У середу, 21 травня, у передмісті Мадрида на очах у перехожих було застрелено 51-річного Андрія Портнова – колишнього нардепа ВР та радника президента-втікача Януковича. Про деталі цієї резонансної справи – далі в матеріалі.
У Нацполіції Іспанії розповіли, що вбивство Портнова сталося в Посуело-де-Аларкон близько 9:15 ранку, 21 травня. В екснардепа та радника Януковича стріляли декілька разів, коли він збирався сісти в автомобіль. Зокрема, за даними іспанських правоохоронців, кілька людей вистрілили йому в спину і в голову, а потім зникли з місця події в лісосмузі. Про попередні мотиви вбивства в МВС Іспанії офіційно не повідомляють, констатуючи лише, що пошуки тих, хто робив постріли, що зрештою стали фатальними, наразі тривають.
Тим часом іспанські медіа, посилаючись на джерела у силових структурах, фактично до дрібниць відтворюють картину подій. Отже, за даними El País, дзвінок у поліцію про стрілянину біля будинку №3 по вулиці Калле-де-Амеріка в мадридському передмісті Посуело-де-Аларкон надійшов 21 травня, о 9:15. Поліцейські, які приїхали на виклик, без зайвих зусиль відтворили хроніку летального інциденту, оскільки вбивство було скоєно на очах у численних перехожих. За словами очевидців, за кілька хвилин до стрілянини до елітної американської школи, що розташована за вищевказаною адресою, під’їхав автомобіль марки Mercedes. З нього вийшов чоловік (йдеться про Андрія Портнова), який випустив із салону двох дітей та відвів їх до навчального закладу. Коли він повертався до авто, до нього наблизилися двоє чи троє озброєних людей. Прогриміли кілька пострілів, кулі потрапили чоловікові в живіт та бік. Він упав обличчям униз, невідомі добили його контрольним пострілом у голову і зникли в лісі неподалік.
Видання El Mundo із посиланням на слідчі джерела повідомляє, що поліція розшукує щонайменше двох чоловіків, які могли брати участь у вбивстві. За словами свідків, на яких посилається газета, кілер був одягнений у синій спортивний костюм та мав поясну сумку. Джерела El Mundo та інших іспанських видань кажуть, що у вбивці міг бути спільник, який, імовірно, чекав його на мотоциклі. Іспанська газета АВС із посиланням на очевидців також зазначає, що в стрілка могли бути один або два спільники. Очевидці розповіли журналістам видання про «групу хлопців на мотоциклі».
Хай там як, але поліцейським, а потім і лікарям залишалося лише констатувати смерть чоловіка від «ран, несумісних з життям». Особу вбитого встановили швидко – ним виявився 51-річний громадянин України Андрій Портнов – колишній нардеп Верховної Ради та ексрадник президента-втікача Януковича.
Принагідно зауважимо, що Американська школа, біля якої було вбито Портнова, заснована в 60-х роках минулого століття і вважається однією з найпрестижніших і найдорожчих в Іспанії. За даними видання The Objective, викладання в ній ведеться двома мовами з поглибленою англійською. Вартість навчання на рік коливається в межах від €9 тис. (для найменших) до €18 тис. (у середній школі). Про престижність навчального закладу говорить, наприклад, той факт, що в ньому навчалися діти Кріштіану Роналду та інших знаменитостей.
Мадридська поліція відразу ж розпочала пошуки злочинців із застосуванням дронів та гелікоптерів для моніторингу прилеглих до місця вбивства районів. Наразі пошуки є безрезультатними, а перелік тих, хто міг бути зацікавленим у смерті Портнова є настільки довгим, що годі собі уявити, з якого саме боку на опального юриста подув смертельний вітер.
За даними іспанських ЗМІ, які посилаються на свої джерела у місцевих правоохоронних органах, розглядаються дві основні версії. Відповідно до однієї з них Портнов міг мати зв’язки з представниками організованої злочинності, і його вбили під час кримінальних розбірок. У зв’язку з цим іспанські медіа згадують, що в цьому ж передмісті в березні 2018 року за схожим сценарієм, тільки біля входу в іншу престижну школу – Британської ради, у своїй машині був застрелений відомий наркоторговець колумбійського походження, який привіз свого сина до навчального закладу.
За другою версією, розправа над Портновим могла бути актом політичної помсти. Зокрема, така версія максимально розкручується у росЗМІ. Приміром, так званий посол із особливих доручень МЗС РФ «з питань злочинів київського режиму», колаборант та колишній предссекретар Януковича Родіон Мірошник заявив наступне: «Портнов був впливовим чиновником періоду правління Януковича. Цілком міг володіти секретними даними із забутого минулого, здатними зіпсувати «бездоганну репутацію» окремих персонажів із нинішньої влади. Або володіти іншою інформацією, небезпечною для когось з оточення Зеленського або його самого. Злочин має схожість з позасудовою карою. У випадковий характер вбивства з контрольним пострілом у голову віриться важко, як і у відсутність прямого зв’язку з режимом Зеленського».
«Портнов був особливою людиною. По-перше, майстерно використовував право – інструмент, покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. А в цьому жонглюванні йому мало було рівних. По-друге, пиха його була захмарною. Щиро обіцяв розібратися з усіма нами. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану, і навіть мені погрожував у Фейсбуці. Тому як особливо нахабний ворог, мудро втік, як тільки замість його ручних ментів і суддів з нами почали на повну силу говорити російські гармати. Втік у Європу, проти якої по факту воював на боці РФ. Але в підсумку все ж не втік. Це не останній акт відплати, далі, я вірю, ще будуть вдалі історії», - зазначає колишній нардеп Ігор Луценко.
Починав політичну кар’єру Портнов у 2000-х роках, коли став нардепом від БЮТ, працював на позиції члена комітету ВР з питань правосуддя і вважався головним юристом партії. Втім, під час президентських виборів 2010 року Портнов пішов на зраду, раптово змінивши політичну прописку і перейшовши у табір Януковича. Президент-втікач прийняв його, як то кажуть, з хлібом-сіллю, призначивши керівником головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента. Обійнявши це крісло Портнов фактично став ідеологом судової та правової реформи тих часів і мав без перебільшення колосальний вплив на третю гілку влади. І цей вплив, як би фантастично це не звучало, Портнов зберігав до останнього часу. Принаймні про це off the records говорять і діючі, і колишні судді різних рівнів.
Між тим, якщо цей вплив дійсно мав місце, то він точно здійснювався у дистанційному режимі, оскільки невдовзі після Революції гідності Портнов залишив Україну. Після Євромайдану він п’ять років перебував у Відні. У 2019 році після перемоги Зеленського на президентських виборах, він ненадовго повернувся до України. Тоді чимало ЗМІ повідомляли, що цей come back був безпосередньо пов’язаний нитками дружби Портнова з заступником голови Офісу президента Зеленського, а в минулому заступником глави МВС Олегом Татаровим, до якого залишається віз і маленький возик запитань щодо злочинів під час Революції гідності. Також Портнов був добре знайомий з ексзаступником керівника ОП Андрієм Смирновим, хоча сам Смирнов спростовував будь-які контакти з Портновим.
Між тим довго Портнов в Україні не затримався, знайшовши зрештою притулок в Іспанії – з огляду на останні події – останній притулок в житті, в якому він наслідив так, що відмивати потрібно буде ще дуже довго.
Наприкінці правління Януковича Портнов взяв участь у розробці «диктаторських законів», які були ухвалені 16 січня 2014 року з грубим порушенням регламенту Верховної Ради в розпал Євромайдану. Власне тоді відносно опального юриста відкрили одразу кілька кримінальних проваджень, зокрема щодо погроз депутатам, привласнення державних коштів і причетності до анексії Криму. Тим часом у США в 2021-му запровадили санкції проти Портнова. Зокрема, американський Мінфін заявляв, що цей діяч відзначився тим, що «розвинув широкі зв’язки в українській системі правосуддя та правоохоронних органах через хабарі і «вирішував» питання в судах, нівелюючи прогрес у судовій реформі».
Європейський союз (ЄС) також запровадив санкції проти Портнова. Портнов довго судився проти Ради ЄС через ці санкції і зрештою таки виграв суд. Ба, більше – суд Європейського суду навіть зобов’язав Євросоюз відшкодувати юридичні витрати українського експосадовця. А цей доконаний факт, попри усю очевидну та завуальовану контраверсій ну діяльність, Портнова, свідчить про його фаховість, як юриста. Інша річ, що, зневажливо нехтуючи цією самою фаховістю, Портнов фактично плюючи в обличчя «ручним» українським судам чинив розправи над своїми опонентами – здебільшого журналістами, які називали його проросійським політиком. До речі, Портнов також прагнув грати не останню скрипку у медійному просторі України. В 2018-му батько опального ексрегіонала Євгена Мураєва передав Портнову сто відсотків акцій забороненого нині телеканалу NewsOne.
У березні 2022-го журналісти проекту «Схеми» встановили, що родина Портнова володіє нерухомістю у Москві спільно з друзями очільника російського МЗС Сергія Лаврова, а також показали його «таємну фортецю» під Києвом. Суцільними таємницями покрита легенда про багаторічний вплив Портнова на судову систему – усі знають про «портновський спрут», але довести вплив скандального юриста документально наразі ніхто так і не спромігся.
«Вплив Портнова на суди та органи правопорядку в Україні складно переоцінити. Бо значною мірою він цю систему побудував. Але те, що тепер Портнова немає, не означає автоматично, що все буде супер. Залежні судді, слідчі та прокурори дуже швидко знайдуть собі нового господаря. І вже великою мірою знайшли. В тому числі – в особі деяких послідовників Портнова, які займають не найнижчі посади в теперішній владі. Єдиною запорукою від появи нового Портнова є ефективне оновлення судів і органів правопорядку. Незалежним і доброчесним суддям і прокурорам новий Портнов не просто не потрібен. Він у такій системі неможливий в принципі. Побудова такої системи зараз має бути пріоритетом номер один», - зазначає екссуддя, співзасновник і голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков.
Автор: Тетяна Мішина
