Поки світова увага прикута до Туреччини, де тривають вирішальні дипломатичні маневри навколо війни в Україні, президент Реджеп Таїп Ердоган постає у новому світлі. Зазначається, що він успішно перетворився з лідера, якого Захід колись вважав "складним партнером" або навіть "вигнанцем", на центральну фігуру миротворчих зусиль.
Напружений дипломатичний тиждень у Туреччині, що включає вчорашні переговори Президента України Володимира Зеленського з Ердоганом в Анкарі та заплановані на сьогодні тристоронні зустрічі за участі США, а згодом і переговори між Росією та Україною у Стамбулі, вже приніс одного беззаперечного переможця – самого президента Ердогана.
Як зазначає The Times, Ердоган майстерно використав унікальне геостратегічне положення Туреччини та її зв'язки як з Києвом, так і з Москвою, аби посадити за стіл переговорів запеклих супротивників. Цей процес дає багатьом надію на припинення найкривавішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.
"Без участі ключових лідерів прорив у майбутніх переговорах видається малоймовірним. Проте для Ердогана проведення таких переговорів на високому рівні закріпило його статус важливого геополітичного гравця та ключового дипломатичного мосту між Сходом і Заходом", – підкреслює Кукман. Вона додає, що Анкара, будучи членом НАТО, зуміла вибудувати унікальну позицію, підтримуючи тісні контакти з обома сторонами конфлікту.
Експерти називають цю дипломатичну гнучкість частиною "360-градусної зовнішньополітичної стратегії" Ердогана, спрямованої на максимізацію глобальної значущості Туреччини через взаємодію з усіма ключовими гравцями, незалежно від їхніх альянсів. Політолог зі Стамбульського університету Сабанджі Берк Есен вказує на унікальність позиції Ердогана: "Турецький уряд надавав військові поставки Україні, а часом діяв як сила, що обходила санкції проти Росії. Я не думаю, що є якийсь інший лідер, який має такий рівень відносин з обома сторонами, а також зі США".
Видання також відзначає, що зростання впливу Ердогана збіглося з обранням Дональда Трампа президентом США. За словами Есена, "Якби [Джо] Байден або [Камала] Гарріс були на чолі США, я не думаю, що Ердоган отримав би такий статус і популярність. Ми знаємо, що Трамп схильний працювати з авторитарними лідерами, і ми знаємо, що вони досягли порозуміння з питань Близького Сходу, Сирії, Гази, можливо, навіть Ірану".
Попри зовнішньополітичні успіхи, Ердоган стикається зі значними внутрішніми викликами, включаючи поглиблення економічної кризи, стрімку інфляцію та зниження рівня підтримки. Нещодавні арешти та ув'язнення мера Стамбула Екрема Імамоглу, головного політичного опонента президента, викликали найбільші антиурядові протести за понад десятиліття.
Однак, як зазначає Есен, Ердоган неодноразово використовував зовнішньополітичні успіхи для відволікання уваги від внутрішніх проблем. "Такі події дозволяють Ердогану показувати себе як світового лідера, як людину, яка укладає угоди й підвищує авторитет Туреччини, водночас відволікаючи увагу від поточних проблем усередині країни та намагаючись розширити підтримку", – пояснює він.
Туреччина вже висловила готовність стати постійним майданчиком для прямих переговорів між президентами України та Росії, підтверджуючи своє прагнення сприяти припиненню бойових дій та закріплюючи за Ердоганом роль не просто посередника, а активного архітектора потенційного миру.
