Українці щорічно виробляють близько 12 млн тонн твердих відходів, які, накопичуючись на звалищах, відбирають гектари дорогоцінної землі і вбивають навколо все живе. Тільки офіційні полігони твердих побутових відходів займають 7,4 тис. гектарів. Приблизно стільки ж - незаконні. Експерти порахували, що їх загальна площа дорівнює площі Кіпру. Як не тільки позбавитися від цього сміття, але ще й навчитися отримувати з нього користь, ForUm дізнавався на найбільшому в Україні заводі з переробки сміття «Укреко» ДП «Укрекоресурси» у Києві.

До чого техніка дійшла

Екскурсію для нас проводив керівник виробничого комплексу «Техно-сервіс» ДП «Укрекоресурси» Олександр Боднарашек. Він розповів, що «Укреко» був створений у рамках проекту Міністерства екології України «Долина зелених інновацій», і працює лише півроку. Такий же завод нещодавно здали в експлуатацію у Дніпропетровську, а нині розробляється проект для Алушти.


За словами Боднарашека, за рік їхнє підприємство може відсортувати до 65 тис. тонн сміття, і це при завантаженні в одну зміну. На виробництві зараз задіяно близько 40 робітників, ще 15 працюють в офісі. На підприємстві використовується техніка як українських, так і зарубіжних виробників. Зокрема, сама сміттєсортувальна лінія, за винятком преса, повністю виготовлена ​​в Україні. А ось машини, що доставляють змішане і роздільне сміття на переробку, - імпортні.
 
 

«Коли сміття прибуває на завод, ми його зважуємо», - розповідає Боднарашек.
 

Далі сировина доставляється спеціальним трактором у приймальний бункер, звідки по стрічці подається в барабан.
 

У барабані відбувається поділ сміття: дрібні та побутові відходи через отвори потрапляють в бункеровоз, що вивозить сміття на полігон або на довколишній завод «Енергія», для спалювання.
 
Ті відходи, які залишилися в барабані, робочі вручну розбирають на 8 сортів: пластик, метал, скло, ПЕТ, папір.
 

«Пластик різних кольорів і цінується по-різному. Найдорожчий - безбарвний, а найдешевший - пластик-мікс, різнокольоровий», - пояснює начальник служби маркетингу ДП «Укрекоресурси» Ольга Дробишева.
 

На жаль, без ручної праці на виробництві поки не обійтися: автоматичні системи сортування існують, але коштують дуже дорого.
 
По спеціальній стрічці відсортоване сміття потрапляє під прес, де формуються тюки.
«Це вже вторинна сировина, готова до продажу», - розповідає Ольга.
 

Після сортування сміття вручну залишаються так звані «хвости». До них потрапляють в тому числі і харчові побутові відходи, які люди викидають.
 

«Хвости» відправляють на утилізацію до «енергії». Ми намагаємося зробити так, щоб якомога менше сміття вивозилося на полігони», - пояснюють на заводі.
 
Але створення вторинної сировини і спалювання сміття для виробництва енергії - це ще не всі способи вилучення користі з того, що люди вважали непотрібним. Існує також технологія отримання енергії зі сміття за допомогою біогазових установок. Одна така, німецького виробництва, знаходиться на околицях Борисполя. Про те, як працює ця система, нам розповів головний інженер Бориспільського полігону компанії «ЛНК» Олег Богдан.
 

Технологія немудра, але вимагає точних розрахунків і діагностики.

«Ми пробурюємо свердловину на глибину 15-18 метрів, вставляємо в неї перфоровану трубу, приєднану до наших криниць, що ведуть в загальну систему. Там через фільтри і насос екстракт подається в саму установку», - розповідає інженер.

Але перед тим як запустити і налагодити всю систему, перевіряється, скільки кожна зі свердловин дає метану, кисню і т.д. Для цього Інститут газу робить спеціальну діагностику, розраховуючи, на якій території можна бурити свердловини, скільки газу з них можна отримати і на скільки його вистачить.

За словами Олега Богдана, зараз на території полігону створено 50 свердловин. Буріння кожної займає близько двох днів. Всі вони в сукупності дозволяють виробляти до 1 мегавата електроенергії на годину.


Сміття як національне багатство
 

Експерти розповіли нам, що зараз в Україні дуже мало підприємств, які займаються сортуванням і переробкою сміття (ті, що є, переважно дрібні, приватні), хоча попит на вторинну сировину в країні досить великий. Як би іронічно це не звучало, але Україна навіть закуповує сміття за кордоном. Що ж заважає нам отримувати користь з власного сміття?

Тут є кілька аспектів.

Перший. Існує думка, що підприємства з сортування сміття невигідні. Наприклад, за словами керівника відділу логістики компанії «АВЕ-Львів» Андрія Слонського, сьогодні підприємці не хочуть братися за створення компаній з утилізації та переробки сміття.

По-перше, для того щоб займатися переробкою, потрібні відповідні ліцензії на кожен вид відходів.

По-друге, таке підприємство принесе доходи далеко не відразу.

А по-третє, такі підприємства знаходяться під особливим контролем санітарно-епідеміологічних та екологічних служб, що, звичайно, позначається на кількості перевірок .

Керівництво «Укреко» навпаки, запевняє, що окупність їхнього заводу при повному завантаженні в одну зміну відбудеться за 3-4 роки. Там кажуть, що попит на сміття є: «Покупців досить багато, оскільки вторинна сировина обходиться набагато дешевше, ніж виробництво нової», - розповідає Олександр Боднарашек. Ціна переробленого сміття теж немаленька, так що продавати його вигідно. Наприклад, «Укреко» за місяць обробляє 750 тонн сміття, з якого відбирається для реалізації 200-250 тонн корисного екстракту. За словами Боднарашека, одна тонна вибраного сорту сміття коштує в середньому від 1200 до 1300 гривень, залежно від морфології (морфологією називають матеріал відходів. - Ред.), причому найбільше на сміттєвому ринку цінуються прозорі пластикові пляшки. Тонна такого сміття коштує понад 5,5 тисяч гривень. А найдешевше продавати відсортований папір - трохи менше тисячі гривень за тонну.

Другий аспект. Будівництву таких підприємств перешкоджають місцеві власті. Як розповіла Ольга Дробишева, глобально існує всеукраїнський курс на збільшення кількості сміттєпереробних заводів. Фактично ж місцевих бюрократів дуже важко зобов'язати виділити площу під будівництво таких заводів, вони в цьому не зацікавлені.


Сортування по-українськи
 

Зараз в Україні прийнято систему сортування відходів на два види: вологі і сухі. Таким чином, все, що необхідно, - це розділяти у себе вдома сміття органічне і неорганічне, і виносити його в такому вигляді в сміттєві баки. Це не тільки дозволить запобігти перетворенню України на величезне звалище, а й здешевить вивезення сміття, тому що підприємствам набагато зручніше і вигідніше переробляти розсортоване сміття.

Поки що розділяти відходи на вологі і сухі - це той мінімум, який може підвищити «сміттєву культуру» в країні. Але українцям є до чого прагнути. Наприклад, у Китаї прийнято навіть мити сміття перед викиданням, а в Європі технології сортування і переробки сміття діють так ефективно, що там навіть зайнялися відкопуванням і переробкою закритих сміттєвих полігонів. Але поки в Європі переробляють старі сміттєві поховання, українцям потрібно навчитися справлятися хоча б з тим сміттям, яке виробляється щодня.

Катерина Сухоплещенко, фото Максима Требухова,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

798