Сталося диво! Друг врятував життя другові! Тарасюк подав у відставку, пожертвувавши собою заради Президента. Мов, за нього, рідного, і до Сибіру піду, і на плаху.
І пішов Борис Іванович, написавши заяву пізно увечері, і прийняв заяву цю Віктор Андрійович із сльозами на очах, і поставив на ньому печатку гербовану з трьома карлючками, підтверджуючи тим самим свою вимушену згоду. «Не заради користі, - сумно мовив, - а тільки під тиском недоброзичливців і злостивців наших, які як ворони навколо кружляють, жадають кровиночки випити».
Розчулитися б, та прийшов Затулін – все зіпсував. «Бідний, бідний Тарасюк. Призначили його міністром. Він думав, що на все життя. І раптом зняли. Ну не може, не повинно так бути! Може, він ремонт у кабінеті затіяв або кредит під заставу посади в ощадбанку взяв? Або на Таїті не встиг з'їздити? І що – все кидай і йди? Грубі люди, одне слово – депутати», - виніс свій вердикт депутат Держдуми, як рукою знявши наліт сентиментальності навколо історії з Тарасюком.
Тарасюк і після смер… тобто, після відставки з поста глави МЗС так чи інакше виступає активним ньюсмейкером. Навіть тоді, коли йдеться про те, хто замінить Тарасюка на цьому посту, адже всякий журналіст, який поважає себе, вважає потрібним нагадати читачу, хто це такий і з чим його їдять. Втім, головний рухівець генерує і нові інформповоди. Ось, наприклад, пообіцяв днями обнародувати компромат на Рудьковського. Все як годиться: прихована камера, сауна, Рудьковський в оточенні туркменських опозиціонерок, інтимні місця яких заклеєні дипломатичними візами. Загалом, як у тому анекдоті: «Він був звичайним котом – лежав на печі, їв сметану. Але військком дістався і до нього! Дивіться на DVD: «Кіт у чоботях». Так і відео від Тарасюка може стати найбільш кликабельним роликом в українському Інтернеті.
А ось пристрасті навколо публікації закону про Кабмін, з одного боку, кишеньково розгораються, з іншого – нікого вже не цікавлять, оскільки викликають напади нудьги і дратівливості. Воно і вірно: скільки ж можна людям голову морочити? Це ж не продовольча програма або яке-небудь житлове кредитування, де треба думати, як бути і де гроші брати. Бач, кому не там поставили – влаштували сир-бір із запрошенням найнятих професорів орфографії. А народу скучно. Адже закон, про Кабмін який, до народу не має ніякого відношення. Хіба у нас в уряді народ? Загалом, треба уряду і народу домовитися, щоб надалі обговорення таких кислих і скучних законів на люди не виносили. Закрити всіх можновладців в окремому флігелі і нехай обговорюють до піни у рота, як той конклав кардиналів. Перестануть піаритися (не буде перед ким), може справою займуться. А якщо закон якийсь народу торкається – запрошуємо на телеекрани в еротичне шоу «Плюралізм думок».
До речі, про шоу-бізнес. Українська політика дуже нагадує, за що їй наше величезне журналістське спасибі (наприклад, у тій же Росії така політична нудьга, що навіть писати, крім Жириновського, нема про кого). Ось, скажімо, днями, відомий майор у світі (вгадайте його прізвище з першого разу) пообіцяв допомогти слідству і особисто продемонструвати, як він лежав під диваном Кучми і записував його розмови на аудіокасету «МК-60». Такий собі слідчий експеримент за участю Мельниченка і інших відомих акторів країни. Незрозуміло лише, як запровадити цей задум у життя. Диван цей нещасливий після «помаранчевої» революції, напевно продали якомусь стурбованому колекціонеру-фетишисту. Шукай тепер вітру в полі. Та ніби в палатах президентських тепер, крім Ющенка, нікого і немає – кого ж записувати? Кучму вдень з вогнем не знайдеш, чи то в Україні, чи то ще де. Так, хороша затія, та шкода на практиці реалізувати її важкувато. Хоча ГПУ в нас, як відомо, труднощів не боїться. І правильно.
Труднощі – вони загартовують. Справа Гонгадзе, плівки Мельниченка... а тут ще і отруєння Ющенка. Ця трійця забезпечила Генпрокуратуру роботою на багато років наперед. Тим паче, що тепер з'являються все нові і нові подробиці гучних справ. Кожний новий прокурор прагне привнести в них свої п'ять-десять томів. З метою освоєння робочого часу всерйоз обговорюються найнеймовірніші версії. Медведько, наприклад, днями розказав, що до отруєння Віктора Андрійовича могли бути причетні риба форель і грузин на ім'я Томас, що приїхав із США (оцініть поєднання національності, імені і країни мешкання). Ну, з грузином все зрозуміло. А ось форель – це вже серйозно. Попередні прокурори приводили список з'їденого і випитого того дня. Суші, самогон, кумис, часник, а зараз ще і форель. Неслабо.
Цікаво, чи виношує подібні плани щодо усунення свого головного суперника бютівець Бродський? Про неземну любов його до мера Черновецького не знає зараз, мабуть, тільки ледачий. Днями адепт Тимошенко в Київраді, зневірившись, очевидно, особисто вплинути на Леоніда Михайловича, попросив про це інших людей. І не якого-небудь бомжа, якого київський градоначальник з руки годує по суботах, а самого Аделаджу, який Сандей-Тьюздей. «Закликаю вас примусити членів вашої пастви Леоніда Черновецького, Сергія Зіміна, Олеся Довгого і багатьох інших відступити від шляху, який веде до прокляття», - заклинав Аделаджу лисий депутат. Наприкінці звернення і зовсім зажадав лінчування мера: «Якщо ж Черновецький і інші сектанти відмовляться виконувати вашу релігійну вказівку, то прошу накласти на них анафему».
Ось вже на кого слід накласти анафему, так це на апологетів американських ПРО в Східній Європі. Минулого тижня журналісти 5-го каналу всі вуха прожужжали: як нам добре стане жити, коли в Польщі і Чехії розмістяться ракети ім. Дж. Буша-молодшого. Мов, «зникне загроза» і т.д. і т.п. Цікаво, що навіть Тарасюк, якого запросили в студію порошенківського каналу, виказав дещо іншу думку: мовляв, «загроза», якої зараз і зовсім немає, може з'явитися одночасно з ракетними базами США під нашим боком.
Вітренко, до речі, дуже образилася, коли дізналася про американські ПРО. Навіть звинуватила у всьому Януковича. Мовляв, тут Штати розширюють свою військову присутність у Європі, а ви, Вікторе Федоровичу, хлопаєте вухами і підтримуєте кандидатуру в. о. глави МЗС, який жадає продатися Бушу зі всіма потрухами. Як санкції, Наталія Михайлівна пообіцяла не підтримувати прем'єра весною, коли Луценко поведе на Київ поспішно зібране низькооплачуване ополчення. «Ми дивитимемося, як вони гризуться між собою! – заявила Вітренко. - В мене немає ніяких сумнівів, що Луценко, захопивши владу в Україні, буде її окатоличувати, втягувати в НАТО, СОТ і витісняти російську мову». Ось так – не інакше. Втім… багато хто дійсно недооцінює кумира логопедів.
В нас завжди так – або недооцінюють, або переоцінюють, або просто так ганьбитимуть. Минулий тиждень запам'ятався яскравими виступами лідера БЮТ. Юлія Володимирівна дійсно була в ударі. Може, допінг який прийняла? Ікалось всім, особливо громадянам на ім'я Віктор: «Якби Ющенко і Янукович помінялися місцями, тобто Ющенко став прем'єром, а Янукович президентом, то навколо закону про Кабмін була б протилежна бійка. Таким політикам не личить дути губки, як скривдженим хлопчикам. Ющенко і Янукович виглядають в очах світової спільноти як малолітні хлопчики, які сваряться в пісочниці». Дісталося і хлопчику Саші: «Мороз повинен бути за межами спікерського крісла і взагалі за межами парламентського залу». Найсмішніше, що «хлопчики» образилися і вирішили з «дівчинкою Юлею» не дружити. Ющенко – той взагалі під вигаданим приводом відмовився від зустрічі з Тимошенко. Шкода, отримав би в подарунок хрестик, куплений Юлією Володимирівною в Ізраїлі.
Як би там не було, а політики – ті ж діти. Ось образяться, скажімо, хлопчики на дівчинку і перестануть пускати її в пісочницю. Або, чого доброго, відро з піском на голову надінуть, щоб не кортіло ябедничати світовій громадськості. До «Артека» б їх, на перевиховання.
Кохаймося!
Завжди Ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом