Україні варто уважніше придивитися до того, що зараз відбувається в країнах Південної Європи - в Греції, Португалії, Іспанії. Про це, як передає кореспондент ForUm'у, лідер українських комуністів Петро Симоненко сказав на конференції «Ризики економічної дезінтеграції та пошук нових форматів взаємодії між Україною і Євразійським Союзом.
За словами політика, це важливо для вибору пріоритетного вектора зовнішньої інтеграції.
«Всупереч поширеній думці, проблема цих країн не в завищених соціальних витратах або приховуванні справжніх розмірів бюджетного дефіциту. Так, Іспанія у 2006-2007 роках мала профіцитний бюджет і держборг на рівні всього 36% ВВП. Але це не захистило її від кризи», - констатує нардеп.
Головною причиною нинішніх проблем у перелічених країнах (стиснення національних економік, зростання безробіття, загроза дефолту) він називає відставання в конкурентоспроможності від країн «ядра» ЄС. «Держави Південної Європи виявилися вбудовані в специфічну модель поділу праці, яка визначила деформацію економічної структури і неминучий програш у конкурентній боротьбі. Криза лише стала каталізатором цього процесу», - вважає Симоненко.
За його словами, тепер надії на «одужання» Греції, Португалії, Іспанії можуть бути пов'язані тільки з виходом з єврозони. «Про це відкрито говорять і ліберальні економісти: так, лауреат Нобелівської премії Нуріель Рубіні недавно зазначив, що Європі доведеться пережити свій «шлюборозлучний процес». Але навіть у цьому випадку середземноморським країнам-членам Євросоюзу буде вкрай складно відновити конкурентоспроможність своїх економік, відродити промисловий потенціал», - уточнює парламентарій.
Він вважає, що все це потрібно враховувати при подальшому зближенні з ЄС. За його оцінкою, «зона вільної торгівлі (ЗВТ. - Ред.) з Європою не дає жодних спеціальних преференцій або компенсацій. Це означає, що при запуску ЗВТ вітчизняний виробник просто втратить конкурентоспроможність. Як зміниться ситуація в українському АПК, скільки фермерських і особистих господарств витримають конкуренцію з європейськими компаніями? Яка буде доля легкої та харчової промисловості, машинобудування? На всі ці запитання є відповідь, і вона невтішна».
Так, депутат вважає, що розрив у продуктивності праці, інноваційній активності, доступності кредитних ресурсів між Україно та ЄС здатний звузити ринки збуту для національної переробної промисловості та машинобудування. «Виграють лише кілька кластерів і окремі підприємства, вбудовані в регіональний розподіл праці, що мають квоти на євроринках і т.п. Вижити зможуть великі агрохолдинги, енергогенерація, чорна металургія низького переділу, рудна промисловість», - зазначає політик.
У цілому, на його думку, входження в «широко закриті» двері Євросоюзу не дозволить країні усунути жоден із системних економічних ризиків. Так, «під розмовами про прийдешні євроінвестиції немає практичних підстав: за минулі 20 років головним інвестором у вітчизняну економіку був Кіпр, тобто - Реінвестовані внутрішні ресурси. Складно і з гарантіями доступу українських виробників на ринки: для цього потрібно виконати більше 80 тис. різних євростандартів. А це мільярди інвестицій і роки адаптації».
Крім того, нарікає Симоненко, поглиблення співпраці з ЄС фактично закриє для багатьох компаній України ринки країн ЄврАзЕС: за мінімальними оцінками, сумарне падіння експорту може скласти не менше $ 1,4-1,9 млрд. «Що стосується енергетичної безпеки країни - можливо, європейські компанії і прийдуть на наш ринок для розробки місцевих родовищ. Але вони не будуть постачати газ внутрішнім споживачам і за внутрішніми цінами. А що стосується «допомоги» в переговорах з Москвою щодо газових питань, то Євросоюз поступає так, як вигідно йому», - підсумовує фахівець.
«Європа робить те, що їй вигідно. Так повинна поступати і Україна», - упевнений він.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
