Неймовірний за масштабом суспільної залученості вулкан домінантно обурливих пристрастей викликало інтерв’ю колишньої прессекретарки президента Зеленського Юлії Мендель сумнозвісному путінському прихильнику Такеру Карлсону. Про те, чому ексречниця чинного господаря Банкової стала на стежку, яка щонайменше може наглухо закрити їй вхідні двері до України – далі в матеріалі ForUA.
Колишня прессекретарка чинного президента України Юлія Мендель дала інтерв’ю американському журналісту і подкастеру Такеру Карлсону, який у 2024 році спілкувався face to face з Путіним. 39-річна Мендель розкритикувала Зеленського і зробила низку гучних заяв щодо російсько-української війни.
Принагідно нагадаємо, що посаду речниці глави держави Мендель отримала на початку червня 2019-го. Вона виграла, як тоді запевняли на Банковій, відкритий конкурс серед чотирьох тисяч конкурентів. Володимир Зеленський звільнив її через два роки - в липні 2021-го, тобто ще до початку повномасштабної війни з путінською Росією.
Невдовзі після того, як Мендель стала прессекретаркою першої особи держави з приставкою «екс», вона випустила книгу «Кожен з нас – президент», де у компліментарному світлі висвітила роботу з Володимиром Зеленським. У своїй книзі Мендель, зокрема, називає Зеленського «найкращим президентом в історії України». Втім, судячи з усього ексречниця глави держави змінила свою думку на 180 градусів.
Як випливає з інтерв’ю Мендель Карлсону, останніми роками вона перебуває за межами України. Втім, коли саме і з якої причини вирішила виїхати за кордон, Мендель не те, що не уточнила – відмовилась розповідати, зауваживши лише, що в 2022-24 роках «пережила усі страхіття» повномасштабної війни. При цьому, вона підкреслила, що після цього інтерв’ю Карлсону їй «вкрай небезпечно» повертатися в Україну. Цей посил багато хто розцінив, як заявку на те, що Мендель проситиме політичного притулку, зокрема у США.
Однак зупинімося на ключових заявах Мендель, які, що надзвичайно важливо є її переказом з посиланням на анонімні джерела. Тобто, інсайдами тут і близько не пахне.
Щоправда є один епізод, свідком якого Мендель була особисто. Мова йде про єдину станом на зараз зустріч Зеленського та Путіна у Парижі на початку грудня 2019 року. «В нього (президента Зеленського – Ред.) була особиста розмова з Путіним, під час якої він пообіцяв йому, що Україна ніколи не вступить в НАТО», - заявила Мендель. Водночас згодом, каже колишня речниця Зеленського, президент кардинальним чином змінив свою риторику і почав говорити про необхідність вступу України до Альянсу.
Також Мендель заявила, що Зеленський начебто під час перемовин з РФ в лютому-березні 2022 року був готовий «відмовитися від Донбасу». Щоправда, зізналася експрессекретарка глави держави, вона не була свідком цих слів, а дізналась про них від неназваного члена української перемовної делегації.
«Він погодився віддати територію, бо це означало б завершення війни. А тепер він (Зеленський, - Ред.) стоїть перед мільйонами глядачів і каже: я не можу віддати Донбас», - сказала Мендель, додавши, що це свідчить про непослідовність Володимира Зеленського.
Неабиякий медійний резонанс викликали слова Мендель про нібито вживання наркотиків Зеленським, які вона не обґрунтувала. Зокрема, на запитання Карлсона декілька разів відповіла, що особисто ніколи не бачила, щоб президент вживав наркотики, зокрема кокаїн, однак зазначила, що чула про це від третіх осіб і загалом назвала цю ситуацію «open secret» (секрет Полішинеля – Ред.).
Власне, окрім «наїздів» на колишнього шефа, Мендель наговорила віз і маленький возик відвертих дурниць, заявивши, наприклад, що українців щодня о 9-ранку змушують слухати гімн, тоді як у цьому часовому проміжку в нашій державі діє загальнонаціональна хвилина мовчання на знак шани та пам’яті тих, чиї життя забрала повномасштабна війна з путінською Росією. І це – лише один нюанс, а є й інші, які свідчать про те, що Мендель перебуває в паралельній реальності і взагалі не в курсі внутрішньо українського контексту. Чого лише вартують меседжі про українців, які мерзли взимку і вмирали з голоду і учнів 4-х класів, «які навіть не вміють читати».
Одним словом, більш як півторагодинна розмова Мендель та Карлсона – це реально суцільний треш, вислухати який від «А» до «Я» - задача не для слабо нервових.
До речі, про нерви. Мендель, будучи філологом за освітою, почала виставляти президенту Зеленському психологічні діагнози, називаючи його диктатором, самозакоханим нарцисом тощо.
Банкова відплатила тією ж монетою. «Ця пані (Мендель – Ред.) не брала участі в перемовинах, не брала участі в ухваленні рішень, давно не в собі, а хто їй там щось розповідає та чи було це насправді – коментувати несерйозно», - заявив радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин. Водночас колишній заступник голови Офісу президента (ОП), а нині міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав заяви Мендель «гидотою», «брехнею» і «маніпуляціями»: «Гидота, яку вона наговорила, це випад не проти президента, а проти власної країни. Вся ця брехня та маніпуляції спрямовані проти інтересів України та на підтримку російських вимог і ультиматумів».
Окремо очільник МЗС наголосив, що Зеленський відіграв «визначальну роль» в тому, що Україна вистояла на старті повномасштабного вторгнення Росії. «Я був поряд з ним і бачив його роботу, відповідальність та лідерство. Роль президента була визначальною і на початку повномасштабної війни, і в отриманні Україною зброї від союзників, і у посиленні тиску на агресора, і в просуванні до вступу України в ЄС. Жодні брехливі звинувачення цих фактів не змінять. Може й навпаки, лише підтвердять. А любителям дешевої слави — шлях у забуття», - підсумував діючий очільник зовнішньополітичного відомства.
«Інтерв’ю Юлії Мендель у Такера Карлсона - це не просто «відвертість» колишньої прессекретарки. Це одночасно системний удар по репутації української держави в момент, коли Вашингтон активно штовхає Україну до переговорного процесу без чітких гарантій безпеки. Мендель не просто критикує свого колишнього роботодавця. Вона відтворює портрет Зеленського, який практично один в один збігається з кремлівським наративом, а саме «актор-наркоман», «гібридний диктатор», «егоїст», який блокує мир заради влади. Це не означає, що Зеленський - святий чи месія. Він ним не є. У нього чимало реальних помилок, включно із концентрацією влади, оточенням і кадровими провалами. Але саме його обрали українці у 2019 році», - констатує політолог, керівник Центру аналізу та стратегій (ЦАС) Ігор Чаленко.
На переконання експерта, проблема інтерв’ю не в критиці Зеленського, а в обрамленні: «Окрім персональних атак на Зеленського, інтерв’ю Мендель активно відтворює ширші кремлівські пропагандистські рамки, які не стосуються безпосередньо президента. І це мене найбільше обурило. Це тези про «війну, яка вже не чорно-біла, а темна й ще темніша», про Україну, що «стоїть на межі вимирання», про безглузду війну на виснаження, яку країна за визначенням не може виграти, про те, що єдиний шлях підтримки України - це «примусити її до миру». Низка наративів давно і активно використовуються російською пропагандою для делегітимізації українського спротиву та просування тези «Україна приречена, тому треба домовлятися на умовах Москви». Коли колишня посадовиця Офісу президента їх відтворює, це значно посилює їхню вагу на Заході».
Не менш критичний в своїх оцінках політолог Олег Саакян. «Дуже симптоматично, що два ображених нарциси, які з піною у рота і закоханим блиском в очах просували своїх шефів нарцисів, тепер сидять і прямою наводкою мочать колишні об’єкти захоплення. Аби ще російський темник не був через кожні два речення і змішування з лайном України, то можна було би їм поспівчувати. Такі талановиті, такі неоцінені трудяги, і такі невдячні і жахливі шефи у обох, що хай весь світ у топку - але помста їх має знайти», - резюмує експерт.
Під дещо іншим ракурсом аналізує скандальне інтерв’ю Мендель експерт аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник: «Люблю запах напалму… Мендель показала, що кинута жінка закатає тебе в бетон. Питання лише в часі. Але я не взнав нічого нового про громадянина Зеленського. От взагалі нічого. Мендель несла звичайну трампо-російську пропаганду. Сподобалось як вкатала позитивних блогерів та експертів, мовляв продажнєнькій народєц. Але пані Мендель забуває, що вона була найвідданішим фанатом цієї системи і поки їй не вказали на двері, то її все влаштовувало, в тому числі і гроші в конвертах. Мендель в силу своєї обмеженості не розуміє простої речі. Ніхто і ніколи не толерує зрадників. Їх використовують як презервативи і викидають. Тож подивимось, хто в якому смітнику буде років за п’ять».
«Вже на перших хвилинах розмови Юлія Мендель назвала президента України однією з основних перешкод на шляху до миру. У заголовку інтерв’ю, до речі, «одна з основних» зникає й залишається у формулюванні «основна перешкода». Це – основний меседж. Загалом, картина, яку змалювала Мендель, зображала Україну в руїнах, в якій всі смертельно перелякані і бояться сказати бодай одне криве слово про владу, бо їх одразу зашлють на фронт або в тюрму. Країна, яка не має жодних шансів, і взагалі незрозуміло навіщо рипається. Країна-об’єкт, у якої «немає карт». Десь ми вже це чули, хіба ні? Найголовніше і найжахливіше, що Юлія Мендель надіслала сигнал зовнішній аудиторії (і підсилала тезу адміністрації Білого дому) про те, що це саме Україна в особі президента Зеленського не хоче закінчувати війну. І це не вкладається в голові. Ти можеш мати власну історію стосунків зі своїм колишнім роботодавцем, але чи це дає тобі право говорити відверто шкідливі для своєї країни речі. Критикувати владу – це нормально. Робити це потрібно, і часто є за що. Принижувати власну державу і допомагати будувати міф, що саме жертва, а не агресор винен у тому, що війна триває – за межами добра і зла. Здається, зробивши крок від любові до ненависті, Юлія ці межі втратила», - наголошує експерт зі стратегічних комунікацій Володимир Анфімов.
Загалом, про «легендарне» інтерв’ю Мендель Карлсону можна говорити без перебільшення безкінечно, позаяк кожне друге слово у ньому – предмет для окремого аналізу. Між тим притомним людям цілком очевидно, що на 5-му році повномасштабної війни, ексречниця глави держави апріорі не може дозволяти собі публічно руйнувати довіру до інституції президентства в момент, коли держава продовжує вести екзистенційну боротьбу за виживання.
Автор: Тетяна Мішина
