З 1 липня на споживачів житлово-комунальних послуг чекає сумнівне задоволення отримати платіжки з новими, збільшеними сумами, які тепер необхідно буде платити за воду, електрику, газ та опалення.
І все це саме тоді, коли гривня «обвалилася», зарплати не зросли, а події на сході країни стають все страшнішими і страшнішими.
Скільки тепер треба вийняти з кишені за комунальні послуги, чи змінить це подорожчання ситуацію з якістю послуг, як можна захиститися від розорення у зв'язку з підвищенням тарифів ЖКГ - розбирався ForUm.
Ціна питання
Образно кажучи, підвищення тарифів на різні види комунальних послуг завдало 3 удари по кишені споживачів.
З 1 травня подорожчав газ. Раніше газові тарифи становили від 72,54 коп. до 268,56 коп. за кубометр за наявності лічильника і від 79,80 коп. до 295,41 коп., якщо лічильника немає. За новими «правилами», вони становлять від 108,9 коп. до 364,5 коп. за наявності лічильника і від 119,7 коп. до 401,1 коп. без лічильника. У середньому ціни зросли на 56%.
Таким чином, до підвищення середня сім'я з 3 осіб, що споживає не більш ніж 2500 кубічних метрів газу на рік (за наявності лічильника), платила за нього 151 гривню за місяць, після подорожчання ця сума становить уже 226 грн. Це за умови мінімального споживання газу. У цьому випадку, для опалення приміщення, воно не має перевищувати 400 кубічних метрів за місяць. Якщо ж зима сувора, відповідно, збільшуються витрати. Так, згідно із диференціацією цін на газ, за умови споживання більш ніж 2500 кубометрів на рік, ціна «блакитного палива» становитиме 178 коп. за метр кубічний за наявності лічильника і 196 коп. - в разі його відсутності. Таким чином, навіть споживаючи 3000 кубометрів газу за рік, заплатити за нього доведеться у середньому вже 445 гривень за місяць.
З 1 червня платити більше стало необхідно і за електрику. На сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, представлена велика порівняльна таблиця зі старими і новими тарифами на електроенергію. Згідно з цими даними, розрахунок проводиться на підставі обсягу фактично спожитої електроенергії. Так, якщо раніше ви витрачали до 150 кВт∙год електроенергії на місяць, то платити потрібно було 4,2 грн (28,02 коп. за 1 кВт∙год), після підвищення це вже - 30,84 коп. за кВт-год, або 4,6 грн за місяць. Тариф зріс на 10%. А ось якщо споживання електроенергії становить більше 800 кВт∙год за місяць, то тут тариф «підскочив» на 40%, і за місяць з розрахунку 134,04 коп. за кВт∙год потрібно буде заплатити 1072 грн замість 768.
В око впадає різниця між тарифами залежно від кількості спожитого. Більше того - навіть фахівці житлово-комунальної галузі не вважають наявну диференціацію цін на електрику та газ досконалою.
«У всьому світі існує практика, коли чим більше споживає абонент - тим меншим є для нього тариф. У нас же чомусь навпаки. На мій погляд - це ситуація, яку потрібно буде виправляти у майбутньому», - каже начальник управління цінової політики Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації Василь Яструбинський.
З 1 липня подорожчання добралося і до водопостачання з водовідведенням. А також - підвищилися тарифи на опалення.
Для кожного регіону різні цифри. За даними Нацкомісії з державного регулювання у сфері комунальних послуг, тарифи на водопостачання зросли на 85%, на водовідведення - на 105%, а на водоспоживання (коли послуга подачі і відведення води становить одну ціну) - на 94%. У цифрах це означає - за воду українці стануть платити більше на 18-76 грн. Теплопостачання для населення подорожчало в середньому на 40%. Однак, у деяких регіонах ця цифра вища: в Донецьку, наприклад, за тепло тепер доведеться викладати на 97,91% більше, в Києві - на 74,26%. Вартість гігакалорії тепла, за наявності лічильника, з липня підвищилася з 224,3 до 314,2 грн, без нього - з 3-3,2 до 5,2-5,6 грн за квадратний метр площі. Кубометр гарячої води тепер замість 16,24 грн коштує 28,32 грн. За приблизним підрахунком нові тарифи призвели до того, що сім'ї з двох дорослих і двох дітей, які проживають у 3-кімнатній квартирі площею 70 кв. м., за тепло і гарячу воду потрібно платити більше на 320-335 грн за місяць. Але і це ще не все. Нацкомпослуг прийняла рішення про те, що відтепер плата за опалення нараховуватиметься і проводитиметься тільки в опалювальний період. Тобто, якщо до підвищення тарифів існувала, наприклад у Києві, своєрідна «розстрочка» в оплаті за теплову енергію, тобто - прораховувалося фактичне споживання тепла з розрахунку за квадратний метр житла, і сума за рік ділилася на 12 місяців, то тепер такий варіант оплати перестане діяти. Тому з початком опалювального сезону суми в платіжках зростуть ще більше.
У Департаменті економіки та інвестицій КМДА порахували, як зміниться після підвищення тарифів числове вираження оплати за житлово-комунальні послуги для звичайних столичних квартир. За основу бралися середньостатистичні квартири: 1-кімнатна - 31 квадратний метр з проживанням 1 людини, 2-кімнатна - 46 квадратних метрів і 3 людини, 3-кімнатна - 66 квадратних метрів та 4 особи проживають.
З даних підрахунку випливає, що оплата 1-кімнатної становитиме в неопалювальний період - 260 гривень за місяць, в опалювальний - 560, тоді як раніше ця сума дорівнювала 289 гривень щомісяця. Плата за 2-кімнатну з 571 гривні змінилася на 622 у неопалювальний, і 1048 гривень - в опалювальний сезон. Щодо 3-кімнатної квартири - з 803 гривень раніше плата зросла до 861 гривні у неопалювальний, і 1471 - в опалювальний період.
Чия наповниться «кишеня»
Наскільки своєчасним є це підвищення зараз? Адже в країні складний період, гривня девальвувала, зарплати не зросли. Експерти вважають, що це рішення має більш виражену політичну необхідність, ніж економічну.
«Насправді Україна має перевиробництво електроенергії. Наприклад, у Київській області виробляється енергії десь на 30-35 відсотків більше від потреби. Тобто, ці 30-35 відсотків йдуть бог знає куди. Тому говорити про необхідність підняття - немає ніяких підстав.
Я розглядаю це як певний тиск олігархів на нову владу, для того щоб зберегти свої монопольні, олігархічні позиції. Раціональних причин для підвищення тарифів немає», - вважає директор Інституту міста Олександр Сергієнко.
Юрист Тетяна Монтян також не бачить у підвищенні тарифів позитивних моментів.
«Національний регулятор, коли встановлює вартість гігакалорії, кубічного метра гарячої води і квадратного метра опалювальної площі, не має повної інформації про витрати і доходи монополістів, для яких нам встановлюють тарифи. Тому що вони (монополісти - ред.) не зобов'язані демонструвати свою повну бухгалтерію. А коли питаєш детальніше про їхні доходи і видатки, вони пишуть - «Це комерційна таємниця». Тому сказати точно - чи справді потрібно було підвищувати тарифи, чи економічно обґрунтовані вони, - неможливо. Доти, поки монополісти не будуть зобов'язані відкривати повністю усю свою бухгалтерію - на це запитання не відповість ніхто. Безумовно, підвищення здійснено на вимогу МВФ, але і МВФ не контролює реальні доходи наших монополістів. Моя думка - всі тарифи у нас встановлюються за принципом «не дуже багато, щоб народ не збунтувався, але й не так мало, щоб монополістам вистачило на хліб з ікрою», - вважає Монтян.
Платимо по-європейськи, заробляємо - по-нашому
У своєму прагненні терміново потрапити в обране коло європейських країн наш уряд обрав спосіб оплати цього шляху, чомусь, за рахунок вивертання кишень українців. Як раніше повідомлялося в ЗМІ, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, крім усього іншого, має наблизити Україну до того рівня плати за ЖКГ, який прийнятий в Європі, - такою є одна з вимог економічної частини відомої угоди з ЄС. І можна було б радіти такому прямому поєднанню з розвиненою Європою, якби не одне величезне «але»: зарплати наші зовсім не наблизилися до європейських цифр.
Згідно з дослідженнями «Інвестгазети», проведеними на основі даних Федерації європейських працедавців та Євростату в березні 2014 року, витрати на оплату ЖК послуг в європейських країнах становлять у середньому 150 євро за місяць для сім'ї з 3 осіб. Середньостатистична українська сім'я до «3 ударів по кишені» витрачала на оплату комунальних послуг в середньому близько 300 гривень, або 18,6 євро (за курсом 16,1 станом на 7.07.14). Після підвищення тарифів (у середньому все подорожчало в 2 рази) - тепер ця цифра буде 600 гривень, або 37,2 євро. Однак, при цьому прожитковий мінімум, наприклад, у Німеччині становить 1300 євро, а в Україні - 88,53. Мінімальна заробітна плата в Німеччині - 1442 євро. В Україні вона становить 1218 гривень, або приблизно - 76 євро. Таким чином, шляхом нескладних обчислень, отримуємо «надзвичайно» справедливі співвідношення між зарплатою і платою за послуги ЖКГ: 10 відсотків від доходу витрачають на «комуналку» в Німеччині, і майже 49 відсотків - в Україні. Справедливості заради розрахуємо таке ж відсоткове співвідношення для менш розвиненої європейської країни, ніж Німеччина. Наприклад, для Греції, яка залишається все ще кризовою країною. Там мінімальна зарплата - на рівні 675 євро. І за середнього розміру витрати - все ті ж 150 євро, в Греції, таким чином, плата за комунальні послуги становить 22% від зарплати.
Чи буде якість
Гаразд, привели тарифи до європейського рівня. Але цифри поміняти в бланках просто. А як бути з якістю послуг? Невже за іржаву, що тече з крана, або - за гарячу воду, якої немає-немає - або ж і зовсім немає, тепер потрібно буде платити ще і в 2 рази більше?
Компанії, які постачають житлово-комунальні послуги, уже давно нарікали на те, що в Україні тарифи, з політичних причин, роками не змінюються у бік збільшення. Мовляв, тому ці самі компанії не можуть ні утримувати свої господарства на достатньому рівні, ні думати про розвиток та вдосконалення. І ось - ура-ура! - Національна комісія держрегулювання цін у сфері комунальних послуг підвищила тарифи, заявивши, що вони нині є економічно обґрунтованими. Однак, за словами Василя Яструбинського, такими вони є саме на цей момент. І немає гарантії, що економічна ситуація в країні через три місяці не стане такою, що і тарифи вкотре «стануть непридатними».
«Що таке економічно обґрунтований рівень - це ті економічні відносини, які є на сьогодні. Але і в нинішніх тарифах не врахований, особливо в тарифі на холодну воду, дохід. Тобто - якогось «запасу міцності» у цих тарифів немає. У них не враховані витрати на модернізацію, недостатньо враховані витрати на інвестиційну складову. Тобто - підприємства покривають лише поточні витрати, не маючи резервів для розвитку», - уточнює експерт.
Таким чином, покращення якості послуг нам не гарантують. І навіть не обіцяють.
Ще більш категорично не вірить у поліпшення якості комунальних послуг Олександр Сергієнко: «У нас ніколи якість не поліпшувалася. Щоб вона поліпшилася, треба, по-перше, ввести чіткі параметри якості, а по-друге - забезпечити механізм контролю. А цього немає. Щодо води, наприклад: у нас досі немає стандарту питної води, немає моніторингу за її якістю. Крім того, всі нормативні документи у нас виписані однобоко, на користь комунальників. Довести свою правоту споживачеві, те, що він постраждав від неякісних послуг, практично неможливо».
З економічною обґрунтованістю тарифу експерт також не згоден, за його словами основа методики, за якою розраховували нові тарифи - помилкова, бо там закладено принцип обліку усіх валових витрат не на виробництві, а взагалі на підприємстві. За таких умов підприємство не зацікавлене знижувати собівартість, тобто ціну продукції. А у всьому світі діє протилежний принцип.
«Тариф природних монополій - це не економічна, а соціально-економічна категорія. Плата за воду чи тепло - це завжди компроміс між можливістю населення платити і можливістю виробника виробляти. А у нас цей баланс завжди повернутий у бік виробника», - робить невтішний висновок фахівець.
Чи не поменшає платників
Незважаючи на складну ситуацію, фахівці не говорять про те, що почнуться масові неплатежі населення. Так Василь Яструбинський повідомив, що в столиці очікують зниження рівня оплати за комунальні послуги, але пов'язані вони з щорічним сезоном відпусток, а не з підвищенням. Вже у вересні, за його словами, все повернеться до норми.
Та й українці поки не готові до відкритої конфронтації з комунальниками, вони ще не усвідомили всю «дорожнечу моменту».
«Досі за такого «повзучого» зростання тарифів такого не було (масових неплатежів населення - авт.). Люди, переважно - малозабезпечені, розуміють, що якщо вони місяць не заплатять, то наступного разу їм платити подвійну суму за послуги буде важко. Тому у нас статистика з року в рік показує, що населення платить у 96-98% випадків. У травні, взагалі, дві третини областей показали плату за нарахованими сумами понад 100 відсотків, тому що люди погашали борги попередніх періодів. Але такі випадки, коли люди масово перестануть платити - можливі. На знак протесту, на знак якоїсь резонансної події. Такою подією може стати підвищення тарифів на тепло, яке люди відчують у жовтні, коли прийдуть платіжки за жовтень. Це може викликати громадське обурення», - прогнозує Олександр Сергієнко.
Тарифи і «вітряні млини»
Виходить, українців прирікають на чергову добровільно-примусову тарифну кабалу. Виникає бажання захистити такі-сякі доходи сімейного бюджету. У зв'язку з чим - логічне запитання: чи може пересічний споживач оскаржити своє небажання платити за підвищеними тарифами, наприклад, у суді? Адже за гарячу воду потрібно буде заплатити на 110 % більше. А в крані води немає. Або взагалі, або періодично. Не кажучи вже про якість.
«Можна оскаржити. Але позитивний результат, найімовірніше, буде нульовим. Вся система законодавчо побудована на користь виробника-комунальника. Невже «Київенерго» або водоканал, з їхнім стомільйонним оборотом, не знайдуть юриста, який вас просто замучить у тих судах?», - відповідає іронічно-риторичним запитанням Олександр Сергієнко.
Тетяна Монтян переконана, що якщо в крані немає гарячої води, то національний регулятор у цьому ніяк не винен, і подавати на нього в суд немає сенсу, оскільки його склад визначається тими політиками, яких люди обирають на виборах.
«Кінцевим споживачем для монополістів є саме населення. ЖЕКам залишилося тільки обслуговування внутрішньобудинкових комунікацій. На ЖЕК можна подавати в суд, тільки якщо вони погано обслуговують комунікації. Але тут питання - що заважає створювати ОСББ і самим займатися обслуговуванням своїх комунікацій, які є спільною власністю всіх співвласників будинку? Якщо не хочете, вас влаштовує, як вас обманює ЖЕК - ваші проблеми». Саме у самостійному обслуговуванні власного житла правозахисник бачить вихід для споживачів - врятувати нас можемо тільки ми самі.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом