У ніч проти неділі, 28 вересня, країна-агресорка Росія завдала масованого удару по Україні різними типами ракет та горезвісними «шахедами». Проте, чому, попри застереження з боку Заходу, зокрема США, Кремль натомість лише посилює терор з неба – далі в матеріалі ForUA.
Внаслідок атаки РФ в ніч проти неділі, 28 вересня, чотири людини загинули в Києві, серед них 12-річна дитина. Понад 70 людей поранені по всій Україні. Нинішня атака РФ тривала понад 12 годин і, як зазначили постфактум у Повітряних силах, Росія застосувала 593 ударних безпілотника, два реактивних БпЛА, 2 «Кинджали», 38 крилатих ракет Х-101 та вісім «Калібрів». Збити чи подавити дією РЕБ вдалося 611 повітряних цілей. Влучання 5 ракет та 31 дрона зафіксували на 16 локаціях, ще на 25 – падіння уламків.
Основним напрямком нинішнього удару був Київ та область. Летіло російське залізяччі також на Запоріжжя, Хмельниччину, Сумщину, а також Одещину. Внаслідок обстрілу у столиці, серед іншого, була пошкоджена будівля Інституту кардіології, посольство Польщі і представництво Євросоюзу (ЄС). В Інституті кардіології загинули медсестра та пацієнт. Загалом в Україні постраждали 70 людей повідомив голова МВС Ігор Клименко.
Хронологія цієї вельми і вельми показово-цинічної атаки рашистів бере свій початок з опівночі 28 вересня, коли ворожі дрони атакували Київ, східні, південні та центральні регіони України. Ну, а далі, як кажуть, пішло-поїхало, точніше – полетіло. Загалом, крилаті ракети та «мопеди» до самого ранку атакували столицю, у місті було чутно багато вибухів. При цьому більшість ракет, як вказують моніторингові канали, зробили обманний маневр – спочатку вони взяли курс на різні регіони нашої держави, а згодом розверталися і прямували на Київщину.
Принагідно зауважимо, що попередній масований обстріл України відбувся вночі 20 вересня. Тоді у різних регіонах загинули троє людей.
«Понад 12 годин тривала масована російська атака на Україну в ніч на 28 вересня. Звірячі удари, свідомий та цілеспрямований терор проти звичайних міст. Під обстрілом були підприємство з виробництва хліба, завод автомобільної гуми, приватні й багатоквартирні будинки та об’єкти цивільної інфраструктури. Ця підла атака відбулася фактично як завершення тижня Генасамблеї ООН, і саме так Росія заявляє про свою реальну позицію. Москва хоче далі воювати та вбивати й заслуговує лише на найжорсткіший тиск світу», - зазначив президент Володимир Зеленський.
Крім того, нинішній очільник Банкової зробив наступний акцент: «Кремлю вигідно продовжувати цю війну й терор, доки є кошти від енергетики та діє тіньовий флот. Ми будемо й надалі завдавати ударів у відповідь, щоб позбавляти Росію цих можливостей заробляти та примусити до дипломатії. Кожен, хто хоче миру, має підтримати зусилля президента Трампа і припинити будь-який російський імпорт. Час для рішучих дій давно настав, і ми розраховуємо на міцну реакцію США, Європи, «сімки», «двадцятки».
Міцної реакції Сполучених Штатів, на які загалом по інерції озирається весь цивілізований світ, наразі не має. Поряд з тим певною мірою обнадіюють слова американського віцепрезидента Джей Ді Венса, котрий у недільному інтерв’ю Fox News заявив, що в Білому домі ведуть обговорення про потенційне надання Україні ракет Tomahawk. Щоправда пан Венс завбачливо зауважив, що остаточне слово буде за президентом США, а слово Дональда Трампа, як показує практика, поняття відносно-умовне: сьогодні 79-річний республіканець слово може дати, а завтра без жодних вагань чи докорів сумління забрати. Загалом, якщо бути реалістами, то перспектива щодо Tomahawk видається станом на зараз досить примарною хоча б тому, що нинішній господар Овального кабінету вже кілька місяців поспіль не зважується ввести проти Москви так звані пекельні санкції, а тут мова йде про цілі дозвукові крилаті ракети великої дальності, що долають шлях на гранично малих висотах з оминанням рельєфу місцевості.
Між тим, коментуючи причинно-наслідкові зв’язки масованого удару рашистів 28 вересня, інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса зазначає наступне: «Путін атакує Київ зі сплячими людьми, вбиваючи дорослих і дітей. Вже майже звично. Чи це прояв сили Росії-матушкі? Загадкова російська душа? Російський алкоголізм?
Уявіть, що ви бачите гравців у покер. Чергове коло. І один гравець робить новий крок. Підіймає ставки. А в іншого вже порожньо на рахунку. І він вимушений йти ол-ін. І це Путін. Бо в України гроші є. Бо ми перебуваємо у переломному моменті, який мало хто помітив. ЄС таки наважився використати російські заморожені активи по повній. ЄС підіймає чек у той момент, коли у Путіна гроші закінчуються. І росіяни вимушені навіть скорочувати офіційні витрати на війну у бюджеті на 2026 рік. Що зробив ЄС? Ні, ЄС не наважився конфіскувати заморожені активи. Бо виявилось, що цього не треба робити. Можна витратити ці гроші й не конфісковувати їх одночасно. Фінансова інженерія рулить. Що робить ЄС? Вони кажуть: дивіться, ми заморозили у 2022 році двісті з гаком мільярдів євро російських активів. Вони були в облігаціях. Борги Німеччини, Франції тощо. Частина з них вже погасилися (строк закінчився і була здійснена виплата), десь приблизно на 170 млрд євро і перетворились на кеш. І цей кеш лежить. То, кажуть європейці, візьмемо цей кеш і купимо на них спеціально для цього випущені облігації ЄС, які фінансуватимуть підтримку України. Формально ніхто нічого не конфісковує. Але гроші працюють. І на них можна купити дуже-дуже багато зброї. А якщо раптом Росія погодиться закінчити війну і виплатити репарації Україні, то тоді частина з цих репарацій піде на погашення цих спеціальних облігацій і повернеться Росії. А якщо ні – то самі винні».
У результаті, наголошує Сергій Фурса, Україна має можливість фінансувати війну і збільшувати витрати на протистояння Росії, що не збільшує борг офіційного Києва. «Водночас у Путіна грошей вже немає. Можна підіймати ПДВ, душити малий бізнес тощо, але цього всього недостатньо. Це не покриває навіть поточних витрат. І навіть при продовженні експорту нафти. А підняти чек він точно не може. І Путін це знає. Це той момент, коли він чує, як годинник тікає і він звіріє, оскільки в нього немає інших аргументів. Бо війна - це завжди про гроші. І європейські бухгалтери поставили перед Путіним питання, на яке у нього немає відповіді. Це бачить навіть Трамп, зловтішаючись із росіян. У відповідь – тільки істерика. Чи може Путін хоче воювати з усім НАТО? Ну, може, й хоче. Але не може. Грошей навіть на війну з Україною не вистачає. Тому летять ракети на Київ. Тому летять дрони в Європу, провокуючи та лякаючи. Але це акт не сили, а імпотенції», - підсумовує експерт.
Натомість відомий журналіст-міжнародник Віталій Портников на своєму авторському Youtube-каналі зауважує: «Російська атака на Київ та інші українські регіони 28 вересня стала до певної міри знаковою. Знаковою насамперед тому, що ця жорстока атака відбувається вперше після того, як президент США Дональд Трамп змінив свою риторику по відношенню до Російської Федерації. Путін, як бачимо, не звертає жодної уваги на всі ці зміни риторики і попередження. Це – чергове нагадування про те, що жодна риторика не здатна зупинити Путіна у його бажанні продовжувати війну, тероризувати українців і сподіватися на капітуляцію і зникнення нашої держави з політичної мапи світу. А для того, щоб американський президент точно усвідомив, що немає жодних важелів впливу на російського, організовуються такі масштабні атаки. Це демонстративні атаки. Атаки, які мають показати, що Росія може ігнорувати точку зору Сполучених Штатів. І може навіть доводити європейським країнам, що Америка Дональда Трампа не буде захищати їх від російської навали».
Таким чином, констатує Віталій Портников, подальший розвиток подій багато в чому залежатиме від реакції на масований обстріл 28 вересня з боку Білого дому: «І мова йде не просто про слова. Важливо, щоб Сполучені Штати дійсно змінили ситуацію з точки зору військової допомоги Україні і дозволу Україні бити по російських стратегічних об’єктах. Тому що такі авторитарні політики, як Путін розуміють тільки одну єдину мову. І це не мова дипломатії. На мову дипломатії їм начхати. Вони розуміють тільки мову сили. Вони розуміють тільки власні втрати. Причому, не демографічні. Путіну плювати на кількість жертв у російсько-українській війні з дзвіниці кремлівських соборів. Ні, мова йде про втрати військово-технічного потенціалу, про втрати у нафтопереробці, у видобуванні нафти і газу. Все це дійсно є важливим для російського керівництва, бо дозволяє продовжувати цю війну і планувати нові загарбницькі війни. І коли європейці бачать, як гинуть українські громадяни під ракетами та безпілотниками, вони мають усвідомити, як буде виглядати світ, якщо Путін буде у ньому безкарним у 20-ті-30-ті роки, які можуть стати воєнними роками усього європейського континенту».
Автор: Тетяна Мішина
