Не знаю як кому, а мені особисто, соромно за те, що нині відбувається в Україні. Ні, я не про метання «Нашої України» між парламентською коаліцією і опозицією говорю: ця історія нехороша, і настільки набила оскому у світової спільноти, що навіть Америка, яка цікавиться всіма нашими внутрішніми проблемами, махнула рукою – мовляв, робіть, що хочете, грець з вами, хто вас знає, чого ви там не поділите.
Мова – про бюрократичну війну, яка, на щастя, поки не гримить, а тільки шурхотить усіма своїми указами, постановами і їх численними копіями. Війну цю розв'язав ще в першій половині вересня Секретаріат Президента, який поспішив опублікувати у пресі 7 указів глави держави, що не пройшли процедуру контрасигнації в Кабміні. Здавалося б, справа не варта тих паперів, через які почався шум і гамір – вибачилися б урядовці з Секретаріату Президента перед Секретаріатом уряду за процедурне порушення, направили укази для скріплення їх прем'єр-міністром і відповідальним за їх виконання міністром, а потім передали в «Урядовій кур’єр» для публікації. Все, конфлікт вичерпаний. Але, схоже, комусь у Секретаріаті Президента цей конфлікт був на руку, якщо його полум'я з таким шаленством почали роздмухувати всі причетні і непричетні до нього персони.
Коротко нагадаємо, через що все почалося.
21 вересня - 7 указів Президента України, виданих у серпні-вересні 2006 року, повернено з Секретаріату уряду в Секретаріат глави держави без скріплення підписом прем'єр-міністра. Як пояснив перший заступник міністра Кабміну Олександр Лаврінович, укази повернуті в президентську канцелярію через порушення конституційної процедури їх оприлюднення. Лаврінович послався на частину четверту ст.106 Конституції України, в якій чорним по білому зазначено: офіційному оприлюдненню актів глави держави мала б передувати процедура їх контрасигнації. Тобто, скріплення актів глави держави підписами прем'єр-міністра, а також міністра, відповідального за указ і його виконання, яке передує офіційному оприлюдненню документа. Цього не було зроблено. Того ж дня представник Президента в парламенті Юрій Ключковський назвав це передвісником державного перевороту.
26 вересня - Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога за дорученням Президента України повторно направив видані в серпні-вересні 2006 року укази Ющенка для скріплення підписами прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання. Тільки не 7, які «повернув» Лаврінович, а 8. При цьому Віктор Ющенко підкреслив, що його укази набувають чинності після їх підписання Президентом і оприлюднення їх. Того ж дня спікер ВР Олександр Мороз назвав конфлікт, що розгорівся, «непристойним», сказавши, що такі скандали вигідні людям, які хочуть повернути політичну реформу назад. І запропонував скоріше прийняти закон про Кабмін, після чого, на його думку, таким непорозумінням не буде місця.
28 вересня – Кабмін відмовився приймати до виконання 8 повторно направлених до уряд указів гаранта. Олександр Лаврінович заявив, що Кабмін не має наміру порушувати Конституцію і приймати укази до виконання, і відзначив, що уряд запропонував Секретаріату вийти з ситуації, що склалася, відмінивши ці 8 указів з тим, щоб Президент їх повторно підписав і вони потім, до публікації, пройшли встановлену процедуру контрасигнації. Але в стані Президента вимогу Кабміну проігнорували.
29 вересня - Кабінет Міністрів України зробив подання в Конституційний Суд України, в якому попросив дати офіційне тлумачення частин третьої і четвертої статті 106 Конституції України, які регулюють скріплення підписами прем'єр-міністра указів Президента України. Олександр Лаврінович, що подав подання до КС, послався на європейську практику інституту контрасигнації, яка зміцнилася як необхідний елемент верховенства права і є важливої складової державно-правової практики країн з парламентською і змішаною республіканською формою правління.
4 жовтня - Секретаріат Президента впроваджує моніторинг всіх проектів і постанов Кабміну. Мету таких дій оголосив заступник глави СП Віктор Бондар: «Ми не допускатимемо прийняття рішень, які потім будуть оскаржені і зупинені у дії». Одночасно радник Президента Ігор Коліушко пригрозив, що в СП готується своє «бачення цього питання», яке згодом буде висловлене Конституційному Суду, і він, мовляв, дасть своє визначення.
Давайте розберемося. По суті, правий Кабмін. Олександр Лаврінович у конституційному процесі – звір стріляний, букву закону знає як «Отче наш». І претензії його цілком обґрунтовані. Інша річ, що зараз на Банковій засідає плем'я молоде, у справах бюрократичних не досвідчене, і, як показує життя, в діючих законах не досвідчене. Пам'ятайте перший прихід в Секретаріат Олександра Зінченка і його заяви про набір у штат президентської канцелярії людей з гарвардською освітою? Мабуть, дипломи урядовців, які поповнили Секретаріат, такого ж зразка, як і у відомого міністра юстиції Романа Зварича. Може, цей «молодняк» і володіє іноземними мовами, як другий глава СП Олег Рибачук, але справи своєї, бюрократичної, чиновницької, як виявилося, не знає. Можливо, і раніше такі казуси траплялися, але в уряді Тимошенко і Єханурова не вважали потрібною такі дурощі виставляти, або просто їх не помічали.
Зараз – інша річ. У Кабмін прийшли профі, а не майданні горлодранці, і тут, хочеш не хочеш, потрібно жити згідно з законом. Дотримувати його до останньої букви і коми. Але Президент з товаришами, схоже, жити згідно з законом не бажає. Тому і вигадує його нове оточення усілякі моніторинги, кричачи на весь світ про соломинку в оці конкурента, не помічаючи у себе колоду. суті, прав-то кабмин.инцип. ть, що вона зваляла дурака.ся другс спосіб "аст своє визначення. державного перворота
Ось таке, м'яко кажучи, кіно. Не здивуюся, якщо серіал «контрасигнація» матиме продовження. Наприклад, завтра той же Лаврінович придумає запровадити свій моніторинг указів Президента. А Секретаріат глави держави, натомість, щоб займатися своїми прямими обов'язками, візьметься вигадувати який-небудь хитрий спосіб, щоб «цюкнути» Кабмін. І так може продовжуватися до безкінечності. Одне дивно: ні у Президента, ні у прем'єра не вистачає сміливості зустрітися віч-на-віч, і детально, по-чоловічому, поговорити. Розібратися, хто має рацію, хто винуватий, покарати винних. І забути цю безглуздість – ну чого не буває у паперової тяганини діяльності двох інститутів виконавчої влади? Але це, схоже, найлегший вихід з конфлікту. А конфліктуючі сторони, вірніше, одна з них, не бажає визнавати, що вона зваляла дурня. А друга просто пішла на принцип. І конфлікт не вщухає.
Погано те, що приклад цей може бути заразливим. Дивись, завтра така ось паперова війна пролунає на обласному, районному, міському рівнях. Урядовці, натомість, щоб служити народу, почнуть один одного по судах тягати, подавати-повертати постанови і розпорядження, і так захопляться паперовими «перестрілками», що і про життя реальне забудуть. А на носі зима. І невирішених проблем, з нею пов'язаних, у Секретаріату Президента і Кабміну купа. Пора б урядовцям про це задуматися. І припинити бюрократичну тяганину. Поки не пізно.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом