Минулими вихідними Росія здійснила чергову масовану атаку по Україні, поціливши, у тому числі по будівлі Кабміну. На Заході, реагуючи на ракетно-дронову тактику Москви, вчергове констатують, що Путін посилює терор і не зацікавлений у завершенні війни, натомість в Україні розгорнулася дискусія відносно лінії, яка все більше розділяє військових та цивільних. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Україна поступово оговтується від чергового акту терору з боку російського агресора. Як відомо, в ніч проти неділі, 7 вересня, РФ завдала масованого комбінованого удару із застосуванням ударних БпЛА та ракет наземного базування. Протиповітряна оборона України знешкодила 751 ціль із 823 засобів повітряного нападу противника, були влучання 9 ракет та 54 дронів на 33 локаціях. Серед іншого, російські загарбники поцілили в будівлю Кабміну.
Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко напередодні опублікувала відео з пошкодженої російським обстрілом будівлі. Вона запевнила, що стіни буде відновлено, оскільки це «лише цегла», але життя людей не можна повернути – унаслідок нічної російської атаки загинули 4 людини та 44 отримали поранення. «Ми маємо заклик до наших партнерів: допоможіть нам закрити небо, давайте підсилимо санкції проти Росії, давайте створимо таку систему гарантій для нашої держави, яка змусить ворога зупинитися», - закликала союзників очільниця українського уряду. Пізніше стало відомо, що у Кабмін прилетів не якийсь випадковий дрон, а ракета «Іскандер», але бойова частина не розірвалася. Інакше наслідки були б значно страшніші. Утім, враховуючи докази, можна впевнено говорити, що росіяни пустили ракету в будівлю уряду свідомо.
Між тим, реакцію іноземних партнерів наразі не можна назвати рішучою з точки зору якихось конкретних практичних кроків. Схоже, страшні трагедії четвертого року повномасштабної війни стають для світу звичною буденністю і коментарі лунають радше «для галочки».
Отже, глава дипломатії ЄС Кая Каллас вважає, що російський удар по будівлі Кабміну в Києві (саме на цьому зроблено акцент, хоча постраждало й чимало звичних будинків – Ред.) свідчить про чітку тенденцію до ескалації війни Росією. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що атака Росії на будівлю уряду у Києві демонструє марність зволікань і спроб умиротворення Кремля. «США та Європа повинні спільно змусити Росію погодитися на негайне припинення вогню. У нас є всі необхідні інструменти для цього», - вважає глава польського уряду.
Водночас президент Володимир Зеленський повідомив, що у розмові з французьким колегою Емманюелем Макроном у неділю, 7 вересня, скоординував подальші кроки для відповіді РФ на нічний обстріл України. Французький президент висловив співчуття Україні через масовану атаку РФ. «Разом з Україною і нашими партнерами ми виступаємо за мир. Росія, тим часом все глибше заглиблюється в логіку війни і терору. На боці України ми продовжуватимемо робити все для того, щоб справедливий і сталий мир запанував», - додав господар Єлисейського палацу.
Засудила крайню масовану атаку РФ на Україну і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Вона окремо наголосила на тому, що такими діями Кремль «знущається з дипломатії». Натомість посол ЄС в Україні Катаріна Матернова заявила, що російський терор «стає все більш нахабним».
«Росія, здається, більше зацікавлена в посиленні жорстокості своїх атак проти України, ніж у переговорах про припинення воєнних дій», - написала у соцмережах очільниця італійського уряду Джорджа Мелоні, додавши, що Москва демонструє відсутність готовності до пошуку шляхів завершення війни проти України.
Тим часом прем’єр Великобританії Кір Стармер зазначив, що недільна атака РФ по українських містах свідчить про несерйозне ставлення господаря Кремля до миру: «Ці боягузливі удари свідчать про те, що Путін вважає, що може діяти безкарно».
Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що Путін - боягуз, який атакує жінок і дітей в Україні, а президентка сусідньої Молдови Мая Санду акцентувала, що Росія сьогодні пропонує світові лише «тонни брехні та тисячі ракет, які без розбору вбивають цивільних осіб».
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що атака країни-агресорки на українські міста з використанням рекордної кількості дронів вимагає рішучої реакції з боку партнерів Києва.
Власне, реагуючи на заклик головного українського дипломата, глава Євроради Антоніу Кошта заявив про необхідність для партнерів «дотримуватися обраного курсу»: «Зміцнювати оборону України та посилювати тиск на Росію шляхом додаткових санкцій у тісній координації з нашими союзниками та партнерами». Водночас президент Латвії Едгарс Ринкевичс наголосив, що «наша відповідь має полягати в постачанні більшої кількості зброї Україні та посиленні тиску на Росію».
Про посилення тиску на путінську Росію говорять й за океаном. Зокрема, міністр фінансів США Скотт Бессент у неділю, 7 вересня, заявив, що Вашингтон готовий співпрацювати з європейськими країнами з метою введення додаткових санкцій, щоб довести до колапсу економіку Росії. Бессент зазначив, що Сполучені Штати «вже готові» посилити тиск на країну-агрсорку, але їм потрібно, щоб європейські партнери підтримали їх.
До слова, президент Трамп в ніч проти понеділка, 8 вересня, спілкуючись з журналістами на авіабазі Andrews, зазначив, що «дуже скоро» проведе переговори з Путіним, і що на початку тижня європейські лідери прибудуть у Білий дім. «Дуже скоро. Протягом найближчих кількох днів. Послухайте, ми це зробимо. Щодо ситуації між Росією та Україною. Ми це зробимо», - зауважив, не вдаючись у деталі господар Овального кабінету. «Ми хочемо врятувати багато життів, тому ми щось зробимо з цим. Я думаю, що люди цього очікують. Ми допоможемо їм», - резюмував старий-новий очільник Білого дому.
Тут слід віддати належне американським колегам-журналістам, які повсякчас, буквально при кожній нагоді насідають на 47 президента Сполучених Штатів щодо його обіцянок завершити російсько-українську війну. Це справді без жодного перебільшення величезний внесок у скарбничку дипломатії, оскільки пан Трамп, який полюбляє швидкі рішення, а не складні задачі, у разі відсутності уваги з боку ЗМІ, вже давно викинув би кейс мирного врегулювання з орбіти своїх пріоритетів.
Водночас вітчизняні експерти, говорячи про ситуативні внутрішньо українські пріоритети, особливу увагу звертають на суспільний пульс. Так, політологиня Олеся Яхно зазначає наступне: «Важлива річ, про яку часто кажу і пишу, та й не лише я: важливість не лише фронту, а й тилу. Наша невразливість зсередини. Посилюватись зсередини в умовах тяглих зовнішніх загроз, тяглого прагнення РФ знищити українську державність – це не питання бажаного розвитку подій для нас. Це питання виживання. В нинішніх умовах спосіб прийняття рішень, культура політичної дискусії/ухвалення рішень і комунікація з суспільством є невід’ємним складником внутрішніх трансформацій. Бо ми демократична і конкурентна країна. Дієва комунікація з суспільством/напрацювання формату такої комунікації - це завдання для нас усіх. Ми не можемо собі дозволити впадання у спрощений підхід «зрада чи перемога». Бо на цьому етапі, окрім необхідної внутрішньої обʼєднаності, важлива ще і якість рішень. Період «перемир’я без миру» (зупинка військових дій без політичного рішення) як можлива перспектива – це час, коли Україна просто змушена буде робити велику внутрішню роботу, щоб ставати невразливою зсередини та розвивати зовнішні партнерства. Це той час, коли закладатиметься бачення наступної перспективи та рух до сталого миру. Як цим періодом скористається Україна та Росія - це значною мірою про умови майбутніх рішень. Саме тому так важливо досягти прийнятного формату дискусії, який би сприяв нашому руху вперед, але одночасно чітко розмежовував сфери політики та безпеки».
Під дещо іншим кутом оцінює внутрішньополітичну та суспільну погоду в Україні інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса. «Кожна смерть - це безумовна трагедія. Але я чогось не розумію. У нас війна. І кожен день на фронті гинуть десятки, а іноді й сотні людей. Кожен день. Але чомусь дні жалоби трапляються лише тоді, коли до військових додаються цивільні. Я не розумію, чому так? І не знаю, чи не проводить це невидиму стіну, між тими хто на фронті (тими самими цивільними, що змушені були вдягнути військову форму) і тими, хто в тилу. Чи не займаємось ми самообманом, створюючи ще один привід ігнорувати війну. Яка не є трагедією кожен день, а стає нею тільки тоді, коли ворожа ракета долітає до тилового міста», - констатує експерт.
Задавшись питанням про те, чи наразі ми маємо ситуацію, коли тил окремо, а фронт окремо, Сергій Фурса підсумував: «Чи як насправді? Ми в тилу живемо занадто добре, як для такої війни. Люди активно їздять у відпустки, зарплати зростають, карʼєри йдуть вгору. Замість введення додаткових мит на преміяімпорт ми споглядаємо за тисячами нових дорогих преміумавто на наших дорогах. Футбольні матчі та концерти тривають. І це відбувається паралельно із щоденною трагедією на фронті. Це можливо завдяки тому, що на фронті люди віддають найдорожче, що в них є, а колективний Захід завалює Україну грошима, створюючи тут економічне диво. І це не означає, що люди в тилу мають змушувати себе страждати й відмовлятися жити. Ні. Але треба розуміти, що це створює ілюзію мирного життя. І ілюзію, що війна далеко. А потім прилітає ракета і в місті день жалоби. Ніби щоденна трагедія війни цього міста не стосується. Пастка доброго життя під час війни затягує. Але це небезпечно. Тому що війна поряд. Тому що бажання Путіна захопити всю Україну нікуди не поділось. І створювати додаткову стіну між фронтом (який десь далеко) і тилом (що живе життя) якось не розумно. Особливо на тлі постійних проблем з мобілізацією, які виникають в тому числі тому, що більшість людей хоче жити те саме прекрасне життя в тилу, а не перетворюватись із цивільних у військових».
У тому, що Путіну не вигідне припинення війни і для нього буде прийнятним лише повний колапс України переконана голова правління громадської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська: «Вісь зла вже сформована і вона ефективно працює щодня над своїми завданнями виживання та будівництва нового світового порядку, де визнається лише право сили. Тому я не вірю в мирні перемовини сьогодні, бо інтереси сторін не можливо наблизити».
Наголосивши на тому, що для України системою стримування залишається наш оборонний потенціал та європейські гравці, «які теж вже не фантазують на тему дипломатичного треку», експертка резюмувала: «Озброєння та зміцнення України – єдиний шлях. Сторони змінюють позиції у війні на виснаження, коли втрачають більше, ніж здобувають. Росія має втратити по максимуму і ніякі вмовляння лідера США тут не братиметься до уваги, порівняно з діями».
Автор: Тетяна Мішина
