Бойові дії на Донбасі, окрім більшості інших сфер, зачепили й галузь освіти. ForUm уже писав про те, що в повітрі зависло питання складання випускних іспитів школярами, які проживають на непідконтрольних українській владі територіях. Як і раніше невідомий механізм переведення учнів з класу в клас.
Свої складнощі є і у студентів. Хтось досі не отримав диплом, комусь довелося виїхати з рідного міста, а чийсь університет взагалі перенесли в інший регіон.
У подробицях того, що відбувається, розбирався ForUm.
Офіційний Київ спочатку заявив, що навчальний процес на непідконтрольних йому територіях не має наміру визнавати, дипломи там видаватися Україною не будуть, а якісь інші визнавати ніхто не збирається.
Щоб хоч якось налагодити навчальний процес, поступово із зони АТО було евакуйовано 14 вишів. Частину з них було перенесено до міст Донбасу, що перебувають під контролем українських військових, частину – взагалі за межі Донецької та Луганської областей. Але чи вирішило це проблему в цілому?
Під час загострення конфлікту деякі студенти виїхали до інших регіонів і вже там продовжили навчання. Щоправда, на правах «вільних слухачів». Їм дозволили відвідувати заняття, щоб потім, отримавши довідку, яка підтверджує, що вони прослухали курс, у них була можливість скласти сесію.
Щоправда, залишити зону АТО наважилися далеко не всі. За різними оцінками, кількість студентів, котрі залишили Донбас, не перевищує 10 тисяч. Станом на середину жовтня, за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, у статусі тимчасово допущених до занять було переведено понад 3600 студентів. З вищих навчальних закладів Луганської області на той момент було переведено 1889 студентів, із них на денній формі навчання - 1798. З вишів Донецької області - 1685, із них на очній формі навчання - 1500 осіб.
Навряд чи можна назвати тенденцію масовою. Бо як, приміром, у 2013/2014 навчальному році у вищих навчальних закладах Донецької та Луганської областей навчалося майже 215 тис. осіб, 166 тис. з яких - на денній формі.
Тобто фактично, поки в Міністерстві вказують на нелегітимність навчального процесу у містах, що не перебувають під контролем української армії, чимала частина студентів донині продовжують ходити там на заняття. А викладачі – вести лекції.
Географія ж переїзду студентів з Донбасу досить широка. Хтось освоївся в Одесі, хтось у Вінниці, Кривому Розі, Києві і т. д. Одні поїхали за своїм вишем, інші шукали найбільш підходящі для себе варіанти на новому місці в інших навчальних закладах і влаштувалися там, отримавши статус вільного слухача. До 12 грудня всі вони мали визначитися з тим, в якому виші все ж мають намір продовжити навчання і написати відповідні заяви. До цього, судячи з усього, подібні документи не розглядалася. Як розповів один зі студентів, які залишили зону АТО, Дмитро, він двічі писав заяву на зарахування до вишу на новому місці, однак питання залишалося невирішеним.
До речі, у міністерстві також обіцяли, що за студентами, які переселилися, залишаться місця держзамовлення, якщо їм такі передбачалися. Якщо ж вони навчалися на контракті, то цінова політика для них залишиться на рівні тієї, яка була в Донецьку чи Луганську.
Що стосується забезпечення житлом цих студентів, то питання вирішене лише частково. Наприклад, студенти одного з донецьких вишів, що перебазувався сьогодні у Вінницю, досі не забезпечені житлом у гуртожитку. У Міністерстві освіти і науки запевняють, що проблема буде залагоджена. «Там є два гуртожитки (що передаються цьому університету), які повинні бути доведені до тієї кондиції, щоб люди могли там жити, поки студенти перебиваються тимчасовим житлом», - каже міністр освіти Сергій Квіт.
Примітно, що для самих студентів питання житла дуже важливе. Звісно, багато хто розуміє, що навчатися на мирній території куди безпечніше. Але орендоване житло коштує грошей, і далеко не кожен із тих, хто опинився у цій важкій ситуації, може собі дозволити його оплачувати.
Власне, деякі не поїхали навчатися в інше місто саме через відсутність нормальних умов для проживання і ходять на лекції в свій університет, який фактично переїхав, однак продовжує функціонувати (на думку профільного міністерства, нелегально) і в зоні АТО. За словами студентки одного з таких вишів, на новому місці гуртожиток не опалювався й там не було води. Тому залишилася вдома, розраховуючи лише на те, що ситуація невдовзі все ж вирішиться. «З нашої групи залишилися в Донецьку всі. Ходимо щодня на заняття. Знаю, що за гуртожиток тут грошей зі студентів зараз взагалі не беруть», - розповідає дівчина. Примітно, що не їдуть не тільки студенти першого-другого курсів, але й випускники.
Залишаються на Донбасі й такі виші, які нікуди не переносили і які продовжують функціонувати в звичному складі та режимі. «Наш університет не постраждав унаслідок боїв. Ми навчаємося як і раніше. Кожного дня ходимо на пари. Викладачі не змінилися. Програма українська. Я навчалася на бюджеті. Зараз за навчання теж не плачу, але поки нам не виплачують стипендії», - розповідає студентка Юлія.
У досить дивному становищі опинилися і випускники вищих навчальних закладів, в яких навчання вже за плечима. Студентка одного з луганських вишів, Оксана, розповідає, що документи з її університету були переспрямовані в інше місто. Власне, там і можна отримати диплом. Тільки їхати туди небезпечно. Тому залишається тільки чекати, коли ситуація врегулюється.
Втім, заручниками ситуації виявилися не лише студенти, але й викладацький склад вищих навчальних закладів. Якщо у студентів вибір був дещо ширший, оскільки суто теоретично вони могли перейти до будь-якого іншого вишу, то у викладачів було лише два варіанти: залишитися на колишньому місці або виїжджати з міста слідом за евакуйованим із зони АТО вишем.
Зірватися з місця і поїхати може далеко не кожен. І причини можуть бути різні: хворі батьки, елементарний брак грошей, відсутність житла. Тому не дивно, що частина співробітників вишів досі залишається на Донбасі. Ось тільки в якому статусі – питання окреме. Оскільки викладачі, які відмовилися від переведення із зони АТО, будуть звільнені. «Щойно буде ухвалена наша постанова, вони будуть вважатися звільненими 1 вересня. Це процедурні речі, і це не тому, що ми хочемо комусь помститися, а тому, що ми не знаємо, як розвиватиметься ситуація надалі», - заявив раніше міністр освіти і науки Сергій Квіт.
Так що, по суті, незважаючи на спроби врегулювати процес навчання у зоні АТО, він залишається далеким від ідеального. І ті, хто з якихось причин не зміг залишити цю територію, фактично виявилися заручниками ситуації.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
