Пристрасті щодо раптової пожежі, яка фактично знищила улюблений багатьма киянами кінотеатр «Жовтень», дещо вляглися. З приміщення відкачали воду, доводять до ладу приміщення, які більш-менш збереглися, збирають вцілілі речі та документи. Зовні наслідки пожежі не дуже помітні, але, зайшовши всередину, розумієш, що кіно тут показувати не будуть ще довго.
Втім, кінотеатр житиме. Принаймні, у цьому впевнена його директор Людмила Горделадзе, з якою розмовляв кореспондент Forum'у.
- Людмило Борисівно, скільки конфліктів і скандалів пережив кінотеатр «Жовтень» за роки вашої роботи?
- Я працюю директором комунального підприємства «Кінотеатр «Жовтень» з квітня 2000 року. Коли я прийшла, тут було дуже багато орендарів, кіно не показували, тут був нічний клуб. Це підприємство продовжувало жалюгідне існування. Через півроку після мого приходу ми відкрили великий зал, встановили там систему Dolby. Тоді якісь гроші нам дала міська влада, якусь частину фінансів виділили районні, але більшу частину грошей ми взяли завдяки моїм, так би мовити, певним взаєминам й авторитету серед «кіношних» організацій. Ці гроші були отримані з відстрочкою платежу. Потім два роки ми виплачували розстрочку за систему Dolby, новий екран, відремонтовані крісла і фасад, багато інших речей.
Кінотеатр ожив, хоча тоді у нього був тільки один кінозал. Коли він почав працювати і деяким людям стало зрозуміло, що тут начебто «щось є», у 2003 році до колишнього мера Києва Омельченка звернулися якісь люди з вимогою передати кінотеатр «Жовтень» на баланс юридичної особи «Палац ветеранів», що існувала тоді. Тобто ніякого палацу у них не було, а юридична особа така була. Прийшли молоді хлопці дітородного віку, сказали, що вони ветерани і їм мер Омельченко обіцяв цю будівлю. Ми обурилися – я маю на увазі колектив кінотеатру – і звернулися до громадськості. Це був перший випадок, коли ми «відбили» кінотеатр завдяки громаді. На той час ми працювали майже три роки, і нас люди вже полюбили.
Тоді ми, повторюю, відбилися. Потім, з метою захисту, створили товариство з обмеженою відповідальністю з членів трудового колективу. Це товариство «Кіноман», створене у 2003 році, 11 років тому. Потім ми попросили взяти цей майновий комплекс в оренду. Нам цього не дозволили. 11 років на сесію Київради це питання не виносилося. Ми звернулися до суду і в 2005 році виграли справу. Суддя ухвалив рішення, згідно з яким договір оренди був укладений. Відтоді ми орендарі.
Але влада не заспокоїлася. Вона намагалася знаходити все нові й нові форми боротьби з таким ось неугодним колективом, щоб пристосувати це приміщення для якихось інших цілей. Кінотеатр і продати з аукціону намагалися, і передати його в концесію, і позов про виселення подавали у 2007 році. Ми виграли процеси в чотирьох інстанціях за цим позовом. У 2010 році один із депутатів тепер уже нібито для «Палацу молоді» став вимагати це приміщення. Він став звертатися в різні контрольні органи з наклепом на нашу діяльність. Але всі перевірки нічого не виявили. Тоді депутат звернувся до прокуратури з проханням скасувати рішення суду, за яким було укладено 15-річний договір оренди.
Це початок історії. Середина її не така цікава. Пішли судові позови: 13 були на нашу користь, чотири – не на нашу користь. Ми продовжували відстоювати кінотеатр і при цьому працювали, розвивалися, вели діяльність, за яку зараз мені не тільки не соромно, але яка фактично консолідувала київську громаду. Та масова підтримка кінотеатру «Жовтень», яку ми сьогодні спостерігаємо, це не тільки через кінематограф, але й через нашу діяльність. Це і репертуарне планування, і покази фестивальних фільмів, це й успішний показ європейського кіно, що рідко зустрінеш в українських кінотеатрах. Багато хто отримував тут задоволення. Багатьом це подобалося. Зараз багато хто, так само як і ми, дуже засмучений ситуацією з кінотеатром, цим підпалом. А сьогодні ми вже можемо з упевненістю стверджувати, що це був підпал. Це було встановлено слідством. І все-таки зараз нам потрібно дивитися в майбутнє, а не сумувати і плакати про втрачене.
Що ми втратили? Ми втратили будівлю, майно. Але ми не втратили любов наших глядачів. Любов глядачів – це та монета і валюта, яка не девальвується. Чим ми зараз займаємося? Протягом тижня після цього трагічного випадку ми відновили офіс, де міститься бухгалтерія, де працюють співробітники адміністрації кінотеатру. Які перед нами стоять завдання? Провести всі заходи зі звільнення колективу. У нас було 35 осіб. Кілька людей залишаться вартувати кінотеатр, інші рацюватимуть на управління. З рештою треба якось по-людськи вчинити. Когось відправимо в центр зайнятості, когось – на пенсію, хтось сам піде, хтось знайде нову роботу. З кожною людиною ми працюємо, спілкуємося.
Другий важливий аспект – це взаємодія зі страховою компанією. Підприємство було застраховане в компанії ПЗУ. Ми наразі працюємо з експертами, щоб отримати максимальне страхове відшкодування за двома договорами: на застраховане комунальне майно та майно «Кіноману». Товариству «Кіноман» належало переважно нове обладнання, наприклад, два цифрові проектори по 100 тисяч доларів кожен. Вони повністю згоріли. Також знищені меблі та багато іншого.
Паралельно ми працюємо над аналізом та інвентаризацією того, що залишилося, того, що можна якось зберегти і використовувати надалі. Все інше буде вивезено. Цим займатимуться рятувальники. До речі, вони повинні демонтувати балки, перекриття, дах. Два зали кінотеатру залишаться без даху. У зв'язку з цим виникає необхідність консервації будівлі. Проектанти вже починають роботу в цьому напрямі. Вони складуть план та проект консервації, попередньо дослідивши життєздатність цієї будівлі. Це першочергові завдання.
Крім того, в цей час проходить реєстрація благодійного фонду «Відновимо разом». Цей фонд акумулюватиме кошти громадян та юридичних осіб, які захочуть і зможуть фінансово підтримати капітальний ремонт, реконструкцію, оновлення кінотеатру.
Я сказала «реконструкція», але це буде мінімальна реконструкція. Будуть збережені обсяг, зовнішній вигляд, внутрішні приміщення й функціональне призначення цієї будівлі. Це буде кінотеатр. Фінансування буде багатоканальним. Частково це будуть пожертви, частково будуть виділені якісь невеликі гроші з бюджету Києва, частково буде використана сума страховки. Ще ми використовуємо такий канал отримання грошей, як продаж квитків на майбутні сеанси.
- Чи були якісь архіви в будівлі? Чи постраждали вони?
- Багато залито водою, але нічого не постраждало безповоротно. У нас є, радше, не архіви, а сховище. Там є речі, пов'язані з історією кінотеатру, бухгалтерські та інші документи. Але для роботи експертів збереглися всі документи.
- Страховики вже підрахували хоча б приблизну суму збитку?
- Потрібно буде кілька десятків мільйонів гривень або близько 1,5-2 мільйони доларів. Більш точну цифру зараз назвати ніхто не може, тому що роботу в цьому напрямі тільки розпочато.
- А чи називають експерти якісь терміни повного відновлення кінотеатру?
- Якщо ми будемо в змозі все це профінансувати, то до весни повинні будуть завершені вишукувальні та проектні роботи. Відразу після цього вже має початися безпосередньо процес капітального ремонту. В принципі, до жовтня (майбутнього року. - В. Д.) все можна зробити. Якщо будуть гроші, якщо буде мир в Україні...
- Як ви вважаєте, чи були якісь передчуття, знаки, «дзвіночки», які свідчили про те, що може статися щось на кшталт пожежі?
- Я відповім «ні». Хоча були побоювання, що можуть бути якісь провокації і з приводу «Сонячного зайчика» (в рамках цієї програми демонструвався фільм «Літні ночі». - В. Д.). І взагалі, оскільки кінотеатр – це місце, де збирається велика кількість людей, ми завжди вживали певних заходів безпеки. У нас було відеоспостереження, завдяки якому і вдалося виявити злочинців, у нас були вогнегасники, охорона, персонал на місцях. Слава богу, ніхто не постраждав. Це головний підсумок роботи з безпеки. Але майно пропало. Воно пропало насамперед тому, що тут дерев'яні крокви, горище дерев'яне. Коли в залі сталася пожежа (а почалася вона у кількох місцях), то блокувати її було неможливо.
- Є припущення, яке часто озвучується в соціальних мережах, про те, що пожежа сталася саме через сюжет «Літніх ночей», на тлі конфлікту навколо ЛГБТ-спільноти в Україні. Як ви до цього ставитеся?
- Тема «Сонячного зайчика» щодо захисту прав ЛГБТ-спільноти. Гомофобія. Ми йдемо в Європу, тому, безумовно, можемо розглядати цей випадок як протидію нашій євроінтеграції. Ви, напевно, чули, що є заяви іноземних політиків, Державний департамент США, зокрема, висловлювався з цього приводу. Так, це боротьба, в тому числі за європейський вектор.
- Але ж «Літні ночі» – фільм не скандальний.
- Тут не було скандальних фільмів. Тут усі кінострічки пройшли фестивальну апробацію, у них є фестивальна історія. На цьому фестивалі нічого не могло бути «отакого». Фільми дозволені до показу. Так, вони розглядають різні історії взаємин людей. Але це також людські взаємини.
- Ще одна популярна версія, яка «гуляє» соціальними мережами, свідчить, що підпал може бути пов'язаний зі зміною влади в столиці і минулими парламентськими виборами.
- Ув'язати пожежу з жодними виборами ми не можемо. Але якщо б громадськість так не заступилася, якби згорілий кінотеатр просто обнесли парканом і забули про нього, то, безумовно, ця земельна ділянка могла би комусь знадобитися. Така версія може бути. Але чи зроблено це навмисне – для того щоб заволодіти земельною ділянкою, чи це все-таки збіг, що підпал був скоєний на ґрунті гомофобії? Але якщо б не було реакції мерії, громадськості, якби громаді не пообіцяли відбудувати кінотеатр, то він цілком міг би стати нікому не потрібним. І через деякий час його продали б за «три копійки» і що-небудь на його місці побудували. Але, повторюся, на наш захист стала громадськість. Думаю, що і влада вже не має намірів залишити «Жовтень» у руїнах надовго.
- Які версії озвучує слідство?
- Я не можу цього сказати. Якщо слідчі забажають провести брифінг і озвучити версії, то вони це зроблять. Що хотіли, вони озвучили. Відомо, що затримані молоді люди, які зізналися у скоєнні підпалу. Чесно кажучи, я цим не цікавлюся. Яка різниця, що це було? Є органи, які повинні це з'ясовувати. А мені треба працювати, щоб ми у жовтні відкрили кінотеатр.
- Ви сказали, що плануєте максимально зберегти «Жовтень». А чи не думаєте закупити нову технічну «начинку»?
- Зберегти ауру? Так. Збираємося зберегти всі сім залів, конференц-центр, кафе. Техніку оновити теж плануємо. Але будемо «по одягу протягувати ніжки». Якщо ми побачимо, що наші фінансові можливості будуть більш-менш адекватними, то вся техніка буде найкраща, найсучасніша.
- І, знову ж таки, в тому ж Фейсбуці поширюються такі коментарі, мовляв, не треба «Жовтень» відновлювати, він зруйнований і нікому не потрібен. Краще побудувати нову будівлю «сучасного» зразка. Що ви можете на це відповісти?
- Хто б це не казав, він не має права на такі слова. Це комунальне майно, воно належить громаді, ним розпоряджається Київрада. Київрада таки ухвалила рішення, що «Жовтень» обов'язково буде відновлений. Я особисто не чула таких погроз, що хтось хоче або заявляє, що хоче тут щось побудувати. У цьому, до речі, полягає трагізм нашої ситуації: коли «будівельна мафія» чогось хоче, то вони же не виявляються, не заявляють про свої наміри, а роблять це тихо. В цьому випадку у нас немає підстав вважати, що підпал був пов'язаний з рейдерським захопленням. Хоча багато хто знає, що 7 жовтня господарський суд Києва ухвалив рішення про виселення ТОВ «Кіноман» у рамках судових розглядів. Позов був поданий ще у 2013 році прокуратурою Києва в інтересах громади в особі Київради. Десять місяців ця справа фактично не розглядалася. Було очікування, що Київрада ухвалить рішення про продовження договору оренди, про реагування. Це дійсно було обіцяно. Ще під час Майдану нас запрошували в мерію і пропонували миритися. Ми були згодні укласти договір. Але оскільки на той час не було легального складу Київради, то рішення ухваленим бути не могло. А коли з'явився новий склад, то ця справа «варилася». Але ось уже 13 листопада рішення про продовження договору оренди до 2020 року має бути ухвалене Київрадою. Можливо, тоді ж нас звільнять від орендної плати на період реконструкції, тому що поки тут просто немає можливості вести бізнес. (На момент публікації інтерв'ю відповідні рішення були схвалені, - В. Д.).
- А як відреагували на НП організатори фестивалю «Молодість»?
- У момент пожежі? Наші люди їх усіх вивели із залу. Вони були обурені, спочатку не розуміли, що відбувається. Думали, що це невелика пожежа побутового характеру. Ми використовували три вогнегасники, але вони не допомогли, дим від кинутої шашки застилав очі, у залі неможливо було перебувати. Але це все відбулося протягом декількох хвилин. Я можу це стверджувати. Пожежна команда приїхала через десять хвилин після виклику, які б не були чутки десь у Мережі. Коли вогнеборці зайшли в зал, вони не змогли працювати через дим. Вони тільки запитали, чи є там люди. Немає? Добре. А майно – це справа така. Потім пожежники викликали підмогу, приїхали нові машини. Рятувальники вилили близько 20 тонн води. Тому те, що не зіпсував вогонь, вода зіпсувала.
Я можу з упевненістю сказати, що колектив кінотеатру зробив усе, що міг зробити. Все, що могли окропити своїми сльозами, ми ними окропили. Ми стояли тут майже всю ніч і просто на це все дивилися. Багато хто, як і я, працює тут досить давно, багато хто зробив свій особистий внесок у те, що цей кінотеатр був таким, яким він був. Але я не хочу говорити про кінотеатр у минулому часі. Я хочу говорити про нього в теперішньому і майбутньому. Кінотеатр буде.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом