У вівторок, 14 липня, Верховна Рада (ВРУ) відправила у відставку прем’єрку Юлію Свириденко, а разом із нею увесь уряд. Третій за часів президентства Зеленського Кабмін трішки не дожив до річного ювілею з дня формування – 17 липня 2025 року. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
258 депутатських голосів «За» і умовний уряд Юлії Свириденко (умовний, позаяк, усі фігури у ньому де-факто кандидати Банковою) став історією. Парламентарі від пропрезидентської фракції «Слуга народу» проводжали Кабмін бурхливими оплесками, тоді як опозиція обурювалася, чому ж такий «прекрасний уряд» змушений йти.
На свою професійну «страту» Юлія Свириденко вбралася у білий класичний костюм, вочевидь, підкреслюючи таким чином чистоту своєї діяльності на прем’єрській посаді. Втім, якби опозиціонери-важковики в особі експрезидента Порошенка та колишньої глави Кабміну Тимошенко, які наразі є чинними нардепами мали б при собі яйця, на вбранні пані Свириденко не залишилося б, як то кажуть, чистого клаптика. Але про все по порядку.
Вельми показово, що, м’яко кажучи, непересічне питання про відставку очільниці уряду, з якою автоматично йде у небуття і весь Кабмін, у пленарному порядку денному значилося останнім. Однак цей «десерт» виявився вартим того, аби насолодитися ним сповна, позаяк нардепи з різних фракцій та груп демонстрували дива акторсько-ораторської майстерності. До слова, щойно парламентарі перейшли до розгляду питання відставки пані Свириденко, спікер Ради Руслан Стефанчук одразу ж оголосив, що обговорення пройде без запитань від власників депутатських мандатів, що викликало неабияке обурення в опозиційному таборі. Натомість прощальне слово було надано самій на той момент ще чинній очільниці уряду. Вона одразу ж наголосила, що хоче, щоб Верховна Рада сприйняла її виступ не як звіт, а як «подяку всім за підтримку та щоденну роботу». Звертаючись до депутатського корпусу Юлія Свириденко підкреслила, що вона та її уряд за рік роботи «робили все можливе, а часом і неможливе» для багатьох сфер у країні, починаючи з енергетики і закінчуючи освітою та медициною. Насамкінець Свириденко подякувала українцям за стійкість, президентові — за довіру, а депутатам ще раз — за «тісну і плідну» співпрацю.
Коли голова ВР Стефанчук, якось мляво при цьому аплодуючи, подякував пані Свириденко за «приклад дуже гарної комунікації між парламентом та урядом», у сесійній залі хтось почав скандувати: «Юля! Юля!».
Юля згодом обізвалася, щоправда не Свириденко, а Тимошенко, яка свого часу теж (і не один раз) побувала у прем’єрській шкірі, відчувши і насолоду моменту призначення, і гіркоту звільнення.
Коли розпочалися виступи від фракцій, на трибуну вийшов голова партії «Європейська солідарність», колишній президент Петро Порошенко. «Друзі, це безумство! Якщо ви аплодуєте, навіщо ви їх відправляєте у відставку? Якщо вони такі добрі, чому не дали їм навіть рік попрацювати!? — запитував ексглава держави у представників провладної «Слуги народу». Власне, аналогічним питанням задавалася і вищезгадана лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. «Чому ви звільняєте такий прекрасний уряд, якому аплодує вся зала?!» - іронічно поцікавилася вона і одразу ж відповіла на своє запитання: «Цьому уряду аплодують, тому що всі вони прекрасні, комунікабельні, симпатичні люди, але насправді вони ні фіга в цій країні не вирішують!».
Депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко в рамках виступу від фракції зачитав колегам натальну карту можливого наступника Свириденко, а поки що – голови «Нафтогазу» Сергія Корецького, чим викликав у деяких присутніх нестримний сміх, якщо не сказати регіт. Для гурманів внутрішньополітичної кухні було цілком очевидно, що «натальний» хід Гончаренка – це пряме відсилання до сюжету із засідань суду щодо обрання запобіжного заходу колишньому очільнику президентського Офісу (ОП) Андрію Єрмаку, заарештованому навесні цього року у справі про відмивання грошей. Тоді з’ясувалося, що Андрій Борисович надсилав астрологу дати народження кандидатів на різні державні посади в Україні.
«Я скористався астрологією, бо натальна карта все одно дасть більше інформації, ніж те, що суспільство і навіть «Слуги народу» зараз знають про урядові рокіровки», — заявив Гончаренко, додавши, що «від зміни прем’єрів Зеленський не змінюється».
Аналогічної думки дотримується і представник «Голосу» Ярослав Юрчишин.
«Прем’єрка Зеленського пішла – хай живе Зеленський. Неважливо, хто буде наступним прем’єром. Уряд виконує оперативні завдання, але тільки в тих рамках, які йому відвів Зеленський. Проявляєш ініціативу – будеш прибраний, бо формуєш власний імідж і стаєш конкурентом на вічно відкладених виборах. Впроваджуєш непопулярні реформи (в освіті, обороні і так далі) – стаєш кандидатом на виліт. Пливеш за течією і стаєш суто тінню – ласкаво просимо в команду! Усі уряди з 2019 року робили лише те, що їм дозволили в межах вказівки президента. Тобто, реальним прем’єр-міністром був і буде Володимир Зеленський, навіть якщо формально буде інше ім’я. І саме Зеленський буде визначати, хто та на якій посаді ввійде в новий уряд. Бо він отримав таке право сили (а не силу права) завдяки президентським і парламентським виборам 2019 року. Не по закону, а по факту.
Чи вистоїмо ми як держава? Так, бо мусимо. Але чи отримають українці щеплення від того, щоб знову дати комусь монопольну владу та мати нову «сильну руку»?, - зазначає Юрчишин.
Між тим, далеко не всі у вітчизняному політикумі зводять нанівець роботу уряду Юлії Свириденко. Приміром, заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді (МВФ) Владислав Рашкован написав у себе в Facebook наступне: «У нас не так гарно розвинута культура подяки держслужбовцям - легше критикувати. Ми не були знайомі, коли Юлія Свириденко працювала в Чернігівській ОДА. Але потім було Мінекономіки, Офіс Президента, посада віцепрем’єрки, і, звісно, керівництво урядом. На кожному з цих етапів ми працювали разом дійсно багато. За останній рік уряду - найважча зима, втримана енергосистема, рекордне фінансування оборони, нова програма з МВФ у лютому і Ukraine Support Loan. Стабільність погано продається: люди швидше помічають кризу, ніж тих, хто щодня не дає їй статися. Але саме ці рішення дають країні можливість фінансувати армію і платити вчителям. Дякую команді Юлії Анатоліївни. Сподіваюсь, багато з цих людей продовжать працювати далі для держави. А Юлії Анатоліївні - успіху попереду. Роботи точно буде багато».
Стосовно подальшої роботи Юлії Свириденко інформація наразі досить суперечлива. Спочатку у медіа пройшла новина про те, що вона начебто обійме позицію посла України у США, але згодом ЗМІ повідомили, що експрем’єрка начебто відкинула цю кадрову пропозицію. Втім, час покаже, яке місце у владній матриці обійме колишня очільниця уряду. А в тому, що вона залишиться у владній збірній не має жодного сумніву, позаяк кадрова лава Банкової надто коротка.
Якщо ж говорити про те, чим запамʼяталась Свириденко, яка очолила уряд 17 липня 2025 року, то передусім слід зазначити, що вона стала другою жінкою на посаді прем’єр-міністра за часів незалежної України після Юлії Тимошенко.
Серед плюсів пані Свириденко експерти називали її досвід переговорів з іноземними партнерами. Вона має контакти в ЄС і була долучена до перемовин про членство України у цій спільноті. Юлія Свириденко також має прямі контакти з урядовцями США. Окрім того, вона довела свої професійні якості, підготувавши до підписання історичну угоду між Україною і Сполученими Штатами про мінерали.
Загалом, за час роботи на посаді очільниці уряду Юлія Свириденко зосередилася на залученні міжнародної допомоги, підтримці економіки та розвитку оборонної промисловості. Її Кабмін продовжив програми співпраці із західними партнерами, залучаючи кошти на відновлення України та потреби держави під час війни.
У червні пані Свириденко відвідала Конференцію з відновлення України в польському Гданську, куди не поїхав Володимир Зеленський через гучний скандал з президентом РП Каролем Навроцьким.
У 2020 році Юлія Свириденко входила до складу делегації України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання, відповідаючи за соціально-економічні питання.
Автор: Тетяна Мішина
