строків, тим самим завершивши багаторічну юридичну боротьбу, що тривала з 2014 року, коли Фірташа вперше затримали під рекордну заставу у 125 млн євро.
Фірташа у США звинувачують у спробі дати хабарі на суму 18,5 млн доларів для отримання дозволів на видобуток титанової сировини в Індії з подальшим продажем продукції Boeing. Бізнесмен наполягає, що справа — політична. За роки процесу австрійські суди кілька разів ухвалювали взаємовиключні рішення, а екстрадицію зупинили у 2019 році після нових клопотань сторони захисту, коли розгляд істотно затягнувся через обсяг матеріалів та зміну суддів.
Україна у 2021 році запровадила санкції проти Фірташа за постачання титану російським оборонним підприємствам. У 2024 році обмеження проти нього, його дружини та фінансиста Дениса Горбуненка ввела Велика Британія, заявивши про «серйозну корупцію» та можливе привласнення активів із газотранспортної системи України. Сам Фірташ називає санкції безпідставними.
В Україні ім’я Дмитра Фірташа давно стало синонімом газової корупції та тіньових схем у постачанні енергоносіїв. Найвідоміший приклад — посередницька компанія RosUkrEnergo, створена за участі Фірташа і «Газпрому», яка у середині 2000-х монополізувала імпорт газу з Росії та Середньої Азії. Її діяльність згадували у численних корупційних розслідуваннях, а схема отримала назву «газового спрута» — через непрозорі контракти, політичний вплив і багатомільярдні заробітки з державних ресурсів.
Іншим резонансним епізодом стала історія 2010-х, коли RosUkrEnergo через суди повернула собі понад 12 млрд кубометрів газу, що завдало Україні значних фінансових втрат. Протягом багатьох років Фірташ мав суттєвий вплив на енергетичний сектор, контролюючи облгази та теплокомуненерго, що робило його однією з ключових фігур у системній газовій корупції, яку неодноразово описували як українські, так і міжнародні аналітичні центри.
Автор: Богдан Моримух
