Доведені руками офіційної Варшави до максимального градусу зі знаком мінус польсько-українські стосунки, схоже поступово стають на прагматичні рейки. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Неабиякі пристрасті, викликані позбавленням президента Зеленського найвищої нагороди сусідньої Польщі – ордену Білого орла поступово вщухають. Між тим говорити про те, що офіційні Київ та Варшава на найвищому – президентському рівні остаточно закопали сокиру дипломатичної війни було б великим перебільшенням. Поряд з тим, на урядовому рівні кризова крига певною мірою скресла.
Зокрема, напередодні прем’єр-міністр Юлія Свириденко повідомила, що очолить українську делегацію на Конференції з відновлення України, яка 25–26 червня пройде у польському Гданську.
«Я очолю українську делегацію та загалом нашу роботу на URC-2026», — написала пані Свириденко у своїх соцмережах. «Україна поважає своїх партнерів і саме на принципі взаємної поваги будує співпрацю», - додала вона.
За словами глави Кабміну, до складу української команди на Конференції увійдуть представники вітчизняного бізнесу, керівники державних компаній, «представники наших громад з усієї країни та звісно урядовці й парламентарі». «Перед нашою командою стоїть чітке завдання — досягти конкретних домовленостей, які спрацюють на обороноздатність й стійкість України та розширять економічне співробітництво з партнерами. Очікуємо на підписання низки важливих угод з міжнародними партнерами, зокрема щодо зміцнення нашої енергетики. Україна налаштована на конструктивне й взаємовигідне партнерство в інтересах спільної європейської безпеки, економічного розвитку та довгострокового процвітання. Україна поважає своїх партнерів, і саме на принципі взаємної поваги будує співпрацю», - резюмувала очільниця уряду.
Слід зауважити, що президент Володимир Зеленський не говорив про намір брати участь у конференції, проте його можлива неучасть у ній широко обговорювалася на тлі скандалу з орденом Білого орла. Принагідно зазначимо, що на конференції очікують, серед інших, прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, голову Єврокомісії Урсулу фон дер Ляйєн, а також канцлера Німеччини Фрідріха Мерца.
«Рішення Офісу президента про те, що Володимир Зеленський не їхатиме в Гданськ на конференцію, вважаю закономірним і правильним. Зрештою, це захід, який організовували на рівні урядів. Тому поїздка Юлії Свириденко – ок. Однак питання, яке продовжує стояти на порядку денному, - як з Польщі зробити партнера, а не супротивника. Для цього треба відновити роботу Консультаційного комітету президентів України та Республіки Польща, який був створений ще 12 січня 1993 року. Треба знизити градус взаємної напруги, це питання, в якому мають бути зацікавлені обидві сторони», - констатує керівник Інституту світової політики Віктор Шлінчак.
Натомість політолог Олексій Голобуцький вважає рішення щодо Свириденко помилковим: «А от це дуже дарма. Загрались. Бо ордени - це одне, а конкретика (зокрема, за результатами конференції Україна очікує на підписання низки важливих угод з міжнародними партнерами) - інше. Тим більше, що на Заході всі прекрасно розуміють, хто в нас вирішує всі питання. Тож з таким же успіхом можна було відправити замість Зеленського і прибиральницю з ОП».
У тому, що рішення президента Зеленського не їхати на Ukraine Recovery Conference є помилковим переконаний і експерт у сферах бізнесу, державного управління, менеджменту та футурології, викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар. «Це не українсько-польська конференція. Це міжнародна конференція: понад 40 національних урядів + Євросоюз + міжнародні фінансові організації. Це не запрошення президента Польщі. Це запрошення міжнародної спільноти, яка взяла на себе зобов’язання відновити Україну. Польща просто цього року стала майданчиком проведення по черзі. Минулого року Італія. А до того Німеччина. А до того Велика Британія. А до того Швейцарія. Тобто, це не справа українсько-польських відносин. Це, по-перше. По-друге. Білих Орлів повернули. Це правильно. Тепер треба послати сигнал, що в домі є дорослі, які розуміють, що Навроцький тимчасово, а Польща вічно. І Україна вічно.
Наші друзі в Польщі, притомні люди, дорослі в тому домі потребують підтримки. Польща це не Навроцький. Як Україна не була Янукович.
Я не пропоную кланятися полякам, заради них переформатовувати свою картину історії чи свій пантеон героїв. Ми вже ствердили нашу суб’єктність, непоступливість, здатність захищати свій інтерес і свою картину світу. Тепер треба ще ствердити нашу спроможність розрізняти коротке й довге. Нашу спроможність перемикатися з минулого на майбутнє (і перемикати інших). Нашу здатність керувати наративом, а не плисти за ним. Нашу проактивність, а не реактивність», - аргументує він.
Окремо наголосивши на тому, що відновлення України не має стосунку до історичної пам’яті, Валерій Пекар резюмував: «Суб’єктність - це не жорстка позиція з питань, які для вас важливі. Камінь також має жорстку позицію, але він не суб’єкт. Суб’єктність - це здатність сьогодні керувати тим, що вчора керувало вами. Вчора ми керувалися наративом, який запустили поляки. Сьогодні ми мусимо розвернути поляків до наративу, який запустили ми. Це стане ознакою нашої сили й суб’єктності».
Хай там як, але переважна більшість як українських, так і польських політологів все ж таки вважають, що візит Юлії Свириденко до Гданська на Конференцію з відновлення України (URC-2026) є дипломатичним компромісом та спробою деескалації глибокої кризи між Києвом та Варшавою. Зокрема, експерти зазначають, що зниження рівня представництва України з президентського до урядового дозволяє вивести захід із політичного тупика. Оскільки організатором конференції є уряд Польщі на чолі з Дональдом Туском, присутність Свириденко підкреслює, що економічна співпраця триває на рівні Кабінету міністрів. Водночас очевидно, що приїзд Зеленського змусив би його або Туска шукати складних дипломатичних формулювань на тлі емоційного «орденопаду». Поїздка ж пані Свириденко знімає цю напругу. На думку політологів, пані Свириденко ідеально підходить для формату URC, позаяк її завдання — укладання конкретних контрактів в енергетичній, логістичній та оборонній сферах, а не розмови про історичне минуле (УПА чи Волинську трагедію).
Цілком очевидно, що повний бойкот конференції з боку України став би неабияким подарунком для українофобів та правих сил у Польщі. Відправка ж потужної бізнес-делегації на чолі зі Свириденко демонструє європейським партнерам, що Україна діє прагматично та не кладе питання фінансової допомоги на вівтар емоцій.
До речі, звертає на себе увагу той факт, що Кароля Навроцького взагалі не запросили на конференцію. Його оточення вже розкритикувало захід, назвавши його «просто збором коштів». Між тим, конференція Ukraine Recovery Conference важлива не лише для Києва, а й для Варшави, котра кров з носа прагне застовпити свої амбіції у якості лідера центральноєвропейського регіону. До того ж, неабиякі надії на захід покладає і польський бізнес, який дуже зацікавлений у тому, щоб не пролетіти, як фанера над однією з європейських столиць в питанні участі у майбутніх міждержавних багатомільярдних контрактах, що торкатимуться відновлення України.
Що ж стосується пристрастей з сумнозвісним Білим орлом, то навіть досвідчені польські політичні діячі вважають, що тут Варшава вистрілила собі у ногу. Приміром, на переконання ексглави МЗС Польщі Яцека Чапутовича, у підсумку скандалу поразки зазнала саме Польща. Таку думку дипломат озвучив напередодні в ефірі Polsat News. Він додав, що Польща зрештою «програла обмін ударами з Україною» і розкритикував президента Навроцького.
Автор: Тетяна Мішина
