8 липня цього року завершується термін перебування на посаді урядового уповноваженого з захисту державної мови Тараса Креміня. Його кандидатури немає у списку претендентів на наступні 5 років. Але трьома владними інституціями подані кандидатури, які не мають досвіду правозахисної діяльності, інформує Радіо Свобода.
Вже чимало українських політиків, активістів висловили занепокоєння тим, що Офіс президента втручається у питання обрання мовного омбудсмена і називають це небезпечною тенденцією ‒ особливо у час війни.
Кандидатуру на посаду Уповноваженого з захисту державної мови подають Міністерство культури та стратегічних комунікацій, Міністерство юстиції і уповноважений з прав людини.
Саме уповноважена з прав людини Людмила Денісова п’ять років тому запропонувала на посаду мовного омбудсмена Тараса Креміня.
Цьогоріч у списку такі претенденти:
Ірина Коваль-Фучило, філолог, яка спеціалізується на фольклорі (подання Міністерства юстиції);
Павло Полянський, держчиновник, який працював у Міністерстві освіти і науки (подання Міністерства культури);
Олена Івановська, професорка кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (подання уповноваженого з прав людини).
Кандидат на посаду мовного омбудсмена має відповідати двом вимогам: наявність досвіду правозахисної діяльності або захисту державної мови і володіння англійською мовою.
Сам Кремінь заявляє, що готовий продовжити виконання обов’язків уповноваженого із захисту державної мови попри те, що його кандидатура офіційно не подана на повторний термін, повідомляв «Укрінформ».
Львів’янин Святослав Літинський, який відомий тим, що захищає майже 15 років українську мову, зокрема, у судах, був одним із претендентів на посаду мовного омбудсмена у 2020 році. Він звернувся із запитами до трьох структур, які подали своїх кандидатів цьогоріч, щоб надали йому відповідь, чи вони відповідають двом вимогам, згідно законодавства.
«Уповноважений з прав людини відповів, що не зобов’язаний надавати інформацію. У міністерствах відповіли, що така інформація потребує збору, даруйте, інформації серед значної кількості даних, тому швидкої відповіді не дадуть. А що там відповідати? Я просив відповідь на два питання. Кандидати може й мають добрі знання з української мови, але таке ставлення до подання претендентів, відсутність публічних конкурсів, інформації про них, зокрема, чи відповідають законодавчим вимогам, схиляє до думки, що це буде не обрання, а призначення», ‒ каже Літинський в інтерв’ю Радіо Свобода.
«А це просто на руку Росії, коли слабка людина не обирається, а призначається. Ми бачили ще з 2014 року, початку війни з Росією. Карта перших земель України, які були загарбані ворогом, на 90% збігалися з даними перепису, коли люди визначали їхньою рідною мовою російську. Ми бачимо чітко, що мовний кордон є дуже важливий, в тому числі для протистояння військовим загарбанням.
Як і тоді, так і тепер, така діяльність із захисту державної мови, з утвердження української мови, як державної, є важливою з погляду безпеки України. Оскільки ідентифікація людини, що вона є українцем, громадянином України – це існування самої держави, її безпека.
А цього разу немає конкуренції щодо обрання мовного омбудсмена. За моєю інсайдерською інформацією, Офіс президента вказав не подавати Креміня і це розпорядження прийшло в останній день подання», ‒ розповідає Святослав Літинський.
Наприкінці квітня понад 20 громадських організацій, серед яких Всеукраїнський рух «Єдині», Ініціатива «Бойкот російської попси», Громадська ініціатива «Голка», Громадський сектор Євромайдану, оприлюднили спільну заяву, в якій мовиться, що влада намагається послабити інституцію уповноваженого з захисту державної мови, а це неприйнятно, що посадові особи «кулуарно, потай від громадськості, подали до Кабміну кандидатури, придатність більшості з яких до виконання на належному рівні функцій Уповноваженого з захисту державної мови викликає серйозний сумнів».
У цьому спільному зверненні активісти нагадують, що завданням уповноваженого з захисту державної мови, відповідно до статті 49 «Закону про мову» є захист української мови як державної і захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України та усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою.
Громадські активісти у своєму звернення вимагають від президента і його офісу «не втручатися в процес призначення Уповноваженого із захисту державної мови, який є виключною компетенцією уряду.
Також там є заклик до кандидатів, які не відповідають визначеним законом кваліфікаційним вимогам – не бути інструментами реалізації сценарію послаблення важливої інституції і зняти свої кандидатури; очільників міністерств і відомств, які висунули згадані кандидатури – відкликати свої подання і внести натомість кандидатів, що мають значний досвід діяльності з захисту державної мови і будуть здатні, як сказано в законі, «здійснювати свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб» та ефективно виконувати покладені на них обов’язки».
Однак активістів ніхто не почув із посадовців.
«Ті кандидати, яких подають, про яких стає відомо, не відповідають тим кваліфікаційним вимогам, які встановлені законом про українську мову. Вони не мають досвіду правозахисної діяльності. Бо це ж адміністративна посада, тому що часто порушуються права людей, які спілкуються українською мовою в Україні. Без правозахисного досвіду і без філологічної, юридичної освіти, очевидно, людина не дасть ради на такій посаді», ‒ говорить народний депутат України від «ЄС» Микола Княжицький.
