Не повною мірою відновлений мирно-перемовний процес щодо завершення повномасштабної війни з путінською Росією суттєво послаблює позиції Києва внутрішньополітичною кризою. Про що власне йдеться, і як Україні вийти зі складної ситуації – далі в матеріалі ForUA.
На фоні часткового поновлення мирних перемовин у США без участі росіян, а також динамічних близькосхідних подій, дещо випала з контексту внутрішньополітична ситуація, зокрема, криза, у якій опинилася Верховна Рада.
Поряд з тим, внутрішня погода у будівлі під скляним куполом на Грушевського насправді заслуговує на окремий аналіз, позаяк парламентський параліч, серед іншого, загрожує зірвати надважливі для України процеси.
Про що наразі йдеться? Суть проблеми полягає у фактичній відсутності 226 голосів в провладній «Слузі народу» для ухвалення рішень без допомоги інших фракцій чи то пак депутатських груп. Більш того, останнім часом власники мандатів систематично не з’являються на пленарні засідання ВР або ж під різними приводами відмовляються голосувати за ініціативи уряду пані Свириденко чи Офісу президента (ОП). Зрештою, дійшло до того, що Володимир Зеленський заявив про можливу мобілізацію народних депутатів, а самі парламентарі при цьому начебто прагнуть зректися своїх повноважень через страх перед перевірками НАБУ та САП.
Хай там як, але парламентський ступор, окрім всього іншого, ставить під загрозу питання виділення Україні чергового траншу від Міжнародного валютного фонду (МВФ) на суму $8,1 млрд та фінансування за програмою Ukraine Facility. Окрім того, як стверджує екс міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, криза у Верховній Раді вкрай негативно впливає на євроінтеграційний рух офіційного Києва.
Між тим експерти наразі акцентують увагу на екзистенційних викликах, перед якими наразі опинилася Україна.
«На жаль, на пʼятому році війни, баланс в суспільстві тримається не на позитивному порядку денному, а на трьох страхах: страх перед росіянами, страх перед силовиками, страх змін. На першому страхові можна не зупинятися. Тут все зрозуміло. Тому слід проаналізувати два інші страхи. Не варто забувати про те, що становим хребтом української влади з часів пізнього Кучми є силовики. Вони є головним джерелом влади та політичних можливостей для кожної нової чинної влади. Така ситуація стала однією з причин обох наших революцій, але після революцій система самовідновлюється. Останні роки маємо певну зміну: силовики розділені між владою та антикорупційною опозицією (на сьогодні електорально не дуже впливовою, між іншим). Але для українського бізнесу взагалі та українських еліт зокрема, ситуація від цього особливо не міняється. Силовики є частиною можливостей елітних груп змінювати чи задавати порядок денний. І страх попасти під каток силовиків (не обовʼязково законний) є одним з ключових рушіїв всіх дій або бездіяльності літних та бізнес-груп», - наголошує експерт.
Підкресливши, що страх змін значно глибший і його головна причина — порушення статус-кво виводить всіх гравців з рівноваги, Вадим Денисенко додав: «Бажання змін зʼявляється виключно в момент глибинних криз, повʼязаних в тому числі із діями силовиків. Але вся енергія змін іде на подолання локальних криз, а не на більш структурні та глобальні зміни. Всі елітні групи борються саме на тактичному рівні за утримання чи відновлення статус-кво. Власне політична боротьба зводиться, перш за все, саме до цього. А політична боротьба є основою того, як розвивається держава. Як вийти з цих двох страхів — головне питання нашої стійкості на найближчі роки. Почати потрібно з того, що, як мінімум, потрібно поставити правильні питання. Без цього неможливо рухатися вперед. І це стосується абсолютної більшості нашого політикуму. Але крім поставлених питань, потрібно почати діалоги про майбутнє. Власне відсутність діалогів про майбутнє і заміна їх с*ачами в стилі Шустера чи слоганами в стилі «Євро проходить, а стадіони залишаються» є головною проблемою останніх 30 років».
Тим часом жодних відчутних зрушень у мирно-перемовному процесі не проглядається. Українська група, яка минулого вікенду провела серію зустрічей у США з представниками президента Сполучених Штатів у підсумковому «багажі» має лише сигнали щодо можливого продовження обмінів полоненими. Про це заявив президент Зеленський після доповіді української делегації. Глава держави також зазначив, що увага американської сторони зараз зосереджена передусім на ситуації навколо Ірану.
Водночас нинішній господар Банкової зазначив, що, за наявною інформацією, кремлівський диктатор Путін наразі не демонструє готовності завершувати війну.
Між тим ключовий перемовник з американського боку, спецпредставник президента США Стів Віткофф у своєму X зауважив, що зустріч з українською командою була «вельми конструктивною» і зосереджувалась на «вирішенні питань, які ще залишаються, для наближення до комплексної мирної угоди».
І на цьому всьому, м’яко кажучи строкатому фоні, сам Трамп звинуватив Україну та президента Зеленського у піарі на питанні про допомогу Америці у війні проти Ірану, особливо у наданні озброєння. «Україна нічого не зробила. Все, про що говорить Зеленський – про те, що Україна нібито зробила, щоб допомогти нам – це робиться виключно в політичних та піар-цілях», - констатував очільник Білого дому.
Трамп, який сьогодні заявив про успішні переговори з Іраном і зупинку ударів по енергооб’єктах, також вкотре звинуватив союзників по НАТО в Європі через їхні відмови допомагати США у війні проти Ірану, назвавши їх «паперовими тиграми».
Загалом, як принагідно і вельми влучно зазначає Politico, наразі Київ опинився на березі річки, де навіть рятівне коло не є гарантією виживання, позаяк внутрішньополітичні чвари підживлюють «неадекватну лінію Трампа щодо російсько-української війни».
Автор: Тетяна Мішина
