Міжнародна команда вчених розгадала 20-річну загадку: мармурова голова, знайдена в 2003 році в стародавньому місті Херсонес Таврійський (сучасний Севастополь), ідентифікована як портрет Лаодики — видатної жінки, чий політичний вплив допоміг місту отримати унікальний статус свободи за часів Римської імперії.
Рідкісне відкриття в ідеальному контексті
Скульптуру знайшли в напівпідвалі великого римського будинку, що розташовувався біля театру та агори Херсонеса. На відміну від більшості античних знахідок, які часто не мають контексту, ця голова була ідеально датована завдяки супровідним артефактам, таким як монети, кераміка та керамічний вівтар. Це дозволило вченим проаналізувати її з надзвичайною точністю.
Хоча ніс та деякі частини обличчя були пошкоджені перед похованням, скульптура зберегла дивовижні деталі. У нижній частині шиї було гніздо для металевого штифта, що свідчить про те, що вона була частиною майже двометрової статуї, імовірно, виставленої на головній площі міста.
Історія, що розкривається за допомогою науки
Щоб розкрити таємницю скульптури, дослідники поєднали кілька наукових методів:
-
Радіовуглецеве датування показало, що голова була закладена в період між 60 та 240 роками нашої ери.
-
Ізотопний аналіз визначив походження мармуру — знамениті кар’єри Ліхніту на грецькому острові Парос. Цей світлий і високоякісний камінь використовувався лише для найпрестижніших замовлень.
-
Мікрохімічні дослідження виявили сліди червоного пігменту та докази давніх ремонтів, що свідчить про постійний догляд за статуєю.
-
Аналіз слідів інструментів розкрив, що скульптор використовував щонайменше одинадцять різних різців, рашпілів та абразивів.
Стилістично, портрет поєднує римський реалізм (зморшки, обвисла шкіра) з грецьким ідеалізмом (елегантні риси чола). Зачіска, модифікована версія популярної "динної" зачіски, пов'язує її із зображеннями імператриць, таких як Фаустина Старша.
Ідентифікація та політична спадщина
Ключовим моментом в ідентифікації став напис на постаменті, знайдений в Херсонесі. Він вшановував Лаодику, дочку Героксена та дружину Тита Флавія Парфенокла, і свідчив, що місто встановило їй статую на знак вдячності.
Вчені пов'язують цю честь з успішною спробою Херсонеса отримати елевтерію — статус вільного міста — за часів імператора Антоніна Пія в 140-х роках н.е. Хоча її точна роль невідома, факт встановлення публічної статуї свідчить, що її вплив був життєво важливим для успіху переговорів.
Портрет Лаодики руйнує традиційні уявлення про роль жінок у римській політиці. Він демонструє, що жінки з еліти могли формувати дипломатію та цивільне життя навіть на околицях імперії. Вибір дорогого паросського мармуру також підкреслює її високий статус та амбіції міста.
Обличчя з історії, що повернулося у світ
Сьогодні голова Лаодики — це не просто витвір мистецтва, а історичний свідок. Завдяки міждисциплінарним дослідженням її історію було повернуто з анонімності, доводячи, що такі жінки, як вона, були не просто спостерігачами, а активними учасницями, які формували свій світ.
Портрет поєднує в собі грецьке мистецтво, римську політичну культуру та місцеву ідентичність. Найголовніше — він гарантує, що ключову роль Лаодики у забезпеченні свободи для її міста пам’ятатимуть майже 2000 років по тому.
Автор: Наталка Печерська
