Ще буквально рік тому волонтерство в Україні не було особливо популярним. Нині ж ситуація змінилася кардинально. Мода на добрі справи буквально захлеснула українців. Гроші для всіх і на все збираються на кожному кроці.

Але у зв'язку з чим виникла така ейфорія добра? Навіщо, жертвуючи собою, українці виконують функції держави? І чи допомагає держава волонтерам? А також у що може перерости волонтерство в майбутньому? На всі ці запитання спробував знайти відповіді ForUm.

Від апатії до підйому

Своєрідним каталізатором сплеску волонтерства став Майдан. Вчорашні економісти, маркетологи, вчителі, лікарі, підприємці об'єдналися в прагненні безоплатно допомагати і підтримувати. Вони збирали кошти для забезпечення побуту жителів Майдану, допомагали з продуктами харчування, теплим одягом, медикаментами.

Далі «естафета» волонтерства перейшла до допомоги армії, вимушеним переселенцям з Донбасу, пораненим. Добровольці стали забезпечувати військовослужбовців касками, тепловізорами, бронежилетами, доставляти в зону проведення АТО їжу та ліки. Крім матеріальної допомоги волонтери займаються пошуком зниклих безвісти, лікуванням поранених. А людям, які втекли від війни, допомагають у пошуках житла, роботи.

Безумовно, не забувають волонтери і про хворих дітей, соціально незахищених верстви населення, бездомних тварин.

Варто зазначити, що за останній рік волонтерська діяльність набула різних форм. Для збору коштів формуються благодійні організації, волонтерські групи, створюються групи в соціальних мережах.

Крім того, з'явилися і креативні види доброчинності, які досі не були поширені в Україні. Зокрема, влаштовуються флеш-моби, проводяться аукціони,організовуються платні зустрічі тет-а-тет з відомими акторами, політиками, дизайнерами. Усі виручені кошти спрямовуються або армії, або йдуть на допомогу вимушеним переселенцям.

Щодня волонтери своєю діяльністю доводять, що вони працюють набагато ефективніше й швидше, ніж міністри та чиновники. Їм, на відміну від бюрократів у високих кабінетах, не потрібно проводити тендери, змінювати закони, коригувати держбюджет, щоб придбати чергову життєво-необхідну річ на передову, в госпіталь або біженцям. Волонтерам досить зробити один дзвінок, написати один пост – і сотні, а то й тисячі українців відгукнуться на їхнє прохання про допомогу.

За словами психологів, сплеск волонтерства в Україні можна вважати процесом морального одужання суспільства.
«Бум на добрі справи свідчить про те, що в країні з'явилося дуже багато свідомих громадян. Люди стали розуміти, що це їхня країна і її доля залежить від них, тому намагаються щось робити, допомагати, незважаючи на очевидну ворожість населення до держави», - стверджує психіатр Семен Глузман.

На його думку, злет волонтерського руху вселяє надію на гарне майбутнє, бо волонтерство – це не просто надання матеріальної або фізичної допомоги, але й прояв активної громадянської позиції.

«Тому більшість людей, які займаються волонтерством, уже не будуть мовчки терпіти свавілля мера, депутата чи президента, вони вимагатимуть пояснень. Чиновникам уже найближчим часом доведеться рахуватися з цими людьми», - каже Глузман.

Водночас соціологи стверджують, що важливу роль у сплеску волонтерства зіграв так званий момент «заразливості». «Якщо говорити про бум волонтерства в Україні, то, думаю, доречно згадати процес заразливості, тобто коли люди навколо вас роблять добрі і безкорисливі вчинки, то вам на підсвідомому рівні і самим хочеться долучитися до потоку добрих справ. До того ж, здійснюючи добре діяння, люди зближуються один з одним, що дозволяє їм досягати психологічного та емоційного комфорту. А зараз це вкрай важливо», - вважає соціолог Юрій Некульський.

Пов'язує сплеск волонтерства в Україні з моментом «заразливості» і завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАН України Наталя Костенко. «В цьому випадку відбувається «зараження» людей добрими справами. Коли спочатку один, хто творить добро, потім двоє, троє, а далі цей процес набуває масовості», - каже вона.

Крім того, за словами Костенко, важливу роль у підйомі волонтерства грає щире бажання допомагати іншим. Без цього чинника руху просто б не існувало.

На думку багатьох наших співгромадян, популярність волонтерства викликана і віянням моди. «У всьому світі волонтерство дуже популярне. Найчастіше студенти зі США, Америки, Австралії під час свого навчання приділяють багато уваги благодійності. Деякі займаються волонтерством безпосередньо у себе в країні, деякі їдуть у бідніші держави. Думаю, у нас теж цей чинник зіграв свою роль. Бути волонтером стало модно», - вважає студентка Ольга.

Тим не менш Наталія Костенко вважає, що розглядати бум волонтерства в термінах моди немає сенсу. «Мода все-таки явище скороминуще. Тому не хотілося б проектувати такий погляд на волонтерський рух, адже він більш складний. Зрозуміло, що буде злет і падіння, але, поки йдуть воєнні дії, волонтерство буде триматися. Потім може настати якийсь спад. Але досвіду волонтерської підтримки люди вже набули. І це стосується не тільки армії, але й соціально незахищених громадян, поранених. Досвід так просто нікуди не піде, на відміну від моди, яка швидко входить в культуру і так само швидко забувається».

Держава VS волонтери

Проте вже зараз, коли вимушених переселенців більшає, а армія продовжує потребувати допомоги, лідери волонтерського руху фіксують його спад. Зокрема, таку тенденцію відзначає координатор Гуманітарного штабу при Фонді Ріната Ахметова Римма Філь. «Багато хто втомися, фізичні та емоційні сили закінчуються», - каже вона.

Важливу роль у підтримці волонтерського руху відіграє держава. Але саме через бездіяльність міністрів та чиновників у багатьох волонтерів здають нерви, і вони залишають лави сучасних «тимурівців».

«Я допомагаю нашій армії ще з червня місяця. Але, мабуть, вистачить. Адже навіщо тоді потрібна держава, якщо вона не може виконувати свої функції та обов'язки? Але сіль навіть не в цьому. До сліз образливо, коли ти стараєшся, жертвуєш своєю родиною заради благої справи, а коли безпосередньо звертатися в Міноборони по допомогу, вони відповідають: «Це не наша відповідальність». Це ж просто безумство», - обурюється волонтер з Одеси Марина Собко.

Внаслідок бездіяльності держави вирішив залишити волонтерство і Дмитро Мороз. «Не хочу сказати, що чиновники ставлять палиці в колеса, але, думаю, саме через них не видно результату нашої роботи. Вони завжди придумають щось, що заважатиме. Взяти хоча б закон про доброчинність (Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги». - Ред.). По суті сам собою цей закон ніщо, він не звільняє благодійну допомогу від податків. Для цього необхідно, щоб Кабмін ухвалив ще низку актів. І так у нас всюди. З кращих мотивів тільки ускладнюємо життя», - нарікає Дмитро, волонтер із Запоріжжя.

Крім бездіяльності чиновників волонтери скаржаться і на те, що держава, по суті, не звітує, на що витрачені благодійні кошти. Насамперед це стосується пожертвувань безпосередньо на рахунки Міноборони та за дзвінками на номер «565», а також до фінансування на протезування поранених.

Претензії у волонтерів є не лише Міноборони, а й до Мінсоцполітики та МОЗ. Найчастіше держслужбовці не цікавляться думкою волонтерів у тому чи іншому питанні. Деколи їхні рішення шокують волонтерів. «Чому чиновники так роблять, залишається тільки здогадуватися. Але, на жаль, припущення не найкращі», - каже Дмитро.

Чи є майбутнє у волонтерства?

Активісти перестають займатися волонтерською діяльності не тільки з вини держави. Одні просто не витримують життя в форматі нон-стоп, інші хочуть повернутися до свого колишнього життя.

На думку Семена Глузмана, для того щоб зберегти сплеск волонтерського руху, людям необхідно бачити плоди своєї роботи. «Щоб підйом не пішов у небуття, необхідно мати результат. Результат, коли ти бачиш, що комусь завдяки твоїй діяльності стало легше, веселіше, ситніше. Згодом ти отримуєш задоволення і запал працювати далі», - вважає психіатр.

Солідарний з Глузманом і доктор психологічних наук Олександр Венгер. За його словами, щоб волонтерство розвивалося, йому необхідно сприяти. «Біди згуртовують людей. У багатьох, коли є відчуття спільної біди, виникає прагнення до її подолання. Іноді це відбувається абсолютно свідомо, іноді ні. Але тут є й ложка дьогтю. Коли біда проходить, то часто зникає і це об'єднання, прагнення допомагати один одному. Тому потрібно цілеспрямовано підтримувати волонтерство, щоб воно не було просто сплеском. Необхідно, щоб волонтерство розвивалося, адже це дуже важливо для єдності суспільства», - стверджує фахівець.

З іншого боку, на думку соціолога, директора Фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, очікувати такого сплеску волонтерства тоді, коли Україна повернеться до колишнього способу життя, не варто. Водночас надалі волонтерський рух розвиватиметься краще, ніж до свого підйому.

«Залишиться звичка до волонтерства. Воно буде розвиватися в різних формах. Хочеться, щоб стихійна допомога набула у звичайних ситуаціях якихось організованих форм у фондах, тому що зараз незрозуміло – це дійсно допомога чи хтось цим зловживає. Люди, як правило, дають гроші своїм знайомим, знайомим знайомих, тобто тим, кого знають. За нашими даними, 35% населення, а це величезна кількість людей, надавали якусь допомогу військам, біженцям», - каже вона.

У той же час, на думку фахівця, благодійні організації, які активно створювалися і створюються для надання допомоги армії, переселенцям, пораненим, можуть зникнути. «Очевидно, що якихось не буде, а якісь залишаться. Волонтерством займатимуться люди, для яких воно стало справою життя, вони будуть продовжувати почате», - вважає Бекешкіна.

Прогнозує спад активності волонтерства і Наталя Костенко. «Волонтерство саме собою є вибірковим. Тому на якусь загальність або тотальність розраховувати не варто. Щоб займатися волонтерською діяльністю, необхідно не тільки бажання, потрібна ще здатність організовувати людей, планувати якісь речі, а це не всім вдається. Волонтерство завжди було і буде вибірковим. Не випадково воно так і називається «добровільно засноване». Тотальний волонтерський рух нам не загрожує, та й навряд чи це доречно, тому що будь-яка тотальність має зворотний бік».

Дарина Шварцман, ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

весна/осень
1475 грн.