Не так давно вчені підрахували, що сучасна людина за тиждень отримує стільки інформації, скільки людина середньовіччя отримувала за все життя. Цілодобовий доступ в Інтернет, величезні потоки новин по радіо і телебаченню, мільйони рекламних матеріалів у метрополітені та руках промоутерів... Хтось не звертає уваги і просто фільтрує необхідну для себе інформацію, а хтось з трудом уникає лавини, що обрушується на його свідомість щохвилини. З'являється не тільки втома, а й справжня залежність. Якщо раптово вимикається електрика або ламається плеєр, ми починаємо панікувати і всерйоз не знаємо, чим себе зайняти. Паперові книги вже давно ніхто не купує, журнали викидаються відразу після прочитання, а щоб зв'язатися з друзями, нам необхідний мобільний телефон або Інтернет.
26 листопада, у Всесвітній день інформації (World Information Day), ForUm замислився над тим, яку роль вона відіграє у житті сучасної людини. Чи виживе наш мозок в умовах постійного збільшення швидкості і обсягів інформації у масштабах планети, що одержали назву «інформаційного вибуху»? І наскільки комфортно людям жити під натиском лавини нікому не потрібних фактів?
Чим далі, тим більше
Людська психіка має певні обмеження. Експериментально доведено, що мозок звичайної людини здатен сприймати і безпомилково обробляти інформацію зі швидкістю не більше 25 біт на секунду (в одному слові середньої довжини міститься якраз 25 біт). При такій швидкості поглинання інформації людина за життя може прочитати не більше трьох тисяч книг. І то – за умови, що буде щодня освоювати по 50 сторінок.
У той же час сьогодні в одній тільки науковій сфері щорічно з'являється кілька мільйонів книг. І навіть якщо вивчати тільки новинки, на кожну прочитану сторінку буде припадати 10 тисяч інших, осилити які нереально. Фахівці навіть ввели визначення «макулатурний фактор» – для літератури, яка користується нульовим попитом. Німецькі дослідники провели в одній із берлінських бібліотек вивчення попиту на 45 тисяч наукових і технічних видань, які зберігаються в ній. І з'ясувалося, що «макулатурний фактор» спрацював практично для 90 відсотків книг. Тобто мільйони сторінок, які зберігають новітні технічні знання, так і не були ніким прочитані.
Мало того, що ми не встигаємо вивчити велику частину інформації, яка накопичується, вона ще й швидко застаріває і вимагає заміни. Вперше над цим фактом задумалися вчені у 70-х роках минулого століття. Тоді і з'явився термін «інформаційний вибух». Під ним розумілося лавиноподібне збільшення кількості публікацій у наукових журналах, яке призвело до страшних прогнозів кінця науки як такої. Пояснювалася паніка дуже просто – жоден учений не зможе відстежувати те, що відбувається у його галузі, за таких «прискорених» умов.
У наш час термін «інформаційний вибух» прижився, і його почали розглядати під ще одним кутом – 99,9% світових знань непотрібні для середньої людини. Більшості із нас за все життя можуть ніколи не знадобитися технологічні інструкції якогось підприємства або основи езотерики.
Крім того, виникає і питання якості, адже велика частина всієї людської інформації – нескінченне дублювання одного і того ж з незначними змінами. Яскравий приклад – сучасні новини, які всі передові ЗМІ переповідають на свій лад.
Головною причиною появи нікому не потрібної інформації є зростаюча кількість безпосередніх творців контенту – інтернет-юзерів. Сьогодні практично будь-яка людина може опублікувати «свою» інформацію для всього світу завдяки соціальним мережам, форумам, блогам і т.д. І тут перед нами виникає питання: а яка якість цієї інформації? Адже у більшості своїй люди не публікують нічого змістовного або радикально нового. Так може, і вибуху ніякого немає, просто ми засмічуємо віртуальний простір, намагаючись показати світу власне «я»?
Про чудовий новий світ
Медичний психолог Володимир Тиховський впевнений: «інформаційний вибух» має місце у сучасному світі, але те, що можна «потонути» у морі інформації – перебільшення.
«Інформація – це досить широке поняття, і в ньому, як і в будь-якій області, є стрибки і рівні узагальнення. Багато сотень років тому було дуже складно вирішити навіть таку просту інформаційну дію, як множення одного числа на інше. Для того, щоб помножити 32 на 64, наприклад, знадобилося б знання доктора наук того часу. Зараз таку дію може зробити будь-який школяр. Тобто у будь-якій науці існує узагальнення рівня переходу на іншу категорію мислення. Те, що було раніше, зараз може просто виражатися іншими словами, і таким чином все інформаційне поле може різко втратити своє значення. Наприклад, якщо першокласнику дати завдання для п'ятого класу, він скаже, що це дуже складне завдання, однак його відразу ж розв’яже десятикласник. Є таке поняття, як акселерація. Рівень середнього коефіцієнта інтелектуального розвитку дітей з роками істотно змінюється. Якщо до цього розвитку інтелекту ми додамо ще й нову категорію мислення, то можемо легко обійти «інформаційний вибух» і вирішити завдання, які ставить на даному рівні суспільство. «Інформаційний вибух» – не міф, але якщо порівняти рівні аналізу цього вибуху, то можна їх узагальнити і застосувати такі слова, при яких його значення можна буде нейтралізувати».
Як пояснив ForUm'y психолог, під величезні лавини інформації підлаштовується і сама людина, і її мислення, яке сьогодні істотно відрізняється від мислення людей минулого. Змінюється і рівень інформаційної організації суспільства, адже не так давно людина ще й припустити не могла, що у її житті з'явиться така річ, як комп'ютер.
«Технології узагальнення інформації абсолютно різні, і це дозволяє захиститися людину від її надлишку. Накопичені людством винаходи дають можливість і піти від «інформаційного вибуху», і почуватися набагато комфортніше в ситуаціях, що ускладнюються. Вони вберігають нас від інформаційного голоду... Те, що було страшним у минулому, виявляється таким, що легко вирішується у майбутньому», - впевнений фахівець.
Цифрові аборигени
Для людей з великим інтернет-досвідом неврологи придумали свою назву – «цифрові аборигени». Вони прослуховують аудіозаписи і радіостанції, переглядають телепередачі і новинні стрічки, перескакуючи з одного на інше, не дочитуючи, не додивляючись, не дослухавши до кінця. Додають у закладки і кидають лінки, щоб не забути, але так ніколи і не дізнаються суті того, що слухали, дивилися і читали. Замість пропозиції з повним набором частин мови пишуть один одному у чат: «Кава», що означає «Не забудь, будь ласка, купити мені кави». Чим не аборигени?
Інтернет знижує здатність концентруватися і споглядати, наше мислення стає уривчастим, і ми вже сприймаємо інформацію тільки так, як її подають. А подають-то її далеко не завжди добре.
Доцент кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, лікар-психіатр вищої категорії Павло Дупленко пояснює: сучасна проблема поверхового сприйняття інформації людиною у тому, що сама інформація, яка надається, поверхнева.
«Звичайно, швидкість сприйняття інформації абсолютно індивідуальна. Але вона залежить не тільки від ваших здібностей, тренувань і використання книжкового матеріалу, а й від ступеня викладу зрозумілості матеріалу. Чим менше структурована інформація, тим складніше вона сприймається. Якщо ж вона чітка і логічна, то і сприймається легше».
Медичний психолог Володимир Тиховський, говорячи про здібності людини фільтрувати для себе інформацію, згадує притчу про Олександра Македонського.
«Коли Олександр Македонський зібрався подорожувати у далекі країни, він викликав кількох мудреців і повелів написати їм стільки книг, скільки він зможе прочитати у подорожі. Мудреці зробили для нього кілька екземплярів. Він сказав: «Добре, а тепер проаналізуйте всю написану в них інформацію і зробіть мені з усіх книг одну». Мудреці написали таку книгу. Після чого великий полководець попросив написати всього одну сторінку, яка несла б всі знання, сконцентровані в останньому томі. Мудреці довго мучилися, але врешті-решт написали. А потім Олександр Македонський подумав, що у бою і для однієї сторіночки не буде часу, і попросив написати йому на папері одне слово, прочитавши яке, він би відразу сконцентрувався на оптимальній стратегії боротьби в екстремальній ситуації. Мудреці дуже довго думали і написали для царя на аркуші одне-єдине слово: «Дій». Так і сучасна людина. Аналізуючи структуру навколишнього світу, мислення суспільства, вона приходить до того, що інформаційний бум дуже легко вирішити, і можна прийти до необхідного рішення, не потонувши у зайвій інформації. Це як технологія швидкого читання, коли ти читаєш велику книгу за 15 хвилин, відкидаючи всі другорядні моменти і вибираючи найцінніше. Поверхневе сприйняття інформації, з одного боку це не дуже добре, оскільки щось втрачається, а з іншого боку – корисно вчитися знаходити головне».
Вчитися, вчитися і ще раз вчитися
З Вітею я познайомилася у студентські роки у чаті кібернетиків. Як пізніше з’ясувалося, під хитромудрим ніком ховався не надто впевнений у собі хлопець, схильний до різких спалахів агресії. Власне, так і познайомилися – у чаті він ображав мою знайому, і я викликала його на розмову наживо. Мова Віті була хитромудрою, а висновки несподіваними. Прищавий молодик майже переконав мене у тому, що знайома повністю заслуговує знущань, і кілька місяців поспіль після знайомства пояснював у чаті свою тактику поведінки. Потім він якось заспокоївся, і ми перестали спілкуватися. І ось, зайшовши на його сторінку, я несподівано побачила у папці «Подруги» свої фотографії, які ніколи ніде не викладала. Звернулася до спільної знайомої з питанням, де його можна знайти, оскільки він давно не з'являвся у мережі, а в мене є питання. Відповідь кинула мене в шок: Вітя у психіатричній клініці. Після нападу на сусідку за ним приїхала мама, яка оформила академвідпустку в університеті, а Вітю поклали у стаціонар.
Подумавши над історією, ми зі знайомою вирішили, що дивний другокурсник, швидше за все, був не цілком нормальним і до вступу в університет. Однак – дивовижний випадок – буквально через два місяці у стаціонар забрали ще одного кібернетика, а через деякий час – ще двох. Одногрупникам та викладачам пояснили: перевчилися.
А ось ще одна моторошна історія, знайдена в надрах Інтернету, опублікована на форумі якимось студентом математичного факультету:
«Ми – студенти математичного факультету. Ми вивчаємо математику, математику і ще трохи математики. Це зводить всіх нас з розуму. Людина, яка сидить поруч зі мною, одного разу прокинулася в жаху від того, що вона – комплекснозначна функція, яка втратила свою ступінь. Під час сесії я вночі уві сні доводила теореми, і – о жах – правильно. Комусь це здасться смішним. Але у половини студентів вбита психіка, самооцінка і бажання жити. Стабільно п'ять чоловік на рік з факультету іде у психлікарню! (І це реальна статистика!)»
У чому ж справа? Невже студенти технічних вузів дійсно настільки схильні до інформаційних перевантажень? А як же бути з програмістами, журналістами та іншими людьми, які щодня працюють зі ще більшими обсягами інформації? Невже всі зійдуть з розуму?
У Японії виділяють таке захворювання як «Синдром Кароші», назва якого пов'язана зі смертю молодого співробітника великого видавництва у 1969-му році від перевтоми. Випадок був далеко не єдиним, кількість смертей росла, тому з 1987-го року Міністерство праці Японії веде статистику проявів синдрому. Навчені гірким досвідом, сьогодні японські компанії змушують співробітників, які працюють понаднормово, проходити медогляди і всіляко стежити за своїм здоров'ям.
Медичний психолог Володимир Тиховський пояснює: будь-яку людину можна довести до стану шизофренії, якщо змушувати її постійно вирішувати дуже складні завдання і давати мало часу для відпочинку.
«Навіть якщо давати людині прості завдання на множення і не давати спати, вона зійде з розуму через три-чотири дні. Від надмірних навантажень і недостатнього харчування мозку (від неправильного дихання, наприклад, погіршується його кровопостачання) настає інформаційний колапс, і людина може втратити розум. Те ж саме станеться, якщо навантажувати людину великою кількістю інформації і не вчити її правильно аналізувати».
Психіатр Павло Дупленко також говорить про те, що «перевчитися» для студента – це якщо нічого не робити на протязі року, а потім спробувати вбити в себе всю можливу інформацію за обмежений термін.
«Звичайно, у цьому випадку студент втомиться, ще й як, або навіть зійде з розуму. Це просто невміння раціонально організувати роботу з інформацією. Працювати з великими масивами інформації потрібно, враховуючи свої індивідуальні особливості. Одна людина може читати 14 новинних стрічок на день, інша не може. Йдеться йде не тільки про лавину інформації, а про той момент, як людина організує її прийом. Інформація сама по собі – це ні добре, ні погано, але невміння розрахувати свої сили призводить до надмірних навантажень і може бути причиною неврозу і навіть призвести до професійної деформації».
Як не потонути?
Якщо ваша робота або навчання пов'язані з необхідністю постійно працювати з величезними обсягами інформації, доведеться навчитися дбати про власний мозок. Тільки не вдаючись, як це зараз дуже популярно, до «п'ятничної пиятики» для розвантаження від накопиченої за тиждень інформації. Медичний психолог Володимир Тиховський попереджає, що таке «полегшення» – тимчасове.
«Алкоголь дійсно дає певний ефект перезавантаження – судини розширюються, кровопостачання мозку поліпшується. Але тільки якщо невелика доза, одна склянка. А якщо вже хоча б дві поспіль, стан мозку різко погіршується. Набагато ефективнішим є не алкоголь, а енергетична культура життя – правильне дихання, тренування навичок мислення.
Якщо ви студент, для вас головне – не пропускати лекції, оскільки саме постійне спілкування з талановитими людьми, а не підручники, допомагають підтримувати мозок на високому енергетичному рівні», - радить фахівець.
А працюючим людям психіатр Павло Дупленко рекомендує навчитися розуміти, що всіх грошей у світі все одно не заробиш.
«Потрібно усвідомлювати, скільки сил у тебе робота забрала і скільки ти від неї отримаєш, чи потрібні тобі взагалі ці гроші. Зрозуміло, що бажання заробити – це добре, але тільки до певної міри, не на збиток здоров'ю і сім'ї. Якщо бачите, що перевантажились, візьміть вихідний, поспіть, поїдьте куди-небудь. Шкода, що прийняти рішення про те, що потрібно відпочити, сучасним людям дуже важко, в основному через завищені вимоги до самих себе».
Людина завжди була «хамелеоном» і вміла підлаштовуватися під умови будь-якої епохи. А разом з нею підлаштовувався і її мозок. І якщо ми будемо раціонально оцінювати і розвивати свої розумові здібності, навряд чи він «вибухне» ще як мінімум парочку століть. Головне – не намагатися встигати за всім. Як говорила американська письменниця Луїза Хей, «все, що ви повинні знати, прийде до вас у потрібному місці, в потрібний час».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
