Навесні 2020 року українські річки так і не стали повноводними, колодязі пересихають, а у деяких сховищах води залишилося на лічені дні.

Натомість Києву та іншим північним містам, де пилові бурі бачили лише по телевізору, радять бути готовими і до такого синоптичного явища, як пиловий шторм - те, що відбулося 16 квітня, може повторитися.

Що ж відбувається з водою в Україні та чому пересихають водосховища у містах і колодязі в селах - в аналізі від BBC News Україна.

Зима так і не настала

«Унікальність 2020 року полягає в тому, що осінь 2019-го була сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за період спостережень (120 років) так і не настала, а значить, були відсутні умови для формування водопілля», - пояснює в.о. голови Держагентства з водних ресурсів Михайло Хорєв.

Водопілля – це весняна повінь на річках після танення снігу.

Без зими в цьому році не було і водопілля навесні.

Як наслідок, каже Хорєв, вже у квітні водність річок така, як зазвичай буває влітку, коли водопілля сходить.

Сухі не лише річки, а й болота та ліси.

«Проблема критична. В цьому році у болотах, які раніше були непрохідними, зовсім немає води. Так само сухі заболочені ліси», - каже аналітик об'єднання «Екологія. Право. Людина» Петро Тєстов.

«Проблеми з лісовими пожежами - це тільки початок. Влітку будуть горіти торф'яники. А ще найближчим часом нас чекає масове всихання не тільки соснових лісів, але й, наприклад, вільхових чи березових - для яких через посуху різко змінились лісорослинні умови», - додає він.

Вологи не вистачає як у верхніх шарах ґрунту (до 5 см), так і глибше - до 1 метра (так званий «кореневовмісний шар»).

В Інституті агроекології та природокористування НААН кажуть, що вже у квітні води мало по всій Україні, окрім Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Але і на Західній Україні є тенденція до посухи.

Найгірша ж ситуація на Одещині та Миколаївщині, де «сформувались критичні запаси вологи в метровому шарі ґрунту».

Маловоддя

Літом на багатьох річках у Держводоагентстві очікують маловоддя – «гідрологічну посуху».

Наприклад, у басейні Дніпра за весну випала половина кліматичної норми опадів і вода у всіх річках впала - за понад століття спостережень гіршою була ситуація лише у аномально сухому 1925 році.

Не набагато краще у басейнах інших річок, зокрема Дністра - у Дністровському водосховищі в квітні очікується лише половина норми припливу води.

Якщо маловоддя справді настане, то у Держводоагентстві не виключають запровадження обмежень - перш за все для гідроенергетики та водного транспорту.

Обмеження, утім, будуть тимчасові.

Пріоритет же надаватимуть для використання води у побуті та для зрошування.

Складне літо у Житомирі

Загалом же зараз вже страждають всі водосховища, які живлять міста, - рівень води там спадає щодня.

Наприклад, у Житомирі, на завжди вологому Поліссі, 2020-й рік почався з проблем.

Оптимальний рівень води у водосховищі «Відсічне», яке живить Житомир, - 4 м. Коли рівень тримається на цій позначці, місто отримує воду цілодобово і з нормальним тиском.

Але зараз рівень – 2,7 м, і щодня спадає на 2 см.

Поки що води місту вистачає, але її запасів у водосховищі вже залишилося не на місяці, а на дні.

«Зараз можемо впевнено говорити, що в нас води у водосховищі «Відсічне» - на місяць і десять днів. Запас в іншому водосховищі «Дениші» - орієнтовно на днів 60-70. Звісно, якщо не буде різкого потепління, тоді вода буде випаровуватись і запаси зменшаться значно швидше», - каже керівник місцевого водоканалу Андрій Нікітін.

Резервне водосховище наповнили зі стратегічних запасів держави на прохання Житомира.

Зараз «проїдаємо» стратегічний запас. Якби його не було, то ми мали б значно гіршу ситуацію. Ймовірно, місцями можна було б побачити дно водосховища", - каже Андрій Нікітін.

Вплинути на зменшення рівня води у водосховищі допомогла реконструкція водогонів. Але лише частково.

Якщо ж ситуація не зміниться, то скоро воду у місто подаватимуть за графіком: кілька годин вранці і кілька годин ввечері у найбільш піковий час.

Прогнози у Житомирі роблять невтішні. Навіть якщо нарешті підуть весняні дощі, то це не вирішить проблему.

«Маємо розуміти, що усі опади, які будуть весною-літом, не покращать ситуацію у водосховищі. Якщо, наприклад, дощ буде йти три дні, то три дні вода просто не буде падати. Водосховища та річки поповнюються виключно восени і взимку, з рясними опадами, зі снігом», - відзначає Андрій Нікітін.

«Будемо переживати справді критичне літо. Ми маємо це зрозуміти та усвідомити», - резюмує директор житомирського водоканалу.

Сухі колодязі Городниці

Не краща ситуація і у селах та селищах Житомирщини.

У Городниці Новоград-Волинського району пересихають колодязі та місцеві річки.

«Води майже немає вже навесні. Зазвичай весною колодязі більш-менш повні, до літа поступово пересихають. А зараз на початку весни багато сухих», - розповідає місцева жителька Людмила Дженджера.

Вихід для людей - бити свердловини.

Зазвичай достатньо глибини 20 метрів, але і такі колодязі іноді пересихають.

Якщо ж бити глибше, то з'являється інша проблема - вода жовта, з осадом заліза. Така специфіка місцевості.

Михайло Хорєв каже, що проблема насправді накопичувалася роками.

«Зниження рівнів ґрунтових вод, що відображається у зменшенні води чи взагалі її зникненні у криницях, відбувається останніми роками. У посушливі роки... додатково випаровується вода з підземних водоносних горизонтів через ґрунт», - пояснює він.

Замулені ставки замість річок

Річка Криваль у Городниці майже повністю пересохла, а більша – Случ – пересихає.

«Случ була повноводна, а зараз міленька, заростає травою і замулюється. Нікудишня річка стає», - нарікає Людмила Дженджера.

Падіння рівня річки пов'язують не лише з посухою, а й з діяльністю людини: на Случі почали будувати міні-ГЕС.

Наприклад, вже діють дві такі ГЕС вверх за течією від Городниці - у Баранівці та Чижівці.

У планах ще одна міні-ГЕС у Курчиці - попри протести місцевих.

Екологи попереджають, що з такими змінами річка просто перетвориться на каскад замулених ставків.

«Це як контрольний постріл буде для Случі!» - пише городничанин Олексій у місцевій FB-спільноті про нову міні-ГЕС.

«Все своє життя прожив біля цієї річки. Тому болить душа за те, що цю місцеву цінність знищують, річка гине на очах від того, що все сходить з рук та залишається незмінним», - додає він.

А еколог Петро Тєстов каже, що невеликі українські річки з різних причин мілішають майже скрізь і це - не «феномен-2020».

«Проблеми з рівнем води почалися раніше. Я регулярно сплавляюсь річками в різних регіонах України, і вже в минулі роки частина маршрутів, які раніше були дуже популярними, ставали непрохідними через низький рівень води», - каже Петро Тєстов

«Водночас бували випадки сильних злив влітку, що призводило до парадоксів - рівень води, наприклад, у липні був вищим, ніж у квітні, і річки виходили на заплаву влітку!» - відзначає еколог.

Звикаємо до пилових бур

Маловоддя і пересушування ґрунту через дії людини стали причиною і пилової бурі 16 квітня на Київщині. Тоді столиця нагадувала місто з якогось постапокаліптичного фільму-катастрофи.

В Інституті агроекології і природокористування кажуть - такий пиловий шторм в цьому регіоні справді трапився вперше за час спостережень.

Але, схоже, не востаннє.

Тепер до цього доведеться звикати.

«Пилова буря такого масштабу вперше фіксується у зоні Полісся та у західному напрямку. До цього пилові бурі спостерігалися локально у посушливих південних регіонах України у межах локальних вітрових коридорів раз на декілька років», - відзначають в Інституті.

«Однак тепер можна говорити про прояви процесів опустелювання і у зонах Лісостепу та Полісся. В умовах відсутності опадів ризик повторення такого явища зберігається до травня та ймовірно буде лишатися актуальним у наступні роки», - додають аналітики.

Сама пилова хмара виникла над полями Бородянського і Макарівського районів на заході Київської області, де пориви вітру змели сухі шари ґрунту - цей процес науково називається «дефляцією».

Оскільки буря сталася у період посівної, то хмара несла в собі ще й частки добрив і гербіцидів. А це вже небезпека для здоров'я людей і врожаїв на приватних городах та садках, кажуть в Інституті.

Протидіяти пиловим бурям мають полезахисні лісосмуги, частину з яких знищили протягом останніх років, або ж взагалі не засадили.

Посприяло бурі й осушення боліт і порушення водоохоронних зон, коли поле фактично доходить до межі річки без перешкод.

У чому проблема?

Михайло Хорєв каже, що головна причина змін – глобальні зміни клімату.

«Метеорологічні спостереження в Україні показують, що впродовж останніх 20 років зберігається тенденція до підвищення середньомісячної температури повітря та збільшення кількості посушливих місяців», - зазначає він.

Петро Тєстов погоджується, що впливає клімат, але є й багато локальних чинників - як згадані міні-ГЕС.

«Наприклад, незаконно побудовані ставки на річках та струмках, надмірний водозабір з поверхневих вод для зрошення, розорення водозборів, видобуток торфу», - каже еколог.

Іноді впливають навіть непродумані роботи з розчистки річок, які мали б, навпаки, покращувати ситуацію.

Наприклад, на річці Сула на Полтавщині «покращення гідрологічного стану», проведене за бюджетні гроші, призвело до того, що річка на одній з ділянок пересохла.

Під час сплавів я постійно зустрічаю незаконні греблі, вириті ставки по заплаві, незаконний водозабір - але адекватної реакції від контролюючих органів по жодному випадку не було», - нарікає еколог.

Що робити?

У Держводагенстві кажуть, що перш за все треба змінювати підхід до води. Причому всім - і промисловості, і звичайним людям.

«Суспільство поступово починає розуміти, що вода не є необмеженим ресурсом - річки вже не такі повноводні. Агровиробники змінюють підходи у зрошенні, більше уваги до сільськогосподарських культур, що є стійкими до посух», - каже керівник Держводагентства.

Але для багатьох вода все ще залишається чимось, що не треба економити.

В Держводоагентстві кажуть, що економити воду досить просто: вчасно закривати кран, користуватися пральною чи посудомийною машиною, коли вона повністю заповнена, вимикати воду, коли чистиш зуби, приймати душ замість ванної.

Зрештою, можна відмовитися і від того, щоб мити машину на берегах річок та озер. Чи просто не засмічувати водойми побутовими відходам.

А Петро Тєстов говорить про те, щоб загалом більше думати про наслідки знищення природи: припинити розорювати луки і перестати видобувати торф, зберігати та відновлювати болота, навести лад з незаконними ставками та водозаборами.


Тим часом, на кінець квітня в Україні прогнозують циклон і дощі, які, нарешті, трохи змочать землю.

Вячеслав Шрамович, Евгений Герасимчук, ForUm

Спасибо за Вашу активность, Ваш вопрос будет рассмотрен модераторами в ближайшее время

весна/зима/осень
2465 грн.
4968