Так званий «банкопад» 2014 року став проблемою для тисяч українських сімей. Клієнти стояли в чергах до банкоматів, намагаючись зняти хоча б частину своєї зарплати та штурмували офіси фінансових установ, щоб зрозуміти, чи є шанс зняти гроші з депозитів.

Водночас масова ліквідація банків, що так і не повернулися до нормальної роботи, створила вікно можливостей для позичальників реалізовувати схеми, щоб не повертати борги.

В одній із таких схем, як з'ясували наші журналісти, були задіяні теперішній президент України Володимир Зеленський та його перший помічник – Сергій Шефір.

У той час вони не обіймали державних посад, але «Схеми» вважають за необхідне розповісти цю історію. Для того, щоб суспільство володіло цією інформацією і могло скласти повний портрет тих, хто нині керує країною.

Адже подібні схеми в обхід визначеної законом процедури – призводять до штучного зменшення активів банку, а отже знижують шанси інших громадян та компаній повернути свої гроші.

Розслідування Максима Савчука.

Як падав «Брокбізнесбанк»

Ця історія бере початок у 2010 році. 27 квітня 2010-го тоді ще не президент, а художній керівник «Кварталу» Володимир Зеленський, і тоді ще не перший помічник президента, а співзасновник «Кварталу» Сергій Шефір відкрили доларові рахунки у «Брокбізнесбанку». Зеленський мав на депозиті більше ніж 300 тисяч доларів, Шефір – понад 400 тисяч доларів.

Цей банк на той час контролювався братами: ексголовою Державної податкової адміністрації Сергієм Буряком і нардепом Олександром Буряком.

Тоді ж, у 2010-му, «Брокбізнесбанк» багатьом здавався надійним, оскільки достойно пройшов випробування часом і фінансовою кризою.

«Він достатньо сильно розвивався, свого часу був у десятці найбільших банків України. Навіть, як здавалося ззовні, то кризу 2007–2008 років він проходив набагато краще, ніж інші банки з українським капіталом», – каже журналіст видання «Український капітал» Олександр Мойсеєнко.

У студії «Квартал 95» справи теж ішли непогано. У листопаді 2011 року Зеленський став генпродюсером телеканалу «Інтер», а «квартал» запустив низку нових телевізійних форматів.

У тому ж році вийшов проєкт «Розсміши коміка». У 2012-му стартувало інше відоме шоу – «Вечірній Київ».

Зеленський і Шефір продовжували зберігати валюту в «Брокбізнесбанку». І під час, і після того, як у нього змінилися власники, і банк перейшов під контроль Сергія Курченка – молодого олігарха з оточення тодішнього президента Віктора Януковича.

«В 2013 році відбулася угода з Сергієм Курченком, який купив банк, напевно, для того, щоб «фондувати» свої бізнеси. І, здавалося, що в цього банку дуже великі перспективи. Бо, якщо ти власник банку, наближений до Януковича, то в тебе має бути все гаразд із підтримкою від регулятора, з боку держпідприємств ти можеш залучати кошти», – каже Олександр Мойсеєнко.

Але все змінилося після перемоги Революції гідності і втечі з України Віктора Януковича та його найближчих соратників.

У тисяч клієнтів «Брокбізнесбанку» почалися проблеми. У ЗМІ почала з’являтися інформація, що банк на грані дефолту, люди не отримують зарплату, а вкладники запідозрили наявність проблем у фінустанові, коли «стали» всі банкомати «Брокбізнесбанку».

Спочатку регулятор – Нацбанк – намагався заспокоїти клієнтів. Потім «Брокбізнесбанк» почали рятувати: у нього влили 1 мільярд гривень з держбюджету. Однак це не допомогло. І на початку березня 2014-го Нацбанк увів тимчасову адміністрацію в «Брокбізнесбанку».

Банк намагалися продати, але покупця не знайшли. І влітку 2014-го почалася його ліквідація.

Перед тим, як повернутися до головної історії – про Володимира Зеленського, Сергія Шефіра та їхніх доларових рахунків – варто коротко нагадати, що відбувається з банком, якщо в нього починаються проблеми, і Нацбанк визнає його неплатоспроможним.

«Фонд вводить свого ліквідатора або адміністратора, і вже починається звичайна процедура інвентаризації активів, які відбуваються у Фонді, у банку. Тут дії – уже залежно від того, що протягом тимчасової адміністрації, наскільки цікавий банк іншим покупцям. Або він переходить на продаж, або він залишається на процес ліквідації», – розповідає координаторка комітету з питань регуляторної політики та комплаєнс Незалежної асоціації банків України Ірина Вахницька.

«Процедура ліквідації наступна: формуються реєстри вкладників, формуються реєстри кредиторів. У законі «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко розписані всі черги, що в яку чергу слід погашати», – каже директорка організації «Українська асоціація платіжних систем» Галина Хейло.

«Активи тут також продаються, виставляються на торги, результат від яких – дохід або актив, що з'являється. Він далі направляється на погашення пасивів вкладників, які є в цьому банку», – підсумовує Ірина Вахницька.

Якщо докладніше, то принцип такий: коли регулятор – Національний банк України – помічає, що у банку виникли проблеми (банк, наприклад, не розраховується з вкладниками), цей банк НБУ визнає неплатоспроможним.

Після цього до справи береться Фонд гарантування вкладів. Це така установа, яка від імені держави відповідає за повернення коштів за вкладами. Фонд призначає тимчасову адміністрацію, яка намагається банку допомогти.

Зберегти капітал і активи банку. Кажучи просто – повернути його до нормальної роботи.

Якщо адміністрація розуміє, що врятувати установу вже неможливо – банк виставляють на продаж. Немає охочих купити – все. Ліквідація. Фонд виплачує вкладникам гарантовані 200 тисяч гривень зі свого бюджету, а потім намагається повернути ці кошти за рахунок самого банку.

Фонд продає майно банку, продає майно, яке віддали під заставу кредитів, або право вимоги за цими кредитами. Якщо Фонду вдається зібрати більшу суму від тієї, яку витрачено на гарантовані виплати, ці кошти розподіляються між постраждалими клієнтами. Їх виплачують за принципом черги.

При ліквідації банку Фонд виплачує вкладникам гарантовані 200 тисяч гривень зі свого бюджету

«Насамперед погашаються вкладники до 200 000 гривень – це гарантована сума вкладів, і всі вкладники отримують ці суми. А всі інші – це вже як складається», – каже Галина Хейло.

Зрозуміло, що принцип «повернути усім по 200 тисяч гривень» не подобається вкладникам із мільйонними сумами на депозитах. Бо коли можеш розраховувати лише на 200 тисяч гривень – це відчутна втрата. Водночас, ліквідація банку в українських реаліях – це і шанс для позичальників не повертати борги. Бо коли великий боржник знаходить великого вкладника, вони можуть домовитися між собою, і боржник заявить, що нічого не винен.

Про що, власне, йдеться? Про схему взаємозаліку. Або, говорячи банківським сленгом, «схлопування». Вона полягає в наступному.

«Клієнт, скажімо, перекуповуючи право в іншого клієнта на депозит, виводить свою заставу, закриває кредит із депозитом. І виводить свою ліквідну заставу з-під забезпечення цього кредита», – каже Ірина Вахницька.

Як приклад журналісти наводять компанію, яка винна гроші проблемному банку. Під заставою цього кредиту перебуває її майно.

Боржник не повертає борг, і Фонд гарантування вкладів має продати право вимоги за кредитом або заставне майно, щоб компенсувати свої витрати. Але боржник не хоче повертати гроші і втрачати заставне майно, тому йде в обхід.

Він знаходить вкладника або декількох вкладників, депозити яких сумарно співмірні з його боргом. Боржник домовляється з вкладниками: вони передають йому право на отримання їхніх депозитів, а взамін від боржника отримують суму, дещо нижчу за розмір цих депозитів.

Він знаходить вкладника або декількох вкладників, депозити яких сумарно співмірні з його боргом. Боржник домовляється з вкладниками: вони передають йому право на отримання їхніх депозитів, а взамін від боржника отримують суму, дещо нижчу за розмір цих депозитів.

Після чого боржник заявляє: «тепер я банку нічого не винен, бо розмір депозитів такий же, як і розмір мого боргу». Іде в суд, щоб там цей взаємозалік визнали, а з майна зняли обтяження.

У результаті боржник не повертає банку гроші і забирає собі заставне майно. А вкладник не чекає, щоб отримати компенсацію в черзі, а отримує гроші від боржника.

Суму нижчу, ніж розмір депозиту, але точно вищу за ту, на яку може розраховувати від Фонду гарантування вкладів. Це добре головно для боржника, який позбувається боргу. Але є і наслідки негативні – для Фонду гарантування вкладів, бюджету та інтересів інших вкладників.

«Фонд по суті не отримує такого активу, який він міг би отримати, і потім направив би його на погашення вкладів почергово», – розповідає координаторка комітету з питань регуляторної політики та комплаєнс Незалежної асоціації банків України Ірина Вахницька.

Крім того, Вищий господарський суд у своїх рішеннях постановив, що після початку ліквідації визнати взаємозаліки такими, що не відповідають законодавству, зокрема Цивільному кодексу, попри часом неоднозначні тлумачення законодавства.

Про заборону взаємозаліків добре знають в експертному середовищі.

«Саме з процедури ліквідації наступає момент, коли черговість виникає, і тоді ця схема як така – відступки вимоги, передачі боргових прав – вона заборонена», – говорить фінансовий експерт Сергій Стратонов.

А голова фінансового комітету Верховної Ради і депутат від «Слуги народу» Данило Гетманцев називає такі дії «неприпустимими».

– В 2014 році була популярною практика поєднання кредитора і боржника. Коли заходила ліквідаційна комісія, боржник знаходив вкладника, вони «схлопувалися», і таким чином… – описав схему журналіст Максим Савчук.

– Це неприпустимо для процедури ліквідації, – прокоментував Данило Гетманцев.

Саме в таких операціях брали участь Володимир Зеленський та Сергій Шефір, намагаючись врятувати свої гроші. І разом із цим відбувався ще один процес – намагання вивести з «Брокбізнесбанку» заставне майно на сотні мільйонів гривень.

Зеленський і Шефір: операція «схлопування»

Хмельницька область, територія товариства «Подільський господар».

Ця компанія нині перебуває у стані припинення, нею володіє подружжя Олександра та Галини Герег – власників мережі «Епіцентр».

А у 2014 році «Подільський господар» входив до бізнес-орбіти родини Сергія і Олександра Буряків. Вони ж володіли «Брокбізнесбанком» до продажу установи Сергієві Курченку.

Наприкінці січня 2014-го, коли вже багатьом було зрозуміло, що у «Брокбізнесбанку» почалися проблеми, компанія «Подільський господар» взяла у банку кредит на загальну суму 189 мільйонів гривень. Під заставу пішли різні господарчі комплекси, транспорт та майже 9 тисяч голів рогатої худоби.

Станом на кінець літа 2014-го компанія заборгувала понад шість мільйонів гривень.

Очевидно, щоб не повертати цю суму банку, у вересні 2014-го, і головне – вже після початку ліквідації – керівництво «Подільського господаря» вирішило реалізувати схему «схлопів». Підприємство уклало угоди із вкладниками «Брокбізнесу» про відступлення права вимоги. Серед них компанії:

• «Сварог Вест Груп» родини самих Буряків – 287 408 грн;
• Товариство «Агросад-2005» – 100 107 грн;
• приватне підприємство «Буковина Агросвіт» (з орбіти родини теперішнього депутата від «Слуги народу» Володимира Козака) – 152 530 грн;
• Асоціація міжнародних автомобільних перевізників – 2 215 376 грн.

Та три фізичні особи: Юрій Петрищенко (2 407 954 грн), Любов Петрищенко (868 268 грн), а також Володимир Олександрович Зеленський (202 962 грн).

«Подільський господар» взяв ці угоди – і звернувся до Київського господарського суду. Попросив визнати цей взаємозалік. Мовляв, розмір боргу такий же, як і сума вкладів усіх перелічених вище компаній і осіб, а тому борг дорівнює нулю. А оскільки боргу немає – припинити договори застави на майно, під яке давали кредит.

І Київський господарський суд задовольнив позов «Подільського господаря», на його бік став і Київський апеляційний господарський суд. І борг зник, і заставне майно повернулося підприємству.

«Брокбізнесбанк» подав касацію до Вищого господарського суду України. Той ознайомився з матеріалами справи і виніс вердикт – взаємозалік не відповідає законодавству:

«Щоб зобов'язання припинилось... необхідно, щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Проте, обидві сторони існують як окремі особи, а тому… поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулося», – йдеться в рішенні суду.

Суд скасував рішення попередніх інстанцій і повернув справу на повторний розгляд у господарський суд Києва. Однак для «Брокбізнесбанку», фактично Фонду гарантування вкладів, склалася неоднозначна ситуація. З одного боку, «схлопування» скасували. З іншого – майно, яке було під заставою кредиту, під заставу банку не повернули. А відтак Фонд не мав можливості його продати, щоб отримати гроші для подальших виплат тисячам постраждалих вкладників, і позвався до суду.

До 2017 року тривали судові процеси в Києві (1, 2), Хмельницькому (1, 2, 3) і Вінниці (1, 2). Зрештою справу закрили, бо Фонд невчасно подав касацію, і «Подільський господар» вивів майна на сотні мільйонів гривень з-під банківської застави.

І вся ця історія не була б можливою, якби не перший етап спроби взаємозаліку, яка відбулася за участі, у тому числі, і Володимира Зеленського.

Але. На щастя для держави та вкладників Фонд таки отримав часткову компенсацію за це майно. Продав право вимоги на кредит із забезпеченням цими об'єктами у 2017 році. Щоправда, отримав за це лише 27 мільйони гривень, хоча коли майно передавали в заставу, його оцінювали вдесятеро дорожче. Які сили могли втрутитися, журналістам «Схем» встановити не вдалося. Однак у Фонді гарантування це пояснюють приблизно так: щоб забрати і продати, виявилося достатньо рішення Вищого госпсуду 2015 року.

«Схеми» виявили, що історія із «Подільським господарем» братів Буряків – не єдина спроба «схлопування» позичальника і кредитора за участю Володимира Зеленського.

Спроба-2 і спроба-3

За подібною схемою він допомагав спробам вивести з-під застави комплекс приміщень на вулиці Ушинського, 40 у Києві, де зараз розташований житловий комплекс.

Та разом із Сергієм Шефіром – майно підприємства «Чинбар» – нежитлові приміщення на Куренівській.

Як і у випадку з «Подільським господарем», «Чинбар» та ремонтно-механічний завод мали кредити і борги перед «Брокбізнесбанком» під заставу майна – 226 мільйонів гривень та 34 мільйони гривень відповідно.

«Чинбар» знайшов вкладників, сума депозитів яких така ж, як його борг, і підписав із ними договори відступлення права вимоги. Серед них опинилися – Сергій Шефір (відступив право на свій депозит у 423 тисячі доларів) та Володимир Зеленський (відступив право на частину депозиту у 218 тисяч гривень).

Так само вчинив і вищезгаданий завод. У даному випадку право вимоги на 104 тисячі доларів передав Володимир Зеленський.

Обидва «схлопи» не реалізувалися: Київський господарський (1, 2) і Київський апеляційний суди (1, 2) дали «зелене світло», однак Вищий господарський суд з цим не погодився (1, 2), і зрештою Фонд гарантування вкладів виставив право вимоги за кредитним договором на продаж (1, 2).

«Схеми» поспілкувалися з першим помічником президента Зеленського Сергієм Шефіром по телефону.

Ось як він пояснив причини піти на взаємозалік:

– У нас не було часу займатися юридичними питаннями і всім... І ми комусь віддали право займатися нашими юридичними питаннями, – сказав Сергій Шефір.

– Ви уступили право вимоги. Але зробили вже це після того, як зайшла ліквідаційна комісія в банк, – зауважив журналіст «Схем» Максим Савчук.

– Після того, як мені не повернули депозит.

– Зрозуміло. Але десятки тисяч людей чекали на свої 200 тисяч гривень – максимум, який вони могли отримати. А ви вирішили зробити взаємозалік із компанією?

– Що таке взаємозалік? Я щось отримав?

– Я у вас і запитую: на яких договірних…

– Я нічого не отримував.

– Тобто, ви добровільно просто віддали 423 тисячі доларів свого депозиту якійсь компанії безкоштовно?

– Ми ж про це на початку говорили. Піднімуть цей договір – я згадаю.

Але «Схеми» так і не отримали договору від Сергія Шефіра.

Журналісти також звернулися за коментарем до Офісу президента і до прессекретаря Володимира Зеленського. Але за три тижні відповіді так і не отримали.

Депутат від «Слуги народу», голова комітету ВР з питань фінансів Данило Гетманцев, який назвав таку схему «неприпустимою», дізнавшись, що йдеться про Зеленського та Шефіра, попросив у журналістів документи для вивчення.

– В 2014 році була популярною практика поєднання кредитора і боржника. Коли заходила ліквідаційна комісія, боржник знаходив вкладника, вони «схлопувалися», і таким чином… – описав схему журналіст Максим Савчук.

– Це неприпустимо для процедури ліквідації, – відповів Данило Гетманцев.

– А якщо я вам скажу, що після ліквідації «Брокбізнесбанку» на цю процедуру пішов Зеленський разом із компанією «Подільський господар»?

– Я не настільки в темі «Брокбізнесбанку», якщо ви надасте документи – давайте будемо розбиратися.

Документи журналісти надали. Але до ефіру Гетманцев так і не вийшов на зв’язок.

Чому подібні взаємозаліки негативно впливають на долі вкладників проблемних банків? Виведення грошей і заставного майна означає, що Фонд гарантування вкладів отримає менше ресурсу, щоб у подальшому розраховуватися з людьми та компаніями, які тримали тут свої гроші.

Більше того, як вважає експерт, спроба забрати «своє» поза встановленою законом черговістю – це фактично спроба залізти в кишеню державі, яка внаслідок банкопаду була змушена латати велику діру в бюджеті державного Фонду гарантування вкладів.

«Платять завжди платники податків. Цих грошей не вистачає, а Фонд гарантування має перекрити ті гроші, які підпадали під Фонд гарантування. І тому він починає брати кредит в уряду. Платить за це держава, у держави своїх грошей нема, тобто це кошти платників податків», – каже інвестиційний банкір Dragon Capital Сергій Фурса.

З іншого боку – мотивація врятувати хоча б частину своїх значних вкладів цілком логічна і зрозуміла, бо система не давала шансів повернути гроші. І Сергій Шефір про це каже прямо:

«А взагалі, тоді взагалі не було шансів отримати ці депозити. Бачите, така система, коли ось так може пропасти депозит абсолютно білих грошей. І все».

Як змінилася ситуація тепер, коли Зеленський став президентом, а Шефір – його першим помічником? Чи стали більш захищеними клієнти фінансових установ на випадок, якщо «банкопад-2014» повториться? Поки що ні.

Гарантована сума так само складає 200 тисяч гривень. Ситуація може змінитися на краще до 2023 року. Збільшення гарантованої суми до 600 тисяч гривень передбачає один із законопроєктів, який може бути ухвалений найближчим часом.

– Чому він досі не проголосований, чому тільки зараз до цього прийшли? – запитав журналіст «Схем» у Гетманцева.

– Що значить: зараз тільки прийшли до цього? Ми в вересні його рекомендували…– відповів депутат.

– Я маю на увазі через два роки від того періоду, коли змінився президент, люди так само отримують тільки по 200 тисяч гарантованих.

– Дивіться, а ви вважаєте, що на наступний день треба було змінити країну? Не можна вбивати країну 28 років, а потім надіятися, що за день можна щось виправити, – зауважив «слуга народу».

Тож, можливо, у майбутньому вкладники українських банків отримуватимуть втричі більшу суму, ніж ту, на яку могли розраховувати Шефір і Зеленський у 2014-му, а взаємозаліки залишаться у минулому.