26 червня 2007 року близько 300-400 чоловік (українці, іноземці, відомі громадяни нашої країни) пройдуть ходою від Майдану Незалежності до Секретаріату Президента України напередодні Дня Конституції України, щоб привернути увагу до брутального порушення фундаментального права кожної людини – бути вільним від расової дискримінації. Учасники акції передадуть Президенту України, який є гарантом дотримання Конституції та її безумовного виконання Звернення із вимогою звернути увагу на порушення прав людини в Україні, а саме на часті випадки расової дискримінації та нетерпимості, які стали звичайним явищем за останній час. Мета учасників не тільки привернути увагу Президента України, але й нагадати всім, у тому числі і урядовцям, про неприпустимість порушення фундаментальних прав людини і про те, що Україна повинна виконувати свої міжнародні зобов’язання.

Організатори звертають увагу на деякі факти:

25 жовтня 2006 року вбивство 46 річного нігерійця Кунуона Мієві Годі поблизу виходу з метро Позняки;

15 листопада 2006 року вбивство 40 річного громадянина з Анголи біля входу його помешкання у Солом’янському районі в Києві;

28 грудня 2006 року вбивство гамбійського студента Національного авіаційного університету поблизу гуртожитку;

20 лютого 2007 року, вбивство 34 річного громадянина Грузії Моріса Джугашвілі та поранення його брата, який вважає напад расово вмотивованим;

31 березня 2007 року, вбивство Абу Бакара з Бангладеш на вулиці Петра Запорожця;

3 червня 2007 року, вбивство шукача притулку з Іраку Абдула Азіз Аль-Убаїді неподалік від йього домівки.

«На жаль, працівники правоохоронних органів не вважають ці вбивства расово вмотивованими, - відзначають організатори. - Засоби масової інформації не звертають на цю тенденцію уваги, урядовці взагалі не визнають існування в Україні проблем расової нетерпимості та ксенофобії, не вживають жодних кроків, щоб це припинити. З другого боку, чи може ситуація бути іншою? Так, приклад інших країн, які вирішували подібну проблему показує що все може складатися зовсім по іншому. 1 лютого 2001 року 30 тисяч норвежців вийшли на вулиці протестуючи порти першого в історії країни расово мотивованого вбивства 15 річного чорношкірого тінейджера Бенджаміна Нермансена. Цей напад шокував усю країну. Сам Принц Норвегії взяв участь у протестах. Було заарештовано двох неонацистів, яких звинувачували вбивстві. Цей публічний протест був найбільшим у Норвегії з часів Другом Світової війни».

Захід та кампанія організовані НПО SOS-Racism. Організація SOS-Racism була заснована виключно з метою протидіяти поширенню явища расизму та ксенофобії в Україні через проведення публічних кампанії та заходів. Генеральний секретар SOS-Racism – Валід Арфуш. До участі у кампанії залучено багатьох відомих людей. Ірина Білик – співачка, Андре Тан – дизайнер, Ель Кравчук – співак та актор, Савік Шустер – журналіст, Таліта Кум – співачка, Віола Кім – ресторатор, Влада Литовченко – президент агентства «Карін Моделз», Віталій Рева – воротар футбольного клубу «Арсенал», Інна Цимбалюк – Міс Україна 2006, Олена Логазинська – модель, Юрій Нікітін – продюсер, Мрідула Гош, голова правління СЄІР та Пітер Дікінсон – видавець.

«Дуже важливо, щоб люди зрозуміли, що немає різниці між расами. Всі ми рівні. Люди різняться лише своїми поведінкою та вчинками, а не за кольором шкіри, національністю чи релігією», - каже організатор Валід Арфуш,.

Журналіст Савік Шустер відзначив, що принципово бере «участь у цій кампанії. Мені добре відомо, як розвивалися радикальні рухи в Італії, і я би дуже не хотів такого ж сценарію для України».

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

703