В результаті переговорів у швейцарській Женеві до версії мирного плану команди Трампа внесли корективи, та кількість пунктів у ньому скоротилася з 28 до 19. Про те, якою видається практична ймовірність втілення у життя оновленого документу - далі в матеріалі ForUA.
Посилаючись на обізнані джерела, видання Financial Times напередодні повідомило про те, що за підсумками переговорів 23-24 листопада у Швейцарії початковий «план Трампа» з 28 пунктів скоротився до 19-ти. Співрозмовники не стали вдаватися в деталі, які саме пункти вилучили. Також видання повідомляє, що цього тижня мають відбутися подальші зустрічі за участі представників Франції, Німеччини, Британї, можливо також Польщі, Фінляндії та генсека НАТО. «Ми намагаємося запропонувати щось, що буде контрпропозицією», - поділився співрозмовник FT з-поміж європейських дипломатів. Про подальшу траєкторію мирно-перемовного треку ForUA поспілкувався з відомим політологом Володимиром Фесенком.
- Як ви загалом і зокрема оцінюєте женевські перемовини та «умонтування» Європи у так званий мирний план Трампа?
- Очевидно, що наразі ми ще не можемо говорити про завершення перемовин та фінально сформульовану позицію Європи, яка, на моє переконання, є альтернативою «плану Трампа». Взагалі, активна залученість Європи – це безумовний позитив, який відчутно посилює позиції України в переговорному процесі. Тобто, поступово, не так оперативно, як нам би того хотілося, європейці консолідувалися, створюючи різні формати підтримки нашої держави, зокрема й «Коаліцію рішучих». В цьому контексті не можна не згадати візит лідерів країн-учасниць до Білого дому за гарячими слідами зустрічі Трампа з Путіним на Алясці. Зараз, як бачимо, це теж працює, а працює в тому числі тому, що в плані Трампа з 28-ми позицій, декілька пунктів стосуються напряму Європи. Власне, саме тому європейці мають бути безпосередніми учасниками мирних переговорів.
- Чи можна констатувати, що залученість європейців до мирно-перемовного процесу є складовою тактичної лінії Києва?
- Саме так. Одна складова нашої тактики – не казати категоричне «Ні» Трампу і його плану, дякуючи йому натомість повсякчас за миротворчі зусилля. Але інший тактичний елемент – за допомогою євросоюзників повертати пана Дональда в реальність.
- Трампівська реальність така, що він, поводячись наче ображене дитя, тупаючи ніжками, знову і знову звинувачує Україну у невдячності. Як тут знайти холодний душ для лідера наймогутнішої світової держави, з урахуванням того, що той же президент Зеленський дякує США при кожній нагоді?
- Річ у тім, що американці сподівалися дотиснути нас у закритому режимі. Тобто, вони робили ставку на те, що ми здебільшого погодимося на запропонований план-28, можливо з мінімальними редагуваннями окремих пунктів. А тут виявилося все навпаки і звинувачення Трампа про «невдячну Україну» з’явилися днями, ймовірно, тому, що на тлі перемовин у Женеві близькі до нього люди (скоріше за все, зять Джаред Кушнер) почали скаржитися, що план летить під три чорти через українців, які хочуть усе перекроїти. Це моє припущення, але скоріше за все, було саме так і тому у Трампа почалася істерика, яку він традиційно вилив у публічну площину.
- The Washington Post повідомляє, що Дональд Трамп не був залучений у деталі «мирного плану» з 28 пунктів, який розробила його адміністрація в рамках зусиль з врегулювання розв’язаної РФ війни проти України. Неназваний американський посадовець, який говорив з виданням, так описав ситуацію: «Ви кажете йому (Трампу. – ред.): «Я постараюся укласти угоду». Він відповідає: «Чудово, подивіться, що можна зробити». І це весь обсяг інформації, яким він володіє». А чому, на ваш погляд, такий поверхневий, м’яко кажучи, підхід з боку нинішнього господаря Білого дому?
- Що тут сказати? Це – Трамп, типовий Трамп. Я вам принагідно нагадаю, як він реагував, коли ми так само відмовилися від підписання так званої ресурсної угоди зі США в її первозданному вигляді у лютому місяці. Ви пам’ятаєте, що він тоді публічно казав на адресу Зеленського?
- Казав, що диктатор, а за кілька днів, що вже не диктатор.
- Так і було, але знову ж таки – це Трамп. Насправді нічого страшного не відбувається, позаяк наші вже добре вловили стиль Трампа. Спочатку Трамп починає лякати, жорстко тиснути, встановлюючи якісь агресивні графіки, тощо, а потім поступово заспокоюється. Наразі ж слід розуміти, що фактично Трамп вимагає нашої подяки за нашу згоду на виконання умов вбивці та ґвалтівника. Він, по суті, саме за це вимагає подяки! Не за допомогу, якої від Трампа не має ніякої, про що він сам часто пише у своїх постах. Трамп хоче, щоб ми подякували за те, що він нас, вибачте, нагинає перед агресором.
- Фінальні торги по конкретних пунктах мирного плану все ще тривають і президент Зеленський планує обговорити їх ближчим часом персонально з Трампом. На що в нинішній ситуації може сподіватися офіційний Київ?
- Передусім, наголошу на тому, що ми маємо спокійно, як то кажуть з холодною головою сприймати нинішні процеси, усіляко уникаючи публічних чвар з Трампом. Нам необхідно поступово переводити цю історію з ультимативних «хотєлок» у дійсно перемовну площину. Досвід дійсно свідчить про те, що Трамп не вникає в деталі і це важливо з огляду на доволі гнучку позицію Рубіо. Мені здається, що держсекретар США обрав для себе чудову тактику, яку я називаю тактикою айкідо. Тобто, він чекає, коли з тріском остаточно провалиться план Віткоффа, просуваючи після цього компромісний варіант-план.
- Так званий «план-28», який відкоригували у Женеві, буквально вихором увірвався в глобальний та, звісно ж, український інформаційний простір. Коли ми зможемо замість нинішніх трьох знаків оклику довкола цього тематичного кейсу поставити бодай крапку з комою?
- Сплеск емоцій, гадаю, вже дуже скоро знизиться, але багато що залежатиме від чітко артикульованої позиції Росії. Тут є кілька варіантів. Перший варіант: Росія (що найвірогідніше) відхилить компромісний мирний план, розроблений та остаточно узгоджений Україною, Європою та США. Таке вже, нагадаю, було, коли Москва відхилила мирний план Кіта Келлога. У разі практичної реалізації цього сценарію все знову зайде у глухий кут і далі визначальну роль гратиме ситуація на фронті. До речі, я вважаю, що так званий мирний план Трампа виник зараз не через український енергетичний корупційний скандал, а через те, що Трамп сприйняв нинішню ситуацію на фронті так, що РФ перемагає, а ми програємо. Тому, допоки не стабілізується фронт, не варто чекати реальних мирних переговорів – будуть лише балачки про мир на базі наших поступок. Нам це потрібно чітко усвідомити.
- Якою є інша траєкторія розвитку подій?
- Другий варіант видається мені теоретично можливим, але менш вірогідним. В такому разі Путін, заради того, щоб не провокувати зайвий раз Трампа, може погодитися на початок переговорів. Він не дасть згоди на компромісний варіант плану, але скаже: «Добре, відновлюємо перемовини у Стамбулі і там вже будемо домовлятися про щось». В результаті все затягнеться ще на певний час, а далі знову ж таки, все залежатиме від воєнної обстановки та спроможності вийти на якісь більш-менш прийнятні компроміси, що поки виглядає туманно.
- Як наразі реально виснаженому ментально українському суспільству «вивезти» усі ці перемовні ігри, щоб не розколотися і ще тут не дати у штангу?
- Нам необхідно перш за все бути раціональними – не емоційно реагувати, а спокійно-зважено. Я розумію ці всі пристрасті в соцмережах після оприлюднення «плану Трампа». Хтось був у реальному щоці, хтось – глибоко обурений, інші чекали зради, причому не тільки з боку Трампа. Але, попри все, маємо повернутися до формули, якої ми дотримувалися за понад три з половиною роки повномасштабної війни: «Треба вистояти». Інакше кажучи, незважаючи на енергетичні проблеми, ситуацію на фронті, внутрішньополітичні суперечки, стояти і вистояти треба будь що. Якщо ми продемонструємо витримку, раціональну реакцію, паралельно посилюючи наш спротив на фронті і тилову консолідованість, я думаю через певний час нам спільно з європейськими партнерами вдасться вийти на більш-менш прийнятний (хоча, напевно не в усьому для нас позитивний) варіант дипломатичного завершення цієї війни. Тому, ще раз: нам вкрай необхідна витримка, раціональне сприйняття й послідовні дії, як всередині країни, так і в зовнішньополітичному дипломатичному процесі.
Автор: Тетяна Мішина
