У травні Одесу захлеснула хвиля неправдивих мінувань. Аноніми обіцяли підірвати два відділення різних банків, суд, госпіталь, школу, будинок Держприкордонслужби і навіть відділення міліції. І все це – впродовж одного місяця. На щастя, жодне попередження про закладену вибухівку не підтвердилося. В одному випадку міліцію і рятувальників потривожила дитина, в іншому – 83-річний пенсіонер, який не зміг пояснити правоохоронцям мотиви своїх дій.

Якщо поглянути на статистику, стає зрозуміло, що так званий телефонний тероризм з кожним роком стає в Україні все популярнішим. І це незважаючи на те, що влітку минулого року нардепи посилили покарання за 259-ю статтею Кримінального кодексу – завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян. Так, якщо раніше за помилкову тривогу про підготовку вибуху жартівника могли покарати штрафом, арештом або обмеженням волі, то сьогодні за таку витівку передбачена лише в'язниця. Від двох до шести років – термін чималий. Якщо ж жартівнику здасться мало і він після повернення із місць не таких віддалених знову візьметься за старе, йому світить від чотирьох до восьми років позбавлення волі. Відповідно, виходячи з виду покарання, жарти у стилі «скоро буде великий бум» – це тяжкий злочин, схожий на грабіж із застосуванням насильства.

За даними МВС, у 2011 році в міліцію надійшло 170 звернень про мінування. Всього правоохоронцям вдалося розкрити 99 кримінальних справ і розшукати 96 осіб, які їх вчинили. У 2012 році було зареєстровано вже 205 неправдивих повідомлень про мінування. Міліції вдалося розкрити 132 кримінальних справи і знайти 118 чоловік, які були причетні до телефонних розіграшів.

У прес-службі Генпрокуратури, яка наприкінці 2012 року взяла на себе функції МВС щодо реєстрації правопорушень, нам повідомили: впродовж останнього півроку було зафіксовано вже 190 кримінальних злочинів, пов'язаних із завідомо неправдивими повідомленнями про підготовку вибухів, підпалів, вбивствами людей...

Їм смішно, а нам прикро

«Кілька років тому ми з чоловіком на київському вокзалі чекали нічний поїзд. Приїхали набагато раніше, оскільки не хотіли витрачати гроші на таксі. Спати хотілося дуже сильно, ми розташувалася у залі очікування, і я навіть заснула. Раптом мене розбудив чоловік у формі: «Спокійно прямуйте до виходу». Всі вийшли. На вулиці хоч і літо, але вітер був сильний. Потім ще дощик почав накрапати. Пізніше нам пояснили, що якийсь жартівник повідомив про мінування Центрального вокзалу. Звичайно, тривога була помилкова», - розповіла ForUm'у киянка Женя.

А ось як описала неправдиве мінування своєї гімназії черкащанка Зоя: «Я була у 9-му класі. Пам'ятаю, ми якраз писали тести з фізики. Раптом двері відчиняються і нам оголошують: всім необхідно покинути школу – у будівлі бомба. А вчитель нас не пускає! Каже, брехня все це, і взагалі, поки тести не допишете, нікуди не підете. Потім, звичайно, ми все-таки залишили клас, вчителі вишикували всіх учнів школи у шеренги. Напевно, щоб ми могли у разі чого помилуватися красивою загравою... Хоча їх теж можна зрозуміти, вони хвилювалися і не знали, що робити: для них це було вперше».

Згідно зі статистикою, вокзал – одне із найбільш привабливих місць для лжемінерів. Цього року аноніми погрожували підірвати вісім вокзалів України, через що загальна затримка потягів склала 40 годин, повідомили у прес-службі «Укрзалізниці». Тоді як за весь 2012 рік таких випадків було всього десять. Поряд з вокзалами мінери-аноніми виявляють великий інтерес до метро, ​​ магазинів, кафе, торгових центрів. Крім того, лжетерористи «мінують» навчальні заклади і адміністративні будівлі. Трохи рідше об'єктами розіграшів стають потяги і літаки.

Все це – класика жанру. Але жартівники нерідко виходять за рамки стандартного переліку і «мінують», наприклад, пологовий будинок. Такий випадок стався минулого року у Луганську. Об'єктом для «бомбових» розіграшів в Україні ставали дитсадки, дискотеки, театри, лікарні, готелі. Пару років тому аноніми повідомили про вибухівку у білоцерківському РАГСі, яку у підсумку так і не знайшли. Об’єктом злого жарту став навіть одеський чоловічий монастир, причому «мінером» виявився один із його послушників. Таким чином чернець хотів помститися керівництву за конфлікт. Шукати бомбу торік саперам і кінологам довелося на тернопільському цвинтарі. Часом телефонні терористи обіцяють вибухи на мостах.

Злі ви, налякаю я вас

Найчастіше «жартівниками» виступають люди напідпитку. На другому місці – учні та студенти, які намагаються зірвати заняття. Багато хто із них не до кінця усвідомлює ті неприємності і незручності, які вони заподіюють іншим людям.

Але якщо з першими і другими все зрозуміло – одні неадекватні, інші занадто юні, – то що можна сказати про дорослих людей, які телефонують на гарячу лінію заради забави? «Це, перш за все, знову жага контролю. Одна із її форм. «Знову» – тому що більшість злочинів і дурниць вчиняються людьми у прагненні контролювати інших. Це через недобір контролю (задоволеності самим собою) в одній зі сфер власного життя. А так – зателефонував до міліції або пожежників і радієш: вони всі бігають і роблять те, на що їх змусив той, хто телефонує, тобто у ті хвилини їх контролює він. Друга причина – це комплекс героя. У даному випадку – уявного, псевдогероя. Комплексом до такої міри необхідно відчути себе потрібним, важливим, що він вигадує причину для цього – неправдивий виклик.

Себе при цьому виправдовує чимось на зразок «тримаю у тонусі міліцію», «допомагаю не розслаблятися». Тобто у таких правопорушників присутнє бажання бути хорошим в очах оточуючих. Допомагати їм. Але бракує кмітливості, як це робити конструктивним шляхом. Тому вони і мстять за допомогою неправдивих викликів – проекція образи на власну некмітливість, як саме можна справді допомагати», говорить психолог, кандидат психологічних наук, письменниця Неллі Верховська.

Втім, іноді мотивами для злого жарту стає і особиста вигода. Наприклад, у Запоріжжі чоловік «замінував» магазин, щоб знайти втрачені 50 доларів. Дехто додумується зателефонувати на гарячу лінію, коли спізнюється на літак. А ось під час Євро-2012 засмучений український уболівальник обіцяв підірвати НСК «Олімпійський», оскільки був незадоволений результатами матчу Україна-Англія.

Заради справедливості варто відзначити, що тривога не завжди буває помилковою. Іноді люди дійсно лякаються безгоспних сумок, валіз та інших підозрілих предметів. Наприклад, минулої осені прибиральниця метро на станції «Печерська» виявила в урні пристрій, схожий на вибухонебезпечний. Жінка побоялася самостійно його перевірити і викликала рятувальників. Станцію тимчасово перекрили, у результаті з’ясувалося, що це трубочки від феєрверків. Але такі випадки в Україні, швидше, виняток із правил, і звичайно, ніякого покарання до пильних людей правоохоронці не застосовують.

Це заразно

У темпах «мінування» не відстає від нас Росія. Хоча там покарання за помилкову тривогу набагато м'якше – жартівників найчастіше штрафують або відправляють на виправні роботи. Найстрашніша санкція, яку може призначити російський суд, – до трьох років в'язниці. У Білорусі телефонних терористів можуть кинути за грати на строк до п'яти років. Але практика показує, що найчастіше вирок не перевищує двох. Втім, такі телефонні розіграші поширені не тільки на теренах СНД. Зловмисники вже кілька разів «мінували» і Ейфелеву вежу у Парижі, і китайські літаки. Ось тільки у Піднебесній ситуація є набагато серйознішою. Відповідно до закону, такий злочин у цій країні карається позбавленням волі на строк до 15 років.

Тим часом лжетерористи з'явилися вже і в соціальних мережах. Зокрема, у Мексиці викладач приватної школи і радіоведуча поширили у Twitter неправдиві повідомлення про те, що бойовики атакували кілька шкіл у містечку Веракус. Перелякані батьки кинулися рятувати своїх дітей. У підсумку лінії порятунку виявилися перевантажені, а через паніку на вулицях сталося 26 ДТП. За інформацією The Guardian, мексиканським жартівникам загрожує до тридцяти років в'язниці за підбурювання до насильства і провокування хаосу. Термін за твіт, який складається зі 140 символів, безперечно, величезний, тому цілком можливо, що покарання пом'якшать. Але ж і наслідки неправдивих повідомлень також виявилися серйозні.

Як бачимо зі світової практики, Україна – не найсуворіша країна щодо лжетерористів. Законодавці багатьох держав ідуть шляхом посилення покарання для телефонних жартівників. Очевидно, виходячи із логіки захисту нацбезпеки. Адже почуття гумору – чудова риса, але лише доти, доки жарти не загрожують життю і здоров'ю інших людей.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

644