Мыкола Вересень в ходе онлайн-конференции на ForUm‘e 2 марта рассказал, чего бы он никогда не сделал бы в эфире. Без ложной скромности назвал свою программу любимой на украинском ТВ. Журналист убежден, что свободой слова в нашей стране злоупотребляют очень сильно и энергично. Вместе с тем, не признается, какой гонорар получил от «5-го канала» во время Оранжевой революции.
Мыкола Вересень уверен, что самые заветные мечты и их выполнение – впереди, «если верить в себя, а не в фатум».
Сергей: Николай, какова, по-вашему, судьба общественного телевидения в Украине?
Мыкола Вересень: Я не є супернатхненним провідником ідеї громадського телебачення. На рівні ідеї, думка викликає симпатії, на рівні втілення - набагато більше запитань, ніж відповідей.
Олег. Чернівці: Запитання до Вас як до історика. Які б історичні паралелі Ви би провели для сучасних відносин України та Росії
Мыкола Вересень: Я колись говорив про ці стосунки з Марком Анатольовичем Захаровим і під час розмови подумав, що паралелей безліч, але дуже яскраво описано в Біблії - це Каїн і Авель, які, як відомо, були братами, але порозуміння між ними ніякого не виникло. Я особисто не думаю, що брати Росія і Україна посваряться, аж до вбивства, але історій про ворожнечу братів існує безліч, майже в усіх культурах світу.
Сергій: Микола, розкажіть будь ласка про своїх батьків та про Вашу генетичну спадоємність.В одному із ефірів Ви мимохідь про це згадали...
Мыкола Вересень: Як я вже казав, мій батько - класичний академік, мій дід був ковалем, я - журналіст, мій прадід був селянином. Далі прадіда мій розум не заглядав, тому про генеологію мені говорити важко.
Сергей: Поддерживаете ли Вы отношения с Всеволодом Новгородцевым и слушаете ли Вы его передачу БиБИСева?
Мыкола Вересень: Я знайомий з Сєвою вже років 15, час від часу з ним зустрічаюсь, коли буваю в Лондоні і інколи, він мені дзвонить, щоб взяти коментар для своєї програми.
Тетяна: Що Вас як журналіста найбільше принижує?
Мыкола Вересень: На щастя, мене, як журналіста, зовсім не часто принижували. А щодо моїх колег, то вони мене не вповноважували розповідати про свої приниження. Будь-яку людину не можна принизити, якщо вона цього не хоче, принаймні, в професії.
Я: Чого Ви ніколи не змогли б зробити у ефірі?
Мыкола Вересень: Зтанцювати, як Плисецька, або заспівати, як Паваротті. Я також навряд чи міг би стрибнути, як Бубка. Тобто, як Ви розуміете, таких речей багато.
І ще я думаю, в мене б не вийшло ковирятися в носі.
Natalka: На Вашу думку після Помаранчевої революції українське телебачення стало нарешті справді демократичним? Глобально щось змінилося? Ви відчуваєте, що з"явилась свобода слова? Якщо так, то чи бачите ви, що журналісти нею зловживають?
Мыкола Вересень: На українскьму телебаченні немає, принаймні, я не знаю про випадки цензури, або темників. Хоча, я не переконаний, що воно стало демократичним і різнобарвно інформує народ, тобто демос. Щодо останнього, то я переконаний, що майже в усіх демократіях існують журналісти, які зловживають свободою слова. В Україні свободою слова зловживають дуже сильно, дуже енергійно і дуже розлого.
Natalka: Як можна потрапити на роботу на к1? Є досвід, є ідеї і бажання? А вакансії є? Цікаво ще, чи існує плинність кадрів на к1?
Мыкола Вересень: Я не великий фахівець в питаннях потрапляння на роботу на К1, принаймні, це не є зоною моєї відповідальності. Тому, нажаль, не можу відповісти на це запитання.
Щодо останнього питання, то я теж не знаю, але мої очі підказують, що плинність існує.
Володимир: Як Ви, пане Миколо, оцінюєте духовний стан нашого народу?
Мыкола Вересень: Так само, як і духовний стан словацького народу, китайскього народу чи народів, дружнього народу Чілі, Сінгапура або Трінідада і Табаго.
+: А почему 21 вересня?
Мыкола Вересень: Приблизно в червні цього року я спитав, коли планується вихід программи, тобто, на який час в сітці мовлення. Мені відповіли - "на 21 годину". І в той момент мій редактор і продюсер Маша сказала - "Дуже смішно - 21 вересня". Назва мені подобається, ще й тим, що викликає такі запитання, які Ви зараз поставили.
Алексей: Какие Ваши творческие планы на будущее?? Есть что-то такое, что Вы хотите воплотить в жизнь, но что-то мешает или, как говорят, "руки не доходят"???
Мыкола Вересень: Вважається, небезбечним для планів розповідати за них заздалегідь. Тому, навряд чи Ви отримаєте мою відповідь на Ваше запитання. Вибачайте!
Андрей: Если не секрет, скажите, какой гонорар выплатил Вам "5-й канал" во время Помаранчевой революции?
Мыкола Вересень: Це секрет. Але такий самий гонорар, як і за місяць, і за два, і за три до помаранчевої революції.
CАШКА: Що Вас останнім часом вразило? Чи Ви вже перестали дивуватись?
Чи здійснилась вже найзаповітніша мрія? Ви вірите більше в фатум чи в себе?
Мыкола Вересень: Дівчина Оксана, яка сидить поруч зі мною і друкує мої відповіді.
Людина перестає дивуватися, зазвичай, за 2-3 дні до того, як її кладуть в труну. Тому, найзаповітніші мрії, принаймні, їх виконання - попереду, якщо вірити в себе, а не в фатум.
Лилу: А правда, что у вас папа - директор какого-то института?
Мыкола Вересень: Мій батько - академік, тобто вчений. І я думаю, лауреат всіх можливих премій і кавалер всіх можливих орденів. Він дійсно, впродовж багатьох десятків років був директором Інституту ботаніки і ще він, якщо Вас це дуже цікавить - депутат Верховної Ради.
Людок: Вам не набридло те, чим Ви займаєтесь?
Мыкола Вересень: На щастя, 99,999999999999999999% людей не знають, чим я займаюся окрім екранного життя. Але і екранним життям і всім решта, мені займатися на набридло.
WWW: Вас многие считают самовлюбленным. Вы правда считаете себя лучшим журналистом Украины?
Мыкола Вересень: Принаймні, я точно можу Вам сказати, що я не найгірший журналіст в Україні. А між самоповагою і самозакоханністю не така велика відстань, як цим, багатьом, може здаватися.
Николай: Какой период Вашей жизни считаете наиболее интересным? Ваше отношение к уменшению дотирования ТЭК?
Мыкола Вересень: Я намагаюся, хоч не знаю, як це виходить, щоб кожен з 365 днів кожного року був цікавий.
Що ж до ТЕК, то як би був час, я прочитав би Вам коротеньку лекцію, хвилин на 120, з приводу палива, енергетики, дотування, ліберальних цінностей, соціалістичних ідей, енергозбереження або енергонезбереження.
Алина: Недавно я прочитала первые современные книги на украинском языке, которые заставили меня забыть, на каком языке я читаю, и сосредоточиться на их содержании - книги Светланы Пыркало "Зелена Маргарита" и "Не думай про червоне". Вы мне можете объяснить, почему я не узнала о её книгах из газет, из рекламы в метро, в конце концов? Я читала её с удовольствием (слава Богу, случайно у друзей взяла почитать!) и теперь буду искать другие её книги. Раньше я думала и говорила, что украинский язык потому не развивается, что в украинском народе нет достойных писателей/поэтов/музыкантов, что те "мытци", что "пишуть", существуют на своей "повёрнутой садо-мазо-националистической волне" в каком-то придуманном полуисторическом-полумаразматическом мирке и не видят живого мира вокруг себя и живой реальности. Теперь я понимаю, что да, действительно, идёт тотальная русификация или, вернее, реально ставятся палки в колёса украинизации. И, извечный вопрос Чернышевского к Вам - ЧТО ДЕЛАТЬ? Что сейчас реально можно сделать? И как? Дайте мне хороших украинских авторов - я обожаю "вкусную" литературу, без вздохов/слёз/соплей/сожалений о том, "какие мы, украинцы, были крутые, когда были запорожцами, которые всех мочили и турков самых красивых баб во время набегов воровали, и водку жрали так, что вам и не снилось, а теперь вот ничего уже и не стоит, и печень уже не та, и бегать разучились - ох уж эти кляти москали!" :-) Дайте мне "вкусную" книгу, завораживающую музыку, хватающую за сердце поэзию, чтобы слёзы наворачивались, а не "доля/воля" - я буду, чёрт возьми, платить за это деньги! Я пойду на Петровку и куплю там себе сама то, что захочу прочитать/послушать, мне не нужно приносить книгу домой и вставлять её в зубы с криком "прочитай українське"! Неужели это непонятно?
Мыкола Вересень: Я обов язково передам Світлані Вашу високу оцінку її скромної творчості. Що ж до питання, чому Ви не можете знайти в магазинах, книгарнях, бібліотеках гарних українських книжок, то тут я безсилий Вам допомогти. Якщо Ви киянка, то я думаю Вам буде легко розшукати в своєму місті книжки українських авторів, які пишуть українською мовою.
Я особисто вважаю, що такий, наприклад, один Андрухович входить в п ятірку, чи максимум десятку кращих європейських письменників.
Зрячий: В свое время с интересом следил за Вашим журналистским творчеством на 1+1. И голосовал за КОП на прошлых парламентских... Скажите, у Вас нет ощущения, что Вас использовали на 5 канале "честных новостей" - медийно-идеологическом таране оранжево-ржавого переворота, спонсированного американцами и Березовским и навязавшего Украине раскол, который продолжает углубляться?...
Мыкола Вересень: У менеНЕМА відчуття, що мене використали на 5 каналі "чесних новин" - медійно-ідеологічному тарані помаранчево-іржавого перевороту, спонсорованного американцями і Березовським і нав язавшого Україні розкол, що продовжує поглиблюватися.
САШКА: Чи подобаються Вам підручники історії для теперішніх школярів, чи можна написати слільний підручник для України і Росії, як це намагаються зробити?
Ваша улюблена програма на українському ТБ?
Мыкола Вересень: Нажаль, я закінчив школу багато років тому і з того часу підручників не читав. Якщо написати спільний підручник для України і Росії, то боюся, це не сподобається ані українцям, ані росіянам. Історія стосунків двох країн достатньо контроверсійна, щоб писати спільні підручники.
Мені здається, що природньою буде відповідь - моя.
Ed: Как вы относитесь к дублированию фильмов и передач на украинский язык? Действительно ли это является необходимостью и не нарушает ли Конституцию Украины?
Мыкола Вересень: Мені здається, що нема жодної країни в світі, де б фільми не дублювали на титульну мову. Щодо необхідності, то я сказати не можу, бо це питання не мови, а часу, за який варто запроваджувати дублювання.
У мене нема ідей щодо порушення Конституції України дублюванням фільмів.
Сергей, Харьков: Николай, вы сейчас поддерживаете отношения с Ольгой Герасимьюк?
Как вы относитесь к тому, что она входит в первую пятёрку списка "Нашей Украины"?
Мыкола Вересень: Останній раз я бачив Олю на десяту річницю створення телекомпаніі "Нова мова", з того часу ми не бачились, а до її участі в політичній роботі я ставлюся поблажливо, це є її суверенне право, як і кожного громадянина, згідно Конституції.
Егор: Есть ли смысл журналистам идти в политику?
Мыкола Вересень: На це питання, також зміг би коротко відповісти впродовж 120 хвилин. Хоча, краще відвести хвилин 240. За браком часу скажу, що ця проблема з точки зору етики дійсно існує.
Геннадий: Не думаете ли Вы, что пора ввести юридическую ответственность народных депутатов за невыполнение предвыборных обещаний. Ведь они пришли в парламент с тем, чтобы выполнять наши задачи, пользуются всеми благами, в т.ч. высокой зарплатой, квартирами и пресловутой неприкосновенностью. Это ли не мошенничество?
Мыкола Вересень: Я перепрошую, шановний пан Генадію, але відповідальність за народних депутатів, окрім самих народних депутатів несуть виборці, які обирають народних депутатів. Я думаю, досить екзотично виглядало б запровадження юридичної відповідальності всіх виборців України, тобто приблизно 30 мільйонів, за те, що вони обирають таких депутатів.
Natalka: Якщо доведеться піти з К1, який канал буде наступним? Чи розглядаєте Ви варіант того, що взагалі підете з журналістики? Чи. принаймні, з кадру?
Мыкола Вересень: Поки я не думав над питанням кудись ідти, але в житті я не виключаю будь-яких кроків. Включно з кроками від журналістики, або від екрану.
Неля: Говорят, у вас звездная болезнь. Правда?
Мыкола Вересень: Спитайте у тих, хто так говорить. Мабудь, вони знають краще.
Ivan: Откуда такой псевдоним?
Мыкола Вересень: Ви - 6321 людина, яка за останні два роки питає мене, звідки псевдонім. І приблизно пів-року тому, я вирішив припинити відповідь на це питання, бо моя відповідь мені вже достатньо набридла за тих 17 років, скільки існує цей псевдонім.
Всім величезна подяка за всеохоплюючу увагу до моєї скромної персони, перепрошую, що не на всі питання відповів. Бо за браком часу, мушу втілювати в життя мрії, про які я Вам не розповів.
Ще раз дякую за увагу і якщо інтернет-видання ForUm буде настільки ж люб язне, як і в цей момент, обіцяю, постати перед Вашими світлими, зацікавленними очима, в якийсь інший майбутній час!
Міцно тисну руки всіх людей чоловічої статі, які адресували мені запитання, я також ніжно, лагідно і натхненно цілую всіх людей жіночої статі.
На все добре!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
