Злий фатум переслідує український футбол. Не минуло й десяти днів після смерті легендарного гравця столичної команди Валентина Белькевича, як на стадіоні «Динамо» знову зазвучала жалобна музика. У вівторок, 12 серпня, в останню путь провели видатного футболіста і тренера Андрія Баля, серце якого зупинилося на 57-му році життя.


Попрощатися з видатним фахівцем своєї справи прийшли не тільки відомі спортсмени та громадські діячі, але і вболівальники різного віку. Старші згадували феєричну гру Баля у складі «Динамо» і збірної СРСР, більш молоді - тренерську роботу Андрія у національній команді України, котра за його активної участі досягла найбільших висот за час незалежності. Втім, навіть ті, хто не застав час спортивної кар'єри Баля, буквально в один голос відзначали, що його життєвій силі й енергії міг позаздрити багато хто.



«Андрій Михайлович був з тих людей, котрі саме силою волі і наполегливою працею досягли видатних результатів у спорті, - розповів міністр спорту і туризму Дмитро Булатов. - Ми кілька разів бачилися з ним, і за час спілкування він здався мені дуже щирою людиною, тим, хто без залишку віддає себе роботі і справі прославлення країни. Чесно кажучи, після кожної такої зустрічі хотілося, щоб вона повторилася як мінімум не одного разу. На жаль, ми втратили видатну людину, справжнього патріота України, який для інших робив більше, ніж для себе. Хочеться вірити, що в нашій країні буде ще багато спортсменів, що зуміють досягти подібних висот.



Темнішими за хмару виглядали найкращі друзі і партнери по зоряному складу «Динамо» Анатолій Дем'яненко і Володимир Безсонов. Зазвичай веселі і товариські, прославлені футболісти цього спекотного ранку ледь стримували сльози. Тим більше що Безсонов за іронією долі опинився в числі тих, хто бачив Баля в останні секунди його життя. За його словами, нічого не віщувало смерть колишнього одноклубника і друга. У минулу суботу ветерани «Динамо», як завжди, зібралися на тренування, а через кілька хвилин після його початку Андрій раптово впав і вже не підвівся.



Цікаво, що, складися обставини минулої суботи інакше, біда цілком могла обійти футбольну сім'ю стороною. Як дізнався кореспондент ForUm'у, цього ранку Андрій Михайлович міг уперше за довгий час пропустити нещасливе тренування.



«Напередодні ввечері я попросив його прийти на стадіон “Старт”, на якому під час війни наші футболісти грали з німцями, - розповів колишній футболіст “Динамо” Володимир Мунтян. - Андрій ніколи мені не відмовляв, але цього разу чомусь послався на інші плани, сказавши, що хоче зіграти з хлопцями. Більше я його не чув...»

Звістка про смерть близького товариша стала шоком і для легендарної української гімнастки Стелли Захарової. Вона також прийшла провести Баля в останню путь. Олімпійська чемпіонка була не з чуток знайома з Андрієм Михайловичем - їхні сім'ї дружили вже кілька десятиліть, тож їй було важко приховати свою скорботу за великими темними окулярами. Цигарку за цигаркою викурював Олексій Михайличенко, який пліч-о-пліч працював з Балем у тренерському штабі «Динамо».



Не зміг опинитися осторонь і глава Федерації футболу України Анатолій Коньков.

«Востаннє я бачив Андрія зовсім недавно, тоді нічого не віщувало біди, - розповів ForUm'у головний футбольний чиновник країни. - Важко передати словами біль від втрати. Це був чудовий чоловік, душа колективу. Звичайно, нам всім його бракуватиме. Тим більше що він міг ще багато зробити для країни. На жаль, так розпорядилася доля».



Данину пам'яті титулованому спортсмену віддали і принципові суперники - з Москви на похорон прилетів легендарний футболіст «Спартака» і збірної СРСР Вагіз Хідіятуллін: «Я приїхав за покликом серця. Попри те що на футбольному полі ми були, як кажуть, по різні боки барикад, я любив і поважав цю людину. У моїй пам'яті він назавжди залишиться прекрасним, відданим другом, хорошим сім'янином. Баль завжди був нашим капітаном, тим, хто міг повести команду за собою. Андрій був балагуром і веселуном, але у принципових питаннях міг проявити жорсткість. Його відхід став для мене шоком, навіть і не думав, що смерть взялася за наше покоління».

Схожу думку висловив і нападник «Динамо» 1980-х років, нині відомий футбольний експерт Вадим Євтушенко: «Андрій дуже любив життя, своїх друзів, свою сім'ю, віддавався футболу до кінця - навіть коли щось не виходило. Баль став частиною тієї легендарної команди Валерія Лобановського, яка прославилася на весь світ. Два тижні тому я приїжджав на тренування, і вже тоді багато хто відзначав, що грати в таку спеку просто не можна. Судячи з усього, ця думка була правильною».

Попрощатися з легендою футболу прийшли не тільки представники світу спорту. Квіти поклали також Віталій та Світлана Білоножки, які давно знали сім'ю Андрія Баля.

«Андрій був чи не єдиним з моїх друзів, кому взагалі нічого ні від кого не було потрібно, - сказав відомий співак. - Він був щирим, готовим до спілкування, з ним завжди було дуже легко. Баль був генієм як на футбольному полі, так і в житті. Нам його дуже бракуватиме».



Останнім з високих гостей на стадіон «Динамо» прибув столичний мер Віталій Кличко. Намагаючись уникати спілкування з журналістами, мер все ж поділився з кореспондентом ForUm'у своїми спогадами про Андрія Баля.

«Ми були добре знайомі з Андрієм Михайловичем, хоча я б не сказав, що нас пов'язувала міцна дружба. Пам'ятаю, коли я ще був молодим пацаном, часто бачив його у грі. Багато матчів на тоді ще Республіканському стадіоні залишилися в пам'яті назавжди. Баля завжди буду пам'ятати веселим - наприклад, ніколи не бачив, щоб він був у поганому настрої. Прославлений футболіст помер на полі, можна сказати, в бою, думаю, що це було не випадково».

Валентин Цимох, фото Максим Требухов, ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1538