Для розв’язання чи не єдиної, судячи з заголовків у ЗМІ і гасел опозиції, проблеми України - звільнення Юлії Тимошенко - потрібно «пробачити і відпустити» всіх хворих в'язнів, яких не змогли вилікувати повністю за 365 днів в українських лікарнях і у яких є кошти на лікування за кордоном. Така суть законопроекту №3461 позафракційного нардепа Анжеліки Лабунської.
Документ викликав запеклі дискусії у середовищі політиків та експертів. Занадто багато у ньому неврахованих підводних каменів. Зрозуміло, що створювався він для того, щоб амністувати Тимошенко. Але якщо законопроект приймуть, то його дія стане поширюватися на всіх, інакше це буде те саме вибіркове правосуддя, проти якого передбачається боротися за допомогою прийняття даного законопроекту.
А це значить, що жити на свободі з чистою совістю зможе не тільки Юлія Володимирівна, але і всі ґвалтівники, педофіли і кримінальні авторитети, які, пролікувавшись в Ізраїлі або Європі, повернуться на улюблену Батьківщину. Занадто жорстке формулювання? На жаль, всього лише реальне .
У законопроекті пропонується надати право на лікування за кордоном тим, кому медична допомога, яка надається у вітчизняних медичних і пенітенціарних установах, не допомогла одужати повністю. При цьому немає ніяких обмежень ні щодо тяжкості та характеру вчиненого злочину, ні щодо тяжкості захворювання, ні щодо термінів лікування. Потрібно просто принести довідку із установи МОЗ, що 365 днів лікування у стаціонарі за межами колонії або тюрми не допомогли страждальцю повністю зцілитися, і добрий суд відпустить продовжувати лікуватися, попутно амністувавши за станом здоров'я.
Проти цього виступили і Міністерство юстиції, і Головне науково-експертне управління ВР. «На нашу думку, така можливість не повинна надаватися найбільш небезпечним злочинцям, зокрема, особам, засудженим до довічного ув'язнення. А також засудженим за тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини, злочини терористичного характеру, торгівлю наркотиками, тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини, особливо тяжкі злочини, вчинені з необережності, але які спричинили загибель потерпілих», - йдеться у висновку до законопроекту.
Не варто забувати і про те, що законопроект №3461 не просто зможе допомогти всім цим людям вийти на свободу, але і дасть можливість роз'їхатися по всій Європі, що явно не відповідає інтересам європейців. Якщо ж ці злочинці раптом виявляться справжніми патріотами, то після «лікарняного» вони повернуться додому. А це вже не відповідає інтересам українських громадян. Та й родичі загиблих, постраждалих або зґвалтованих навряд чи зможуть жити спокійно, знаючи, що злочинець десь поруч.
Багато питань викликає і саме формулювання «виїхати за кордон на лікування». В основному, українські ув'язнені, хворі на туберкульоз, гепатит, ВІЛ/СНІД та інші інфекційні хвороби. Але не всі вони повністю виліковні. Так, є підтримуюча терапія, яка допомагає людині вести більш-менш нормальний спосіб життя. Але як у такому випадку приймати рішення суду? Відпускати такого хворого на терапію чи ні? Ці питання - риторичні, адже у законопроекті відповіді на них немає. Так само, як і на питання, чому хвороба повинна ставати індульгенцією.
У Головному науково-експертному управлінні ВР вважають, що якщо такий закон і розглядати серйозно, то створювати його варто не під конкретну особу, а під українську систему правосуддя. Таким чином, його потрібно коригувати. Зокрема, визначити правові підстави для надання засудженому дозволу для лікування за межами України; визначити індивідуальний підхід до кожного злочинця, адже хабарництво не можна порівнювати з убивством або зґвалтуванням; встановити чіткий термін лікування з можливістю його продовження або скорочення; необхідність внесення великої застави, яка у разі порушення порядку перебування за кордоном буде вилучатися на користь України і т.д.
Про те, чи варто ризикувати громадською безпекою заради одного політика, ForUm запитав у експертів.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом