Поки Європа, незважаючи на всі економічні та політичні труднощі, готується зустріти у всеозброєнні нову технологічну революцію, якій судилося визначити місце держав у сучасному світі на найближчі десятки років, український Кабмін «технологіями» власного виробництва всерйоз і надовго заганяє країну в глибоке минуле.
На початку минулого тижня Єврокомісія за підсумками планового засідання Ради ЄС з економіки і фінансів запропонувала посилити інвестиції в галузі економіки, що використовують відновлювані джерела енергії. «Європа має бути пильною й амбітною та активізувати інвестиції в зелену енергетику. Це є одним із пріоритетів інвестиційного плану Юнкера (глава ЄК. - Ред.)», - заявив єврокомісар з економічних та фінансових питань, оподаткування та Митного союзу П'єр Московісі.
Зауважимо, що все це відбувається на тлі обвалу світових цін на нафту, що стало серйозним випробуванням для планів Євросоюзу щодо розширення використання альтернативних видів енергії. Як раніше заявив координатор бельгійської громадської платформи «Зелений світ» Герт Ондманс, дешева нафта не просто зробить нерентабельною енергію сонця та вітру, але й може просто вибити з ринку ті компанії, що уже вклали гроші в альтернативну генерацію електрики, - якщо тільки вони не отримають нових державних субсидій.
Судячи з останніх заяв єврочиновників, така підтримка виробникам «екологічно чистої» електроенергії буде надана. У сучасному економічному розвитку Європа зробила довгострокову ставку на розвиток ресурсозбережних та відновлюваних джерел енергії. Робиться це для того, щоб знизити залежність від постачань з сировинних країн і негативний вплив на навколишнє середовище, а також отримати унікальні, недоступні іншим країнам технології ефективного вироблення і споживання енергії, які надалі можна було б переносити на інші країни, заробляючи на продажі технологій та обладнання.
«Рішення ЄС в цілому правильне, оскільки сировинних джерел, особливо вуглеводнів, залишилося на кілька десятиліть. Крім того, традиційна промисловість зараз дає значно менше прибутку, ніж виробництво високотехнологічної й наукомісткої продукції, тому Європа готова збільшувати частку відновлюваних джерел в енергобалансі, не рахуючись з об'єктивними вимогами ринку і непростим станом власної промисловості», - вважає економічний аналітик Дмитро Кумановський.
Євросоюз, про прагнення вступити до якого регулярно заявляє нинішнє керівництво України, вкрай серйозно ставиться до питання відновлюваних джерел енергії (далі - ВДЕ - до них відносять енергію сонця, вітру, води, а також тверду біомасу та біопаливо), все інтенсивніше намагаючись збільшити частку енергії, виробленої з їхньою допомогою. Так, прийнята 23 квітня 2009 року Директива ЄС «Про підтримку застосування енергії з відновлюваних джерел» (2009/28/EC) вимагає, щоб до 2020 року відновлювана енергетика становила 20% валового внутрішнього споживання енергії в ЄС.
Норми цієї директиви були трансформовані в конкретні цілі для кожної держави-члена ЄС, яка має досягти певної національної планки, що визначає частку відновлюваної енергетики в її енергетичній структурі. Крім цього в транспортному секторі всі держави Євросоюзу повинні досягти однієї й тієї ж планки: 10% відновлюваних джерел.
Так що, якщо Україна і справді має намір довести процес євроінтеграції до логічного кінця, їй потрібно йти тим же шляхом. Що, власне, і мав на увазі посол Італії в Україні Фабріціо Романо, який порекомендував нашій державі відмовитися від ядерної та газової енергетики на користь відновлюваної.
«Для того щоб уникнути або принаймні зменшити енергетичну залежність від інших країн, Україна має знайти альтернативу газу. Від ядерної технології і тієї, яка називається новою газовою технологією, потрібно підійти до нових відновлюваних джерел, до біогазу», - вважає пан Романо.
Здавалося би, благі побажання європейців повинні були знайти негайний відгук у серцях членів уряду Яценюка. І начебто навіть знайшли: 1 жовтня 2014 року КМУ ухвалив «Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року». Згідно з цим документом, до 2020 року частка електроенергії, виробленої в Україні всіма відновлюваними джерелами, має становити в загальному енергоспоживанні не менше 11%. Потужність усіх джерел відновлюваної енергетики повинна збільшитися в 5,3 разу - з нинішніх (на 1 липня 2014 року) 1070 МВт до 5700 МВт (без урахування великих гідроелектростанцій). У тому числі: потужності вітрових електростанцій - в 5,6 разу, сонячних електростанцій - в 5,1 разу, а потужності електростанцій, що працюють на твердій біомасі, - взагалі в 40 разів.
Цей диво-план в уряді негайно назвали «амбітним», заявивши, що в ньому «знайдуть себе як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори, які мають досвід з розвитку проектів альтернативних джерел енергії, а також мають кошти, які будуть інвестувати».
Залучення інвесторів у цю галузь дійсно є вкрай необхідним, адже з питання ВДЕ Україна значно відстає від країн Європи, незважаючи на існування для цього всіх необхідних умов і наявність великого потенціалу. Тим не менш у 2010-2013 роках були досягнуті значні успіхи, і відновлювана енергетика розвивалася набагато інтенсивніше, ніж традиційна. Досить сказати, що за підсумками 2011 року Україна вперше потрапила до рейтингу привабливості країн для розвитку відновлюваної енергетики, що регулярно публікується компанією Ernst & Young, зайнявши 32-ге місце з 40 держав світу.
За 2012 рік встановлена потужність сонячних електростанцій в нашій країні зросла удвічі порівняно з 2011 роком, а у 2013 році дворазового зростання вдалося досягти вже після I півріччя. Лише сонячна енергетика за три минулі роки залучила понад 2 млрд дол. інвестицій і створила понад 15 тисяч робочих місць. У планах на 2014 рік було будівництво нових електростанцій на відновлюваних джерелах енергії, які дали б залучити близько 1,5 млрд доларів - приріст установленої потужності таких енергооб'єктів становив би 1 ГВт.
Не секрет, що освоєння ВДЕ просувається головним чином не тільки за рахунок інвестиційних коштів приватного капіталу, але за активної державної підтримки. Таку підтримку з боку різних органів влади «нетрадиційна» енергетика отримувала протягом кількох минулих років. У результаті було підготовлено й ухвалено низку державних програм, а також поправки до чинних законів, що створило сприятливі умови як для впровадження та експлуатації вже розроблених технологій й обладнання у сфері ВДЕ, так і для розвитку нових.
З'явилася ціла плеяда висококласних вчених та технічних фахівців, під керівництвом і за безпосередньої участі яких розроблялися і будувалися об'єкти нетрадиційної енергетики не тільки в Україні, але й за кордоном. Було створено чимало підприємств, що забезпечують випуск широкого спектру енергообладнання (вітроустановки, сонячні панелі, теплові насоси тощо), чия якість, здебільшого, не поступається закордонним аналогам.
Здавалося б, жовтневий «амбітний» план нинішнього Кабінету Міністрів мав продовжити цю позитивну тенденцію, але... За жовтнем прийшов листопад, а разом із ним - з'явився на урядовому сайті проект постанови, що стосується енергозбереження.
Цей документ передбачає скасування 32 урядових постанов, ухвалених в 2008-2014 роках і пов'язаних із ввезенням на митну територію України енергозбережних матеріалів, обладнання, механізмів та комплектуючих. Йдеться про велику групу товарів, до якої входять сонячні батареї та комплектуючі, лічильники тепла, акумуляторні батареї, вітрові генератори, енергозбережні трансформатори та інші джерела альтернативної енергії, що активно використовуються в промисловості.
Підприємства і компанії, що займаються імпортом, виробництвом та реалізацією енергозбережних матеріалів та обладнання, пропонується позбавити пільгових ставок оподаткування та «податкових канікул», що діють сьогодні. Відповідно, перераховані товари будуть обкладатися ввізним митом і на них буде нараховуватися ПДВ.
У пояснювальній записці стверджується, що цей захід нібито сприятиме «розширенню свободи підприємницької діяльності», «створенню рівних умов для здійснення підприємницької діяльності», «скороченню функцій адміністративного регулювання економіки» і т. п. Хоча насправді пільги пропонується скасувати з метою пошуку коштів для наповнення держбюджету - що Мінекономрозвитку відверто визнає у тій же записці (правда, не настільки красиво і пишномовно): «Для зменшення можливих недонадходжень до Державного бюджету України».
Таким чином, уряд Яценюка, на словах декларує прихильність європейському вектору розвитку економіки, на ділі робить з точністю до навпаки, позбавляючи напрям відновлюваної енергетики не лише підтримки з боку держави, але й інвестиційної привабливості. Адже поряд із запланованим скасуванням попередніх постанов КМУ Міненерговуглепром бореться зараз за зниження «зеленого» тарифу для сонячної енергетики - хоча гарантії щодо його фіксованості та незмінності встановлені Законом України «Про електроенергетику». Неважко передбачити, що перегляд тарифу призведе до численних судових позовів і підірве довіру інвесторів не тільки до вітчизняної сфери відновлюваної енергетики, але й нашої країни в цілому.
Посилання на необхідність «створення рівних умов для здійснення підприємницької діяльності» або «скорочення функцій адміністративного регулювання економіки» в цьому випадку віддають цинізмом, помноженим на професійну некомпетентність.
У 1977 році, коли президент США Джиммі Картер встановив на даху Білого дому сонячні батареї, собівартість електроенергії, що отримується з їхньою допомогою, перевищувала вартість виробленої на теплових станціях у 18 разів. Упродовж 2000-х років ціна альтернативної енергії знижувалася, а конвенціональної - зростала. Нині розрив не перевищує 2-2,5 рази і буде, мабуть, повністю подоланий до 2018-2020 років. Але це йдеться про сонячну енергетику, що передбачає відносно серйозні витрати - інші види альтернативної енергетики обходяться набагато дешевше.
Враховуючи майже безкоштовний характер енергії з відновлюваних джерел, їх практичну невичерпність на відміну від викопних, постійні інновації в підвищенні ефективності як енергетичних установок, так і засобів накопичення енергії, вони переможуть в ефективності наявні енергетичні установки й сформують нову енергетичну парадигму.
Подібно до того, як наприкінці XVIII століття, завдяки технічним інноваціям британських інженерів (а згодом - європейських та американських), у межах промислової революції почався процес витіснення відновлюваних джерел енергії копалинами, на початку нинішнього тисячоліття почався ренесанс відновлюваних джерел. Відбувається нова промислова революція, яка зробить у недалекому майбутньому відновлювані джерела енергії головними джерелами виробництва товарів (як це і було до початку промислової революції XVIII-XIX століть).
Нова енергетична парадигма уже завойовує все більше прихильників серед промислових лідерів та керівників провідних країн, і для її підтримки та розвитку вони вживають таких заходів, як:
- державна підтримка підприємств галузі, що дозволяє ВДЕ досягати монопольного становища, створюючи їм пільгові умови господарювання (як це робиться всіма розвиненими країнами);
- розвиток національного фінансування венчурної галузі;
- державна підтримка університетів, звідки здійснюються трансферти технологій в енергетичну галузь.
У нас же нічого цього не робиться. Навпаки, планується вжиття заходів, що завдають шкоди навіть тим боязким процесам технологічних інновацій, які застосовують українські підприємці на свій страх і ризик. Можливе ухвалення Кабміном зазначеної постанови Мінекономрозвитку по суті зупиняє технологічний процес у галузі відновлюваної енергетики, закріплюючи за Україною остаточний статус країни третього світу без будь-яких шансів змінити його в майбутньому.
У зв'язку з цим немає нічого дивного в тому, що у новому рейтингу «Індекс привабливості країн для розвитку галузі відновлюваної енергетики» від EY Україна вже опустилася на останнє місце. Така хоч й сумна, але цілком закономірна оцінка «амбітних» планів борців за рівні можливості, які живуть за принципом героя відомого анекдоту, що викопав картоплю наступного дня після посадки: «Бо їсти хочеться».
Найбільш же гідним пам'ятником реформаторам Яценюка, що наполегливо виштовхують країну на узбіччя цивілізації, має стати вітряк перед Будинком уряду. Але тільки не той провісник нової технореволюції, що прикрасив колись дах Білого дому, а його середньовічний дерев'яний предок-млин з музею «Пирогово».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом