В Україні готується масштабна реформа мобілізації, спрямована на перехід від примусового призову до добровільного рекрутингу та цифровізацію процесів. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Міноборони (МОУ) в рамках реформи мобілізації, серед іншого, пропонує розділити ТЦК на дві частини, повідомляє «Українська правда» (УП) з посиланням на джерела у Верховній Раді та військовому керівництві. Зокрема, передбачається створення окремих офісів комплектування та офісів супроводу. Перші займатимуться обліком військовозобов’язаних, мобілізацією та рекрутингом, другі – питаннями фінансового та соціального штибу.
Окрім того, обговорюється створення спеціальних «хабів комплектування» для розміщення мобілізованих.
За даними джерел у військовому керівництві, у відомстві Федорова також обговорювали варіант, згідно з яким доставкою чоловіків до ТЦК займатимуться лише поліцейські, без участі військових. Однак поліція начебто виступила проти і обговорення цього конкретного тематичного кейсу, як то кажуть, поклали під сукно.
Між тим паралельно готуються зміни щодо термінів служби. За словами джерел УП, обговорюються контракти з фіксованими термінами: 10 місяців для чинних військових на бойових посадах, 14 місяців для новобранців на бойові посади та 2 роки для решти спеціальностей.
Що стосується фінансової сторони мобілізаційно-реформаторської медалі, то влада розглядає підвищення мінімальної зарплати військових у тилу з 20 до 30 тисяч гривень та нову систему так званих бойових виплат «10/20/40». Зокрема, йдеться про 10 тисяч гривень на день за перебування на позиції, 20 тисяч - за ударно-пошукові дії та 40 тисяч - за участь у наступальних операціях.
За попередніми розрахунками авторів реформи, піхотинець зрештою зможе отримувати 250-400 тисяч гривень на місяць. При цьому на збільшення виплат потрібно щонайменше 60 млрд гривень до кінця поточного року. Одним із ключових напрямків реформи мобілізації також буде масове скасування броні.
Водночас за інформацією нардепа від опозиційної «Євросолідарності» Олексія Гончаренка, після закінчення терміну дії контракту, воїни, які вже відслужили, не звільнятимуться від подальшої мобілізації, а отримають лише відстрочку від неї. Як розповів парламентар, буде запроваджено мінімальний термін контрактної служби - 1 рік для службовців бойових рот і два роки всім категоріям тилових служб. Однак при цьому пропонується надати право на відстрочку від призову з мобілізації після звільнення лише тим військовослужбовцям, які уклали контракт від 2-х і більше років з розрахунком, 1 місяць виконання бойових завдань – 3 місяці відстрочки. Тобто тим, хто уклав контракт на рік, відстрочка «не світить» і їх можуть мобілізувати одразу.
В рамках реформи планується встановити нові зарплати для військових. Так, рядовий отримуватиме від 30 тисяч гривень + 8,7 тисячі «бойових» на лінії бойового зіткнення на день.
«Судячи з того, що зараз обговорюється, держава хоче нарешті (!) перейти до більш зрозумілої та прогнозованої моделі служби із чіткими термінами контрактів. Якщо ця модель реально запрацює прозоро і передбачувано, то в ній є логіка. Армія давно потребує зрозумілих правил гри. Люди мають розуміти, скільки вони служать, на яких умовах і коли можуть повернутися до цивільного життя. Але тут виникає головне питання. Що буде з тими, хто підписав контракти раніше або служить уже кілька років? Коли саме вони отримають право на демобілізацію? Чи матимуть вони можливість перепідписати контракт уже за новими умовами? Чи буде врахований попередній термін служби? І чи не вийде так, що нова система створить кращі умови для нових людей, а ті, хто воює найдовше, знову залишаться у підвішеному стані? Саме відповіді на ці питання визначать, чи сприймуть солдати, офіцери їх сімʼї та суспільство цю реформу як справедливу», - зазначає політтехнолог і офіцер ЗСУ Віктор Таран.
До речі, днями вийшла авторська колонка колишнього головкома ЗСУ Валерія Залужного під назвою «Розумна мобілізація як частина нової доктрини й складової стійкості держави в умовах сучасної війни». Власне це текст його виступу на Defence24 Days conference у Варшаві. Вельми показово, що чи не вперше з моменту свого звільнення генерал і діючий посол України у Великобританії торкнувся у своїх публічних виступах гостро-чутливого внутрішньополітичного питання. Зазвичай колонки Залужного стосуються стратегічних воєнно- безпекових питань. Отже, Валерій Залужний пропонує «розумну мобілізацію» і формулює в загальних рисах три її можливих типи.
Перший тип мобілізації, за версією ексголовкома ЗСУ, передбачає поступову передачу функцій війни, наприклад приватним військовим компаніям, або фінансову мотивацію тих, хто добровільно залучається до війни.
Другий тип мобілізації у викладенні Залужного – загальнонаціональна мобілізація з визначенням чітких об’ємів і головне – термінів для усіх категорій громадян. При цьому колишній головком ЗСУ підкреслює, що без реформування Збройних Сил, системи підготовки мобілізаційного резерву та всієї системи бойової підготовки, без радикальної реформи військово-промислового комплексу та термінового переходу до виробництва озброєння, необхідного для зменшення втрат серед людей, такий розумний підхід буде неможливий.
Також генерал Залужний зауважує, що ймовірно, існує третій тип мобілізації, як тимчасовий, – це часткова передача окремих функцій приватним компаніям та продовження удосконалення існуючої системи через відкритий діалог з суспільством, «а особливо молоддю, про нову систему проходження служби, чіткі терміни підготовки і чіткі терміни служби та перспективи у подальшому».
Проблему мобілізації Валерій Залужний пропонує вирішувати як складову формування нової доктрини війни. На його думку, система мобілізації має змінюватись внаслідок зміни зброї та форм і способів ведення війни.
«Зі зрозумілих причин, пов’язаних з статусом посла України у Великобританії, Залужний зазвичай уникає в своїх виступах і текстах конфліктних внутрішньополітичних питань. Однак тема мобілізації напряму стосується нашої спроможності продовжувати спротив ворогу в умовах довготривалої війни. І дуже добре, що Валерій Федорович звернувся до цієї актуальної теми. Для порівняння, абсолютна більшість наших політиків, в тому числі опозиційних, уникає публічного обговорення цієї проблеми. Занадто вона складна і ризикована. Якщо виступати проти мобілізації, то тебе будуть звинувачувати у зриві військової спроможності країни, а якщо підтримувати примусову мобілізацію, то ризикуєш втратити голоси потенційних виборців. Валерій Залужний визнає критичний стан проблеми. На його думку «питання мобілізації і методів її проведення все більше стають центром конфлікту населення країни з органами державної влади України», - акцентує політолог Володимир Фесенко. На переконання експерта, головний сенс у контексті реформи має полягати в необхідності дискусії навколо теми мобілізації, і не лише її методів, а суті і структури цього процесу.
Тим часом журнал Economist пише, що вперше за роки повномасштабної ініціатива у війні перейшла до України. Видання посилається на масовані атаки України на російську енергетичну інфраструктуру, а також відсутність успіхів на фронті.
За даними Інституту вивчення війни (ISW), у квітні Росія вперше з моменту вторгнення України до Курської області у серпні 2024 року втратила більше території, ніж захопила. Economist оцінює втрату території 113 квадратних кілометрів за останні 30 днів. При цьому вразливість Росії не означає, що вона скоро втратить можливість продовжувати війну, визнають західні аналітики. Королівський інститут оборонних досліджень RUSI зазначає, що стратегія Москви, як і раніше, полягає в тому, щоб виснажити здатність України чинити опір. За оцінкою інституту, російська економіка, як і раніше, може підтримувати війну — хоча в міру вичерпання резервів і зростання боргів Москва стає вразливішою до зовнішніх потрясінь та санкційного тиску.
Автор: Тетяна Мішина
