У Німеччині в неділю, 15 лютого, завершила свою роботу щорічна Мюнхенська конференція, котра багато років поспіль і, слід зазначити, небезпідставно, вважається ключовою локацією, що задає тон геополітичним трекам у безпековій сфері. Про те, що показав Україні та світу Мюнхен-2026 – далі в матеріалі ForUA.
Цими днями у ФРН пройшла Мюнхенська безпекова конференція, яка збирає щорічно під своєю парасолькою політичну еліту з усіх куточків світу. Попри те, що старт тематичного форуму відбувся у п’ятницю, 13-го, жодних диявольських «сюрпризів» на заході не сталося. Інакше кажучи, попри забобони щодо символізму дати, перший день Мюнхенської безпекової конференції зразка 2026 року пройшов відносно спокійно, без скандальних заяв і конфліктних полемічних дербі.
Канцлер ФРН Фрідріх Мерц, відкриваючи форум, виступив із емоційною вступною промовою, де серед іншого констатував, що світовий порядок після Другої світової війни «більше не існує». З огляду на зазначене, очільник німецького уряду закликав Сполучені Штати та Європу разом «відновити трансатлантичну довіру», визнавши глибокий розкол, що виник протягом останнього року. Натомість французький лідер Макрон виступив із посланням «надії та рішучості», закликавши Європу стати справжньою «геополітичною потугою» та не боятися самостійності в умовах змін у політиці Білого дому. Крім того, господар Єлисейського палацу закликав євролідерів розвивати власну армію та стратегію оборони й відігравати більше самостійної ролі у глобальних безпекових питаннях, а не лише покладатися на офіційний Вашингтон.
Між тим цей самий Вашингтон у перший день Мюнхену-2026 був представлений демократичним політичним десантом, зокрема, членкинею Палати представників США Александрією Окасіо-Кортес і губернатором штату Каліфорнія Ґевіном Ньюсом. Ці дві політичні фігури вважаються потенційними кандидатами на посаду президента США від Демократичної партії на листопадових виборах-2028. У своїх виступах на Мюнхенській конференції вони публічно критикували зовнішню політику трампівської адміністрації, звинувачуючи її у підриві усталених демократичних норм та створенні авторитарного «почерку».
Вельми і вельми показово, що вперше в історії Мюнхенської безпекової конференції на її території був відкритий Український дім (УД), де була презентована виставка «Україна: на передовій майбутнього». Серед спікерів офіційної церемонії відкриття УД, були очільник МЗС Андрій Сибіга, посол Німеччини в Україні Гайко Томс, а також радник президента Зеленського зі стратегічних питань, начальник медичної служби 7-го корпусу ДШВ ЗСУ Олександр Фальштинський.
Власне 13 лютого в Мюнхен прибув і сам Володимир Зеленський. Свій візит до столиці Баварії він розпочав із зустрічі з керівництвом спільного українсько-німецького підприємства Quantum Frontline Industries, яке виробляє дрони для ЗСУ. У зустрічі, що примітно-показово також прийняв участь добре відомий українцям міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.
Дещо згодом нинішній господар Банкової провів тривалий дипломатичний марафон, зустрівшись з канцлером ФРН Фрідріхом Мерцем, очільником норвезького уряду Йонасом Гаром Стере, прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен, президентом Фінляндії Александром Стуббом, прем’єр-міністром Нідерландів Діком Схоофом, а також зі Спадкоємним принцом Ірану в екзилі Резою Пахлаві.
Вже у суботу, 14 лютого Володимир Зеленський, якого, зазначимо, на Мюнхені-2026 зустрічали та проводжали бурхливими оваціями, виступив зі своєю програмною промовою. На відміну від нещодавнього форуму у Давосі, де він «роздав на горіхи» європейцям, у Мюнхені глава української держави був більш стриманий. Червоною ниткою його промови проходило те, що Україна готова до миру, виборів і компромісів, але за жодних умов не до капітуляції. Крім того, акцентував діючий гарант української Конституції, Київ потребує тривалих у календарному сенсі гарантій безпеки і чіткої дати вступу до Євросоюзу (ЄС).
Водночас держсекретар США Марко Рубіо у своєму спічі підтвердив відому позицію адміністрації Трампа, що європейці мають взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, але зробив це більш дипломатично і конструктивно, ніж очільник Білого дому чи віце-президент США. Пан Рубіо, до слова, на мюнхенських полях провів зустріч із президентом Зеленський віч-на-віч. Український президент по факту рандеву розповів, що поінформував голову Держдепу про ситуацію на фронті, російські атаки та наслідки ударів по українській енергосистемі. Також обговорювалися тристоронні переговори про врегулювання російсько-української війни. «Ми торкнулися і питання про послідовність кроків. Важливо, щоб був прогрес у питаннях гарантій безпеки та економічного відновлення», - прокоментував зустріч глава держави. При цьому він повідомив, що одразу ж після зустрічі з Марко Рубіо провів телефонну розмову з представниками Трампа – Стівеном Віткоффом та Джаредом Кушнером – напередодні тристоронніх зустрічей у Женеві. За словами Зеленського, сторони розраховують, що переговори (пройдуть 17-18 лютого – Ред.) будуть результативними. Сподіватися на результативність, можливо, й варто, але з огляду на те, що женевський дипломатичний марафон з боку Кремля знову очолить скандальний псевдоісторик Мединський, очікувати якогось відчутного прориву навряд чи доводиться.
Повертаючись до цьогорічної безпекової конференції у ФРН, зазначимо, що у суботу, 14 лютого на площі Марієнплац у Мюнхені пройшла багатотисячна акція під гаслом «Люди - це не мішень», де учасники закликали надати нашій з вами державі далекобійну зброю. Надвечір цього ж дня відбулася церемонія нагородження премією імені Евальда фон Кляйста, яку цьогоріч присуджено українському народові. «Дякую за цю нагороду для українського народу – нагороду української сили та нашої дружби. Дружби з кожним із вас. Без дружби сили ніколи не буває достатньо. Саме тому Україна так наполегливо працює, щоб вибудувати принаймні взаєморозуміння, взаємну повагу й справедливе ставлення з усіма. Щонайменше. А ще краще – справжню дружбу. Я вдячний усім, хто разом з Україною. Дякую всім, хто працює, щоб зупинити цю війну справжнім миром. Дякую за повагу до нашого народу – до всіх українців. І ми також поважаємо вас», - сказав Зеленський, отримуючи високу нагороду від імені нас з вами – громадян України. Ну, а якщо ж винести за дужки безумовно важливу емоційну компоненту, то слід принагідно зауважити, що експертний «діагноз» Мюнхену-2026 не те, щоб геть апокаліптичний, але водночас і не надто втішний.
Зокрема, відомий військовий і громадський діяч, генерал-майор Служби безпеки України, колишній заступник очільника СБУ Віктор Ягун констатує наступне: «Мюнхенська конференція безпеки цього разу читається не як «форум про мир», а як інструкція до реальності: війна входить у фазу, де вирішальним стає не один раунд переговорів, а те, хто першим зламається на дистанції. І ця рамка важливіша за будь-які дипломатичні декорації, бо вона визначає поведінку всіх гравців на наступні 6–12 місяців. США демонструють дві лінії одночасно: політичний тиск «рухайтеся до угоди» і паралельне підвищення ставки на стримування Росії. Американський Конгрес у публічному полі вже підштовхує адміністрацію до ескалаційних рішень по стримуванню РФ: сенатор Вікер говорить про необхідність «розв’язати руки» щодо Tomahawk і про додаткові санкції по російській нафті, а також констатує зростання підтримки України серед виборців-республіканців. Для Кремля це сигнал: навіть якщо Білий дім торгується, інституційна Америка штовхає планку вгору. Тим часом Зеленський прямо говорить, що «трохи» відчуває тиск з боку США, але одразу ставить межу: «компроміс» не може означати втечу з власної території з сотнями тисяч людей. У Мюнхені також пролунала дуже показова прив’язка до часу: вибори в Україні можливі, якщо США забезпечують припинення вогню на 2–3 місяці. Це - маркер того, що тема внутрішньополітичних процедур використовується як важіль переговорної архітектури, а не як «демократичний ритуал».
Окреслюючи прогнозні контури на найближчі пів року, тобто до серпня-2026, Віктор Ягун зауважив: «Ймовірність швидкого «великого миру» низька. Переговорний трек буде існувати, але як інструмент управління коаліцією, а не як механізм розв’язання. Ключова мета РФ - зняти або розмити примус, отримати паузу, легалізувати контроль над територіями і розхитати єдність України та Заходу. Ключова мета України - зробити так, щоб будь-яка пауза була не «вікном» для РФ, а коридором для посилення України до рівня, де повторна агресія стає для Кремля надто дорогою. Сам Зеленський формулює це просто: роль США – «зробити Україну сильнішою за Росію».
На переконання експерта, якщо до лютого 2027 року збережеться європейська фінансова та санкційна інерція (а заявлені €90 мільярдів і 20-й пакет санкцій, на думку Ягуна, це саме інерція, а не одиночний крок), Росія увійде в модель структурного виснаження: у країни-агресорки буде менше доступу до грошей і технологій, натомість більше витрат на війну і залежності від «сірих» схем.
«Головний висновок простий і неприємний: Мюнхен показав не те, що «мир близько», а те, що всі готуються до довгої гри на витривалість. Кремль буде робити все, щоб перетворити переговори на наркотик для Заходу й на інструмент розкладання України. Наш інтерес - зробити переговори не «замінником перемоги», а лише сервісним треком, паралельним до нарощування сили. В цій логіці 6-12 місяців - це не «очікування дива», а тест на здатність системи: хто краще конвертує час у силу, той і диктуватиме умови», - підсумовує Віктор Ягун.
Автор: Тетяна Мішина
