Прокуратура АРК почула Омбудсмана і звільнила хворого в’язня з-під варти

Завдяки системним заходам Уповноваженому з прав людини Ніні Карпачовій вдалося захистити право на свободу та особисту недоторканність 62-річного в’язня СІЗО Автономної Республіки Крим Олександра Котельникова, повідомили в пресс-службі Омбудсмана.
У червні 2010 року здійснювався моніторинг стану дотримання прав ув’язнених в Автономній Республіці Крим, під час якого було перевірено умови тримання заарештованих в Сакському ІТТ Автономної Республіки Крим.

Як було встановлено, в камерах – антисанітарія, вікна майже суцільно заґратовані або взагалі відсутні, примусова вентиляція не працювала. У таких умовах утримувалися заарештовані, серед яких і тяжко хворий Олександр Котельников, який з квітня 2010 року перебував під вартою. Жахливі умови різко погіршили його стан здоров’я. В’язня неодноразово госпіталізовували до Сакської та Сімферопольської лікарень, де правоохоронці утримували його постійно прикутим наручниками до ліжка.

 
Розцінюючи таке ставлення правоохоронців як жорстоке та таке, що принижує людську гідність, Омбудсман звернулася з поданням до Генерального прокурора України Віктора Пшонки щодо усунення брутальних порушень конституційних прав Котельникова, а також забезпечення належних умов тримання усіх затриманих та ув’язнених в ІТТ Сакського міськвідділу міліції. За його наслідками прокурор Автономної Республіки Крим вніс подання начальнику кримської міліції за фактами виявлених порушень умов тримання заарештованих та ініціював питання про дисциплінарну відповідальність винних службових осіб.
2 листопада 2010 року Центральний районний суд міста Миколаєва, зважаючи на вік та стан здоров’я ув’язненого, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, а також постійне місця проживання, характеристики та інші обставини змінив Котельникову запобіжний захід на підписку про невиїзд.

 
Проте така позиція суду викликала негативну реакцію прокуратури Автономної Республіки Крим, яка застосувала поширену серед правоохоронців ганебну практику – повторне затримання за обвинуваченням у скоєнні іншого злочину. Таким чином наступного дня біля виходу з приміщення Сімферопольського СІЗО працівниками кримської міліції та прокуратури Котельникова було вдруге затримано за іншим обвинуваченням.
5 листопада 2010 року Центральним районним судом міста Сімферополя Котельникова без урахування обставин справи та даних про його особу знову було взято під варту.
Проте боротьба Уповноваженого з прав людини за право Котельникова на свободу, честь та гідність тривала.

 
Для цього Омбудсману України двічі довелося звертатися з листами до голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Сергія Луніна.Також були зроблені публічні звернення до керівництва Генеральної прокуратури України та прокуратури АР Крим, зокрема 1 грудня 2010 року на слуханнях у Комітеті Верховної Ради України з питань забезпечення правоохоронної діяльності «Про дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ», 9 грудня 2010 року під час робочої зустрічі Генерального прокурора України Віктора Пшонки та Уповноваженого з прав людини Карпачової, 14 січня 2011 року під час представлення у Верховній Раді України Щорічної доповіді Уповноваженого з прав людини та 29 березня 2011 року на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України «Про стан прокурорського нагляду за додержанням законодавства під час обліку, реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про катування та інше жорстоке поводження з людьми працівників міліції, досудового слідства та підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах зазначеної категорії».

 
Врешт-решт позицію Уповноваженого з прав людини було почуто: 1 квітня 2011 року слідчий прокуратури Автономної Республіки Крим змінив Олександру Котельникову запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, мотивуючи обставинами, на які посилалася Карпачова у своїх зверненнях до органів прокуратури ще рік тому.

 
Провадження Уповноваженого з прав людини у цій справі триває. Разом із тим Омбудсман знову привертає увагу слідчих правоохоронних органів, прокурорів та суддів, що арешт є найбільш суворим запобіжним заходом і має застосовуватися лише у виняткових випадках та відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, у якому Суд, зазначаючи немотивованість рішень національних судів про арешти, зауважив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки в разі реальної загрози ухилення обвинувачуваного від слідства, – наголошує Карпачова.