Уже у п’ятницю, 10 жовтня, Нобелівський комітет розвіє своїм рішенням чи не найголовнішу міжнародну інтригу 2025 року, назвавши ім’я нового лауреата премії миру. Зокрема, члени комітету, призначеного парламентом Норвегії, мають підтримати або відкинути зусилля глобальної армії підтримки президента США Дональда Трампа, який неодноразово і гучно заявляв про свої амбіції отримати лаври миротворця номер один у світі. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Напередодні оголошення імені нового лауреата Нобелівської премії миру, яке за традицією пройде в Осло в день народження Альфреда Нобеля 10 жовтня, пристрасті довкола рішення однойменного комітету ще більше розпалила заява його очільника Йоргена Ватне Фрюднеса. Зокрема, в інтерв’ю газеті The Telegraph пан Фрюднес повідомив, що рівень уваги до Нобелівської премії миру цього року має «істеричний характер». За його словами, щороку члени Нобелівського комітету отримують десятки тисяч листів з усіх куточків світу, які повідомляють про потенційних кандидатів та їхні заслуги. Однак цього року Нобелівський комітет буквально завалили повідомленнями, обсяг яких є «безпрецедентно більшим». При цьому голова комітету наполягає на тому, що коли п’ять його членів, призначених парламентом Норвегії, зберуться за зачиненими дверима, на їхнє рішення не зможуть вплинути жодні «лобістські структури, політичні групи впливу чи кампанії у ЗМІ».
Хай там як, але ситуація із Нобелівською премією миру у 2025-му дійсно унікальна. Насамперед з огляду на те, що про свої амбіції отримати цю нагороду одразу після повернення до Білого дому у січні заявив старий-новий президент США Дональд Трамп. Протягом перших десяти місяців перебування 79-річного республіканця в Овальному кабінеті бажання стати володарем нобелівки перетворилося для нього на ідею-фікс.
Наочним підтвердженням цього слугують численні публічні заяви пана Трампа та пости у соцмережах, де він перераховував війни, які йому вже начебто вдалося припинити. Між тим, зібравши у свою скарбничку солідну кількість рекомендацій з різних континентів, Трамп на самому фініші спіткнувся об російсько-українську війну. Річ у тім, що і в Києві, і в країні-агресорці практично синхронно визнали, що миротворчі зусилля американського лідера є невдалими.
Зокрема, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук у середу, 8 жовтня, так і не вніс на розгляд парламенту проект постанови про висування президента Трампа на Нобелівську премію миру. Ця пропозиція надійшла від вельми строкатої групи нардепів - Тищенка, що днями зганьбився через подарунок жінці літнього віку «кравчучки» а ля Louis Vuitton і йому подібних.
«Голова Верховної Ради не хоче виносити до зали і не ставить на голосування процедурне питання про включення до порядку денного проекту постанови «Про звернення до Нобелівського комітету щодо висування кандидатури президента США Дональда Трампа на здобуття Нобелівської премії миру»! Це все, що потрібно знати про позицію парламенту стосовно президента Трампа», - написала у своєму Telegram-каналі виключена з пропрезидентської фракції «Слуга народу» депутатка Ганна Скороход.
Того ж таки 8 жовтня заступник очільника росМЗС Сергій Рябков заявив, що «потужний імпульс» російсько-американського саміту в Анкориджі на користь мирного врегулювання в Україні за неповні два місяці після 15 серпня виявився значною мірою вичерпаним. Більше того, за словами Рябкова, розгляд президентом Трампом можливості поставки Києву крилатих ракет Tomahawk загрожує вивести путінську «СВО» на якісно новий рівень.
Між тим цілком очевидно, що небезперечними виглядають і заслуги Трампа у врегулюванні інших конфліктів. Приміром, південнокорейські парламентарі висунули його на Нобелівську премію миру, незважаючи на те, що відносини між Північчю та Півднем Корейського півострова останнім часом тільки погіршилися. Восени минулого року КНДР внесла зміну до своєї конституції, офіційно проголосивши Південну Корею «ворожою державою». Жодних позитивних змін у відносинах двох країн з того часу не відбулося.
Вельми двозначною виглядає і ситуація довкола конфлікту Індії та Пакистану, завершення якого Трамп поспішив записати собі в актив після короткочасного силового протистояння двох держав у розділеному Кашмірі у травні цього року. У той час як уряд Пакистану запропонував висунути його на Нобелівську премію за посередництво у вирішенні конфлікту з Індією, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив про те, що припинення гострої фази конфлікту відбулося без будь-якої участі американського президента. Крім того, через півроку після індійської операції «Сіндур» у Делі не втомлюються підкреслювати, що першопричини конфлікту не усунуті і він будь-якої миті може спалахнути з новою силою.
Запросивши у серпні до Білого дому лідерів Вірменії та Азербайджану, Трамп також оголосив про те, що саме він приніс мир на Південний Кавказ. Однак Нікол Пашинян та Ільхам Алієв тоді ні на крок не просунулися до остаточного врегулювання, підписавши у Білому домі не мирний договір, а радше декларацію про наміри. Примітно, що під час церемонії Трамп назвав Вірменію Албанією.
Між тим, в іншому регіоні - на Близькому Сході - пропозиція дати Трампу Нобелівську премію миру виникла через його реальні зусилля щодо припинення війни в Газі та звільнення ізраїльських заручників, захоплених терористичним угрупуванням «Хамас». Пан Трамп навіть висунув власний мирний план, практична реалізація якого вже почалася. Ізраїль, до слова, також висунув Дональда Трампа на Нобелівську премію миру.
Позитивного результату завдяки втручанню Трампа було досягнуто і при врегулюванні прикордонного конфлікту між Таїландом та Камбоджею, який перейшов в активну фазу у липні і супроводжувався застосуванням важкої авіації та артилерії. Саме при американському посередництві за підсумками переговорів у Куала-Лумпурі сторони домовилися про остаточне припинення вогню.
Таким чином, в той час як в одних воєнізованих конфліктах спроби їх врегулювання з боку Дональда Трампа виглядають відверто невдалими або умовними, на інших напрямках йому все ж таки вдалося досягти реальних зрушень. Ситуація, що склалася, ставить Нобелівський комітет перед непростим вибором: присудити премію миру Трампу чи віддати її якомусь малопомітному персонажу або структурі. Втім є і альтернативний сценарій.
«Може, я буду не в «мейнстримі», але наважусь стверджувати, що моя позиція аргументована й справедлива. Отже, озвучу своє звернення до норвезького Нобелівського комітету. Шановні члени комітету! Ваше рішення щодо присудження та вручення цього року Нобелівської премії миру має відповідати особливості моменту в історії людства. Ваші попередники це також цілком усвідомлювали, коли приймали правильні рішення не вручати нікому цю премію в роки, коли вирували війни, зокрема, у 1914-1916 та у 1939-1943 роках. Зараз, коли в Європі вирує велика війна, а всі спроби зупинити агресора закликами до миру не призвели до жодного результату, коли Близький Схід ще далекий від миру, коли в різних куточках світу, від Африки до Індо-Тихоокеанського регіону закладаються міни уповільненої дії, коли годинник Судного дня рушив ще ближче до критичної позначки, коли світ стоїть на порозі розгортання регіональних воєн і, як це не прикро, не виключено й третьої світової війни, було б, мабуть, недоцільно вручати премію миру. Неможливо проігнорувати той факт, що в минулому та цьому році вже загинуло чи важко поранено кілька мільйонів людей, лише у війні Росії проти України – більше мільйона. Десятки тисяч невинно вбитих цивільних, серед яких діти й жінки, які мали право на життя й мир, мільйони, які перебувають під окупацією агресорів, мільярди, які побоюються розгортання ядерної гонки озброєнь в умовах закінчення дії договорів про скорочення ядерних озброєнь… Сьогодні потрібен потужний сигнал про недопущення катастрофи», - написав у соцмережах відомий дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у США Валерій Чалий.
«Повага до Нобелівського комітету, до кожного з його членів величезна, і ваше рішення може мати реальний вплив. Якщо ви зробите чергове призначення премії в цих умовах - навряд чи це буде адекватним сьогоднішній ситуації. Ваше рішення має бути зрозумілим для мільйонів простих людей, які, на жаль потерпають від воєн і воєнних конфліктів і не бачать зараз цього миру. Ваше рішення має стати останнім нагадуванням про катастрофу, яка наближається. Ваше рішення має бути справедливим. За всієї поваги до сотень номінантів, серед яких справді є люди, внесок яких в розбудову мирного світового порядку є важливим, і який ми всі цінуємо - вони мають зрозуміти ваше рішення. Щоби бути почутими у всіх куточках світу, де вирують війни, щоби бути почутими в кабінетах лідерів ядерних держав, щоби ваш голос був гучним, а остаточне рішення максимально впливовим – ви маєте зробити вагомий заклик до миру! Цього року єдине правильне рішення - не присуджувати нікому Нобелівську премію миру!», - констатував пан Чалий.
Водночас політолог Вадим Денисенко зазначає: «Ціла низка дуже поважних експертів підтримали відкритого листа Валерія Чалого про те, щоб цього року нобелівка з миру не вручалася нікому. Я не буду вдаватися в роздуми, чи когось цікавить думка наших експертів, хоча можу сказати, що справді, існує невелика ймовірність, що премія цього року буде пропущена. Але це викличе дуже серйозні іміджеві ризики для комітету. Нобелівський комітет розуміє, що пропустивши премію, він дуже серйозно втратить репутаційно. Чому премію в той чи інший період отримували Арафат чи Кіссінджер пояснити завжди було можна. А от не дати нікому премію миру, в якому тривають війни - неможливо. Не дати премію означає сказати вголос: «Ми злякалися Трампа». Я не впевнений, що Нобелівський комітет в Осло готовий до цього».
В основі, «можливо, навіть навʼязливого», бажання Трампа отримати премію, вважає експерт, лежить не лише гординя і самозакоханість, як це оцінює більшість аналітиків: «Основою є нелюбов до Обами, який, крім всього іншого, на думку Трампа, отримав премію ні за що ні про що. Тобто, нобелівка потрібна Трампу для внутрішнього користування набагато більше ніж для зовнішнього. Обама – не просто альтер его Трампа в психоаналітичному значенні. Обама – це уособлення всього того проти чого бореться Трамп. Обама – це базовий персонаж культури вибачень проти якої повів хрестовий похід Трамп, і багато в чому зламав цю саму культуру вибачень. Для Трампа Нобелівський комітет миру – це частина цієї самої культури вибачень. І він буде його ворогом навіть після вручення премії».
На переконання Вадима Денисенка, вірогідність отримання премії Трампом цього року – відносно невелика, але отримання чи не отримання премії ніяк не вплине на його політику щодо Європи: «Трамп вирішив відкласти пропозиції РФ щодо арктичного шельфу та рідкісноземельних металів на потім. Зараз він зосереджений на нафтогазовій блокаді доступу Росії до преміального ринку Європи. І, схоже ця стратегія спрацює протягом наступного року. І ця ціль – явно перевищує медаль, отриману в Осло. Друга ціль Трампа – часткове обмеження Росії на світових ринках. Думаю, росіяни протягом року втратять ще до 20% нафтових прибутків і головна причина тут буде в роботі наших дронів».
Окремо акцентувавши на тому, що Нобелівська премія для Трампа - це вишенька на торті, а не першопричина тих чи інших рішень, Вадим Денисенко підсумував: «Головне, щоб зараз держава на своєму рівні не підхопила ідею переговорів з Нобелівським комітетом. Бо тут жодної win-win історії не існує».
Тим часом, випадково чи ні, але саме 10 жовтня – в день вручення Нобелівської премії миру, Дональд Трамп пройде «планове» медичне обстеження у медичному центрі імені Уолтера Ріда, повідомили у Білому домі. Це буде друге медичне обстеження Трампа цього року. Чинного господаря Овального кабінету неодноразово звинувачували у недостатній відкритості щодо стану здоров’я, незважаючи на величезний суспільний інтерес до самопочуття глави американської держави. До речі, безпосередньо у клініці, анонсували у трампівській адміністрації, головний республіканець виступить перед військовими, котрі перебувають там на лікуванні. Тобто підтекст зрозумілий – натяк на війну та мир, що є заочним «привітом» пана Трампа тому ж таки Нобелівському комітету.
Автор: Тетяна Мішина
