Крейг Агнор з університету Каліфорнії і Дуглас Гамільтон з університету Меріленда розробили нову модель, що дозволяє пояснити захоплення великих супутників планетами-гігантами на ретроградні орбіти.
Тритон — один з найбільших супутників у Сонячній системі і найбільший "ретроградний супутник". Ретроградна орбіта означає, що він обертається навколо Нептуна убік, протилежну обертанню планети і також обертанню планет навколо Сонця.
Така орбіта — вірна ознака гравітаційного захоплення. Тритон явно повинен був бути спійманий газовим гігантом у ранній період еволюції Сонячної системи. Але механізм такого захоплення ще не чыткий повною мірою. Особливо, враховуючи великі розміри Тритона і параметри його орбіти. Для менших ретроградних супутників колишні механізми захоплення були задовільними, але не для Тритона, пише «Мембрана».
Для "встановлення" Тритона в його нинішнє положення астрономи навіть пробували "застосувати" удар по ньому меншого тіла. Але за розрахунками виходило, що дуже маленька "планетка" не змогла б забезпечити потрібний імпульс, а велика — просто зруйнувала б Тритон.
Тепер загадку, здається, вирішено. Американські вчені показали, що захоплення Тритона виконується повыльно і надійно, якщо припустити, що він був у той момент одним з двох тіл, що представляють пару, на зразок, скажімо, Плутона і Харона.
Побічно про поширеність таких пар і про те, що вони формувалися часто, говорить не тільки наявність Плутона і Харона, але і наявність супутників у багатьох великих тіл в поясі Койпера.
Розрахунок показав, що при зближенні пари з Нептуном, Тритон чудово переходив на свою нинішню орбіту, а його компаньйон або відлітав з Сонячної системи геть, або врізався в газового гіганта (в Нептун, або, трохи пізніше — в іншу гігантську планету).
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом