Газета The Sunday Times оприлюднила імена 13 російських військових командирів, яких незалежні слідчі та юристи, а також українські служби безпеки, ідентифікували як відповідальних за воєнні злочини, скоєні під час 29-денної окупації Бучі на Київщині на початку повномасштабного вторгнення Росії.
Протягом березня 2022 року російські військові жорстоко вбили та катували сотні мирних мешканців Бучі, перетворивши місто, де після деокупації було знайдено понад 500 тіл цивільних українців, на світовий синонім воєнних злочинів. Видання констатує, що масштаби звірств були настільки значними, що місті стало назавжди асоціюватися із нелюдською жорстокістю.
Ідентифікація та підозри
Зокрема, слідчі використали дані з відкритих джерел, камери відеоспостереження, відео з телефонів та соціальні мережі, щоб встановити особи 13 командирів.
-
Вісім із цих 13 імен підтверджено в Офісі генпрокурора України, і цим військовим уже оголошено про підозру. Це відкриває шлях для можливого офіційного переслідування в українських судах та Міжнародному кримінальному суді.
-
Ще п’ять осіб були ідентифіковані за допомогою повідомлень їхніх підлеглих, зіставлених із російськими документами; підозру їм наразі не оголошували.
Слідчі також офіційно ідентифікували понад 80 солдатів, які перебували під командуванням цих офіцерів на момент скоєння злочинів.
Ключові фігуранти та звинувачення
The Sunday Times наводить конкретні імена та їхню ймовірну роль у злочинах:
-
Генерал-полковник Олександр Чайко: Командувач Східного військового округу, найвищий за рангом у Бучі. Раніше під санкціями Великої Британії за атаки на лікарні та школи в Сирії. Підозра оголошена у скоєнні воєнних злочинів.
-
Генерал-майор Сергій Чубарикін: Командувач 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. За даними видання, солдати під його командуванням скоїли більшість воєнних злочинів, включаючи страти, тортури та мародерства. Йому оголошено підозру. Підлеглий Чубарикіна нібито отримав наказ: «Неважливо, цивільні вони чи ні. Вбивайте всіх».
-
Підполковник Азатбек Омурбеков: Командир 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади. Українці називають його «Бучанським м’ясником» за безпосередню участь у злочинах. Перебуває під санкціями восьми юрисдикцій, йому оголошено підозру. Після виявлення звірств Путін нагородив його бригаду, а Омурбеков отримав звання героя Росії.
-
Артем Городилов: Командир 234-го полку, підлеглий Чубарикіна. Війська під його командуванням звинувачуються у скоєнні щонайменше 40 воєнних злочинів, що є найбільшою кількістю. На відео з камер спостереження Городилова помітили на вулиці Яблунській, де його солдати розстрілювали мирних жителів. Підозру не оголошували.
-
Лейтенант Микола Соковиков: 28-річний лейтенант 5-ї гвардійської танкової бригади. Його ідентифікували за допомогою програмного забезпечення для розпізнавання облич на відео, де він стріляє у двох цивільних у веломагазині. Заочно засуджений у Києві до довічного ув’язнення.
Серед інших ідентифікованих офіцерів у списку є: генерал-полковник Валерій Солодчук, генерал-полковник Олександр Санчик, полковник Денис Суворов, полковник Олексій Толмачов, генерал-майор Володимир Селівестров, генерал-майор Вадим Панков, полковник Сергій Карасьов та полковник Андрій Кондров.
Жахливі свідчення та докази
У статті згадуються жахливі подробиці, зокрема перетворення підвалу дитячого літнього табору на катівню, де російські солдати систематично ґвалтували жінок та дітей. Окупанти також перерізали горло та калічили жертв, убиваючи батьків на очах у їхніх дітей.
Слідчі, які працювали в Бучі одразу після деокупації, виявили в покинутих позиціях окупантів посібники з іменами солдатів та списки кодових імен старших офіцерів, що стало безцінною інформацією для встановлення командного ланцюга.
За даними Бучанської міської ради, під час окупації в Бучанській територіальній громаді загинуло 554 людини, серед них 12 дітей. Найбільше тіл (близько 40) було знайдено на вулиці Яблунській, що стала епіцентром терору.
Ці ідентифікації є важливим кроком у притягненні винних до відповідальності за нелюдські злочини, що були скоєні в Бучі.
Автор: Галина Роюк
