Як пояснив в коментарі для AgroPolit.com експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар, потрібно розуміти першопричину виникнення проблем у газопостачанні до України.
«Домінуючий постачальник на європейському ринку – «Газпром». Вони імпортують 46,8 % газу від загальної кількості до ЄС і, звісно, впливають на ринок. Сьогодні «Газпром» користується аномальним стрибком цін на газ (ним же створеним), щоб нав'язати іншим країнам довгострокові контракти. Довгостроковий контракт від Росії – це лише звучить привабливо, мовляв, ви будете отримувати продукцію за сталою і низькою ціною. Однак Україна вже проходила цей шлях у 2009 році, і нічим гарним для нас це не закінчилося. Тоді був підписаний десятирічний контракт, який, дійсно, дав можливість у перший рік купувати газ за низькою ціною, а потім запрацювала формула, через яку вже у 2014 році ціна на газ для України стала в 3,5 разу вищою. Тому довгострокові контракти від «Газпрому», а зараз лише він їх пропонує, – це кепський варіант вирішення проблеми», – пояснив Гончар.
За його слвами, Україна не в змозі отримати прямі постачання природного газу з інших країн через логістичні проблеми та відсутність інфраструктури.
«Якщо пробувати купувати у Катара – це скраплений газ. Об'єктивно ми його прийняти не можемо, у нас немає відповідної інфраструктури. А навіть якби вона була, то Туреччина не пропускає метановози через Босфор. Це питання вперше намагалися зрушити з місця у 2010 році за допомогою США, однак практичних результатів це не дало. Що стосується постачань газу з Північної Африки, то знову-таки, алжирський газ до нас не потрапить ні в скрапленому вигляді, ні в трубопроводі. Вони працюють на іншому сегменті ринку (Іспанія, Франція та інші). Норвезький газ – це інша річ. Його можна купувати за своповою схемою. Свого часу у «Нафтогаза» був контракт з норвезькою компанією, і ми якусь невеличку частину купували там. Гіпотетично можна налагодити постачання більш великих обсягів з наступного року, коли в Польщі запрацює трубопровід з Данії «Baltic Pipe». Його запуск запланований на кінець 2022 року, і він має допомогти Польщі відмовитися від російського газу і перейти на норвезький. Однак варто пам'ятати, що коли запуск відбудеться, поляки в першу чергу будуть задовольняти власні потреби», – пояснив Михайло Гончар.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
