Призначення колишнього міністра економічного розвитку та торгівлі Айвараса Абромавичуса на посаду директора найбільшого держконцерну «Укроборонпром» сприйнялось у суспільстві з певною обережністю. Адже концерн не лише тісно пов'язаний з ВПК держави, що раніше не було в компетенції посадовця, а й асоціюється з гучними корупційними скандалами.

Разом з тим, цей виклик він прийняв, і за два місяці роботи вже чітко бачить – що потрібно робити і куди рухатись. Навіщо в концерні проводиться аудит, хто визначатиме які підприємства «Укроборонпрому» потрібно віддати на приватизацію, чи здатна Україна конкурувати на ринку озброєнь, скільки у нього радників та чи є серед них делеговані Дональдом Трампом — на ці та інші питання Айварас Абрамавичус відповів Укрінформу.  

ЗІ 137 ПІДПРИЄМСТВ «УКРОБОРОНПРОМУ» – 21 ЗНАХОДИТЬСЯ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

- Якщо розпочати з сухої статистики: що ви отримали у «спадок», коли прийшли на посаду, і скільки з близько 130 підприємств, які входять до складу «Укроборонпрому», зараз реально працюють і не є збитковими?

- Хотів би почати з того, що вчора (запис інтерв’ю відбувся 31 жовтня – ред.) відбулися дві надзвичайно цікавих події: виповнилось рівно 2 місяці з моменту мого призначення на посаду і вчора відбулося перше засідання Наглядової ради вже в новому складі.

На мою думку, зараз ми маємо фантастичний склад цієї ради! Він ще не є ідеальним, тому що формувався за старим статутом «Укроборонпрому», який не дозволяє розширити її чисельність з 5 до 7 чи 9 членів, а я вважаю, що продуктивна кількість на цьому етапі реформування «Укроборонпрому» була б 7 членів. Але я розумію, що це потребує деяких законодавчих змін і потребує часу, на жаль.

В новому складі Наглядової ради чотири члени мають непоганий політичний вплив, наприклад, Андрій Єрмак – дуже наближена людина до президента, що пришвидшить процеси реформування «Укроборонпрому», а інші троє – це Юрій Вітренко, Ігор Смілянський та Олег Прохоренко, – мають дуже класний досвід реформування державних підприємств. Ми починали ще п’ять років тому реформувати держпідприємства, і тільки «Укроборонпром» залишається на першій стадії. Думаю, ці фахівці поділяться своїм досвідом – і рух уперед буде швидшим.

Повертаючись до статистики, зараз «Укроборонпром», який ми отримали, має 137 підприємств. На жаль, 21 підприємство знаходиться на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей, тож фактично маємо 116. На наших заводах працює 68 тисяч 800 працівників.

Що стосується прибутковості підприємств, то серед тих, які знаходяться на підконтрольній Україні території, 46, на жаль, є збитковими. Таким чином, ми отримали дуже немодернову компанію з дуже глибокими проблемами, які стосуються управлінських та фінансових напрямків.

З найбільш глибоких проблем, які ми побачили, це – велика кількість пасивів, різного виду кредиторської заборгованості, що чітко не відображається на балансі. Щодня щось нове з’являється зі старих заборгованостей, що матиме негативні наслідки для фінансового стану компанії. З того, що ми попередньо знайшли, що не є аудитованим і з простроченою заборгованістю, – обсяг становить 10,6 млрд грн.

Передусім, найбільш болісна проблема – це прострочена зарплата. Заборгованість по зарплаті на 43 підприємствах сягає понад 445 млн гривень. Вона суттєво виросла за останні три роки. І це лише те, що ми винні людям. Крім того, що стосується зарплат, там ще є заборгованість 700 млн грн у вигляді податків бюджету. Ще 415 млн грн – це заборгованість по спецпенсіях.

Таким чином, з усього кредитного портфеля, який становить близько 10 млрд грн, майже половина – 4,8 млрд грн – вже прострочена заборгованість. Також маємо прострочену заборгованість постачальникам у розмірі 4,2 млрд грн. Тож загалом, як я сказав, заборгованість сягає 10,6 млрд грн.

Єдиний плюс, якщо так можна сказати, – що найбільші проблемні заборгованості сконцентровані на кількох підприємствах. Це означає, що з вирішенням їх буде вирішена і левова частина наших проблем.

Моя мета, як і мета всієї моєї команди, – щоб до кінця року ось ця цифра по 43 підприємствах і 445 млн грн боргів була суттєво нижча. Хотілося б до Нового року підійти з мінімальною заборгованістю перед людьми.

- Назвіть, будь ласка, найбільш проблемні підприємства.

- Довгий шлейф проблем тягнеться з минулих років і стосується таких підприємств, як «Харківський авіаційний завод», той же всім відомий «Маяк», «Зірка», скандальний ХКБМ (Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова — ред.) та ін. Різні питання, в тому числі й по заборгованості з зарплати, ми вирішуємо також платежами всередині компанії.

Тому що, якби корпоративна структура «Укроборонпрому» була не концерном, а у вигляді холдингової компанії, у нас заборгованості по зарплаті не було б. Нам легше було б перераховувати гроші з більш прибуткових компаній у менш прибуткові – і таким чином їм допомагати в складний період.

Але загалом, звичайно, одне з головних завдань, яке стоїть, в тому числі й перед Наглядовою радою, – це оцінити, які зі 137 компаній повинні бути в складі «Укроборонпрому» і потрібні країні, нашим військовим, нашому ВПК в довгостроковій перспективі.

Тому наступна Наглядова рада, що запланована на 3 грудня, буде повністю присвячена стратегії компанії, її розробці. І ключовим тут на першому етапі буде так званий процес триажу. Це такий медичний термін, коли визначається по кожній компанії – чи вона в хорошому стані, чи потребує реструктуризації та «хірургічного» втручання, чи вона просто має йти на ліквідацію, чи на продаж у Фонд держмайна.

- Хіба така оцінка підприємствам не на підставі аудиту робиться?

 Ні, як я сказав, це медичний термін. Ми повинні оцінити стан всіх компаній, оскільки «Укроборонпром» роками не реформувався і вже настав час визначитись, наприклад, чи повинен бути Київський автомобільний завод у складі концерну «Укроборонпром».

Я був нещодавно на цьому так званому заводі, де мабуть вже років 30 не виробляється нічого, пов’язаного з військовою промисловістю, і напевне років 15 – взагалі нічого не виробляється, просто стоять порожні цехи, там паркуються якісь довгі лімузини для весілля чи вечірок… Звичайно, така компанія не повинна входити до складу «Укроборонпром». Тому потрібно такий завод цілісним комплексом передати до ФДМ і нехай вже Фонд розпродає. Ось це і є процес першочергової стратегії: спочатку визначитись – які компанії повинні залишитись в «Укроборонпромі», а вже потім із тими, хто залишається, розробити довгострокову стратегію розвитку.

Що стосується аудиту. Після кількох років саботажу все-таки нова команда провела тендер через систему Prozorro і отримала 1 жовтня переможця тендера по фінансовому аудиту. Це так званий фінансовий консолідований аудит концерну «Укроборонпром» за 2018-2019 рік по міжнародній фінансовій звітності. Такого аудиту ніколи не робилось.

Навіщо робиться аудит? Щоб насправді зрозуміти повну фінансову картину компанії «Укроборонпром» та її учасників. Тому що, як я вже сказав, цифри плавають, вони не аудитовані, зі слів менеджменту часто неправильно оформлені. Необхідно також переоцінити активи, зрозуміти їх повну вартість і підтвердити різного виду пасиви, заборгованості, тому що інакше рухатись уперед буде дуже складно.

ФІНАНСОВИЙ АУДИТ «УКРОБОРОНПРОМУ» НЕ ПОКАЖЕ СУСПІЛЬСТВУ – ХТО, ДЕ, СКІЛЬКИ ВКРАВ

- Наскільки я зрозуміла, аудит уже почався?

- Так, робота почалась. Складний аудит надзвичайно складної неаудитованої в минулому компанії триватиме до 12 місяців. При цьому ми очікуємо, що за 2018 рік результати вже будуть в першому півріччі наступного року, а за 2019 рік – в другому півріччі 2020 року.

Але хочу підкреслити: суспільству цей фінансовий аудит не покаже – де, хто, скільки вкрав. (Бо зараз іноді йде така дещо дезінформація суспільства). Фінансовий аудит потрібен в тому числі для виходу компанії на зовнішні ринки позик. Три роки міжнародної фінансової аудитованої звітності вже дозволяють компаніям виходити на зовнішні ринки позик, випускати єврооблігації, зменшувати собівартість кредитного портфеля.

Зараз собівартість кредитного портфеля становить 10 млрд грн. На жаль, у нас середня ставка залишається на рівні 21-22%, що робить господарчу діяльність надзвичайно складною. Оскільки окупність більшості проектів, звичайно, не така коротка (близько чотирьох років), це не дозволяє інвестувати в довгострокові проекти. А коли вже випускаєш єврооблігації в валюті, то йдеться про 6%, 7%, 8%. Це вже зовсім інша справа, це одна з причин – чому потрібен фінансовий аудит.

Якщо ми плануємо входити в спільні проекти зі світовими гігантами, найвідомішими компаніями у світі, вони теж хочуть мати справу тільки з компаніями, чия звітність проаудитована по міжнародних фінансових стандартах, вони повинні знати, чи ми твердо стоїмо на ногах, чи у нас є серйозні фінансові проблеми.

НІЯКИХ РОЗМОВ З ФДМ ПРО ПЕРЕДАЧУ СТРАТЕГІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ «УКРОБОРОНПРОМУ» НЕМАЄ

- Повертаючись до Фонду держмайна: хто визначатиме, яких підприємств «Укроборонпром» має позбутися, а які з них є стратегічними і їх не можна чіпати за жодних обставин? Особливо, враховуючи останню історію з «Мотор-Січчю», є побоювання, що якесь підприємство Концерну може втрапити в скандал.

- Я вважаю, що історія з «Мотор-Січчю» – дуже повчальна, але там є два важливих моменти. Перше, треба пам’ятати, що це приватне підприємство. Хотілося б похвалити беззмінного лідера цього підприємства пана Богуслаєва, оскільки в іноземців, які приїжджають, щелепи відпадають від масштабів і якості продукції, яка виготовляється там. З іншого боку, держава не поставила законодавчі запобіжники, щоб такі приватні підприємства, які свого часу також приватизувались і які розвивались завдяки інтелектуальним напрацюванням, щоб вони не могли б перейти у власність іноземних власників.

Те ж саме стосується й держпідприємств на зразок конструкторського бюро «Івченко-Прогрес». Наскільки мені відомо, зараз вже готується закон, щоб у майбутньому не траплялось таких казусних ситуацій, коли стратегічні підприємства ВПК переходять у власність інших держав. Це неправильно. 

Щоб людей заспокоїти, можу твердо сказати, що на даному етапі ніякої розмови з Фондом держмайна про передачу стратегічно важливих підприємств, які є у складі «Укроборонпрому», не було. Щодо передачі активів з «Укроборонпрому» до Фонду держмайна, то мова йде лише про ті підприємства, які не є стратегічно важливими, які не займаються військово-промисловим виробництвом. Йдеться про неактивні підприємства.

А далі, якщо у нас процес приватизації виправдає себе і продемонструє ефективність, прозорість і продуктивність, то тоді вже буде інша розмова. Але ця розмова не через місяць, а значно пізніше буде. І тоді вже не Фонд держмайна, не керівництво «Укроборонпрому», а вже РНБО, Офіс президента, парламентський комітет, Кабінет міністрів спільно повинні визначити – чи є сенс продавати якісь інші підприємства, можливо, навіть стратегічного значення, аби залучити в них західного стратегічного інвестора. Адже у нас не вистачає фінансових ресурсів.

Світ змінюється швидко, потрібно швидко вкладати кошти, щоб по модифікаціях озброєнь, по якості ми не відставали. Але повторюсь: зараз таке питання не стоїть.

- Як технічно це має виглядати? Ви формуєте список підприємств, які не потрібні «Укроборонпрому», які ви хочете віддати в ФДМ?

- Так. Наглядова рада з подачі менеджменту вирішує, які підприємства концерну не потрібні.

- Далі цей список передається в Кабмін?

- Так.

- І Уряд своїм рішенням вже ставить крапку в цьому питанні?

- Так. Але – враховуючи політичне поле, тут без профільного комітету Верховної Ради, без думки Офісу президента, звичайно, не обійдеться.

ЗАРАЗ Є 583 КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯ СТОСОВНО УЧАСНИКІВ КОНЦЕРНУ «УКРОБОРОНПРОМ»

- На сьогодні чи є кримінальні справи на підприємствах «Укроборонпрому» і скільки їх?

- На жаль, є. І це точно не допомагає розвитку компанії, в тому числі й на світових ринках.

Компанію «Укроборонпром» регулярно згадують у різного роду кримінальних провадженнях. Тобто у суспільстві ця компанія, звичайно, асоціюється зі скандальністю, з непрозорістю, з кримінальними порушеннями тощо. І, на жаль, наші вороги це теж регулярно використовують проти нас, коли ми виступаємо суперниками в різних тендерах на іноземних ринках і хочемо продати свою продукцію. Ці всі статті, які у нас друкуються, перекладаються на іспанську, арабську, на інші мови, і це суттєво ускладнює роботу наших спецекспортерів, окремих компаній. Зараз є 583 кримінальних провадження стосовно учасників концерну. Але, на жаль, найчастіше згадується якраз назва самого «Укроборонпрому».

Я вважаю, що ми повинні пройти шлях очищення. Починаємо з кадрів, з превенцій, корупції. Як ви знаєте, до нас приєдналась у тому числі Надія Бігун, яка є однією з засновників системи Prozorro. Після роботи в Prozorro, в Мінекономіки, вона приєдналась до команди закупівельників “Укрпошти”, потім в Уляни Супрун у МОЗ працювала – і зараз допомагає нам. Першим своїм наказом вона змусила всі закупівлі в Концерні на суму понад 25 тисяч гривень перейти на систему Prozorro. І до кінця року всі учасники концерну підуть таким же шляхом.

- Дехто побоюється, що це ускладнить і загальмує роботу підприємств.

- Ми, звичайно не говоримо, що система Prozorro ідеальна, вона постійно вдосконалюється. Ось нещодавно у Верховній Раді були внесені зміни до законодавства.

Також Надія Бігун і всі ми проводимо тренінги, щоб люди розуміли, яким чином систему не боятись, а використовувати в інтересах компанії.

До кінця року ми очікуємо, що 118 наших компаній, які займаються в тому числі й здачею в оренду приміщень, що всі їхні нові контракти також підуть через систему Prozorro. Тобто ми вдаємось до таких превентивних засобів.

Також ми активно співпрацюємо з усіма правоохоронними органами: ДБР, НАБУ, СБУ. І я не хочу хвалитись чи розкривати якісь таємниці, але деякі з найгучніших арештів високопосадовців за останній час відбулись у тому числі завдяки подачі додаткової інформації з концерну «Укроборонпром». Це спростило роботу правоохоронних органів.

ТОП-10 ПОСАДОВЦІВ У КОНЦЕРНІ «УКРОБОРОНПРОМ» ВЖЕ ЗВІЛЬНИЛИ

- Зараз, судячи з новин на вашому сайті, триває процес пошуку нових директорів на підприємства. Скільки за останній час прийшло нових керівників, як ви їх відбираєте? Фінальне рішення щодо кандидатур ви особисто ухвалюєте?

- Давайте все по порядку. Я вважаю, виходячи зі свого 23-річного досвіду управління процесами, інституціями, інвестиціями, що будь-які трансформації починаються зі слова «хто», і вже потім «що». Тобто потрібно зібрати команду однодумців, розумних людей з правильним переліком цінностей, з професіональним підходом до поставлених задач, з якимось пройденим життєвим шляхом, який демонструє здатність людей, які потрапили у важку ситуацію, міняти її на краще. Тому початково я зайнявся чисткою верхнього керівного складу самого концерну.

- Скількох звільнили?

- На даному етапі можу сказати, що практично Топ-10 осіб у Концерні – всі нові люди. Ми поміняли, звичайно ж, першого заступника, керівника юридичної служби, голову служби безпеки, фінансового директора. Це просто класика: коли заходиш у будь-яку нову компанію, ти міняєш цих людей. І тут ми нічого нового не зробили, просто потрібно було їх якнайшвидше поміняти. Також поміняли координатора роботи спецекспортерів – це ключове, скажімо.

І що ми тут побачили? Я побачив, що є люди, які спокійно сприймають зміни, і мені такі люди дуже симпатичні. А є люди, які з незрозумілих причин хочуть щось «перечекати», пересидіти, починають брати лікарняні. І люди, які беруть лікарняний після того, як із ними попрощались, ті, хто погрожують подзвонити своїм кураторам у Верховну Раду, в Офіс президента, то, звичайно, моє бажання звільнити їх у рази зростає.

Ще один момент: у системі, де офіційні зарплати мізерні й не співставні з розмірами фінансових потоків, які тут відбуваються, люди, які тримаються за ці крісла, відразу ж викликають багато запитань. Тому Топ-10 тут ми поміняли.

Далі ми подивились на ті ключові підприємства, де є резонансні кейси, де є дуже великі проблеми, в тому числі з Державним оборонним замовленням (ДОЗ). І там одразу ми ухвалили кілька вольових рішень.

Найбільші проблеми у нас є в бронетанковому дивізіоні, і тому там відразу звільнили генеральних директорів, які не тягнуть. Я кажу про ХКБМ, Київський бронетанковий завод, Житомирський бронетанковий, де є виконуючий обов'язки, і завод ім. Малишева. Ось на цих чотирьох підприємствах ми першочергово оголосили конкурс.

Також конкурс зараз оголошений на «Заря машпроект» і найближчими днями ще на двох великих підприємствах ми почнемо конкурси. По трьох згаданих підприємствах – Житомирский бронетанковий, Заря та Завод ім. Малишева – строк подачі документів уже закінчився. Тож ми проведемо засідання номінаційного комітету, який перегляне заявки і зробить із них шорт-лист.

- Ви відчуваєте кадровий голод, чи наразі є з кого вибрати?

- Я всіх заявок не бачив ще, але колеги кажуть, що проблеми є. Передусім – абсолютно немає гендерної диверсифікації. З понад 100 резюме, які ми отримали по трьох підприємствах, є тільки дві жінки. На мою думку, жінки дуже часто набагато успішніші за чоловіків, тому тут є такі ось моменти.

Колеги мені кажуть, що ми отримали кілька цікавих резюме, в том числі від людей, які мали досвід роботи в західних компаніях. Тому потрібно проактивно шукати фахівців, а не просто пасивно чекати резюме на електронну пошту.

У будь-якому разі, ніхто нас не змусить обрати неправильну людину. Я, як архітектор реформи управління держкомпаніями в Україні, як учасник кількох номінаційних комітетів, знаю, що краще відмовитись від недостойних кандидатів, аніж обрати будь-кого.

- Ось цей тривалий процес пошуку не дуже відбивається на діяльності підприємств?

- Ні, дивіться: якщо після того, як зняли гендиректора – і там все зруйнувалось, зупинилось, значить цей директор був не настільки хорошим. Це означає, що він спеціально побудував таку систему управління, коли він за будь-яких умов є незамінним. 

Але це не якість хорошого управляючого! Хороший управляючий – це той, який у разі певних обставин може піти у відпустку, звільнитись – а підприємство працює.

На Уол-стріт після кризи 2008 року з дуже великою підозрою дивляться на тих трейдерів фінансових інструментів, які відмовляються йти у відпустку, адже підозрюють, що вони щось приховують. Тому їх спеціально часто відправляють відпочити, аби проглянути їхні комп’ютери – чим вони торгують, що у них на балансі. Я вважаю, що повинна бути якась інституціональність, коли процеси не провалюються від присутності чи відсутності якоїсь людини. Ось таку організаційну структуру ми хочемо будувати.

Я думаю, що на великі, цікаві підприємства, з цікавими викликами буде легко знайти керівників. Водночас з маленькими підприємствами в регіонах з великим набором проблем – звичайно, буде складніше. Але ми будемо старатись, і переконаний, що досягнемо максимально позитивного результату.

СЕРЕДНЯ ЗАРПЛАТА НА ПІДПРИЄМСТВАХ «УКРОБОРОНПРОМУ» КОЛИВАЄТЬСЯ ВІД 3,5 ДО 59 ТИС. ГРН НА МІСЯЦЬ

- Яка зараз середня зарплата на підприємствах «Укроборонпрому»?

- Ну, тут досить велика різниця, в залежності від підприємства. 

Наприклад, візьмемо КБ «Луч». Коли я його відвідував, дізнався, що середня зарплата там – 59 тис. грн. А найменша з усіх, що я бачив, – на Харківському авіаційному заводі, оскільки він ­– у стадії банкрутства вже багато років. У нього заборгованість там перед кредиторами, перед колективом – 3,5 мільярда гривень. Там середня зарплата – близько 3,5 тис. грн, ця цифра недостойна.

Ми хочемо, щоб люди, які працюють на військово-промислових підприємствах, отримували достойну зарплату. І щоб сама професія в цьому секторі стала престижною, щоб люди пишались тим, що вони займаються чимось суперважливим для країни, для наших військових.

Для цього потрібно багато речей, потрібно набирати обертів. Продажі повинні зростати. Так само й наша частка в Державному оборонному замовленні має збільшуватись, експортні продажі мають зростати.

Лише зі зростанням виручки можна гарантувати людям підвищення зарплати. Адже зараз через відсутність засобів на модернізацію, через досить несучасні управлінські підходи, ми маємо ситуацію, коли, на жаль, середня виручка на співробітника становить близько 16 тис. доларів на рік. У той же час середня по ринку в світі в цьому секторі – 365 тисяч доларів. До того ж, крім низької продуктивності праці, несучасних управлінських підходів ще й маємо відсутність стабільного замовлення. Тому що найстрашніше, що може трапитись із підприємством, – це нестабільне замовлення. Один рік замовляють 100 одиниць, на другий рік – 1, потім – 50, потім – 2. І ось, коли такі коливання відбуваються, на жаль, фахівці звільняються – і потім повернути їх вже дуже складно. До того ж народ зараз мобільний, багато хто за кордон виїжджає. Тому, наприклад, зараз зварювальників дуже складно знайти. Це і є ключова проблема.

- Нещодавно в одному з інтерв’ю ви сказали, що Україна до сьогодні купувала близько 12 тисяч найменувань російських деталей. На ваш погляд, коли в Україні завершиться процес імпортозаміщення?

- Дивіться, це процес, який потребує часу, фінансових ресурсів та координації між підприємствами. Я відвідав вже близько 40 підприємств і бачу, що деякі підприємства досі шукають – чим цей імпорт замінити, а інші – вже самі виробляють деталі. Причому не завжди діляться цією інформацією.

- Тобто внутрішня комунікація не дуже налагоджена?

- Так, її потрібно покращувати. Є проблеми всередині Концерну, коли потрібно в ручному режимі вирішувати. Це стосується і фінансових питань, і питань імпортозаміщення. Наприклад, якщо один завод уже почав сам виробляти якусь деталь, то потрібно це активніше рекламувати.

На сьогодні в деяких окремих напрямках цикл імпортозаміщення закрився, оскільки або самі виробляємо, або на Заході знайшли у якогось німецького гіганта дешевшу продукцію.

Разом із тим, найскладніша ситуація – в авіабудуванні. У нас зірвалось кілька серйозних замовлень через це. Але вже нова модифікація існуючих літаків буде вироблятися з використанням західного обладнання. Наприклад, в АН-178 вже не буде російських комплектуючих. 

ПОТЕНЦІЙНІ КЛІЄНТИ «УКРОБОРОНПРОМУ» – ЦЕ КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ ТА ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

- Хотілося б поговорити про конкуренцію на ринку озброєнь. Як наразі міняється кон’юнктура ринку, чи можемо ми конкурувати з РФ? Які ринки для України зараз найбільш привабливі?

- У світі кількість конфліктів, на жаль, зростає. Я б сказав, що триває гонка переозброєнь, бюджети зростають, в тому числі й натовські на безпеку. Потенційні клієнти у нас є, передусім це Близький Схід і країни Південно-східної Азії. Але для себе ми відкриваємо й інші ринки.

Ось на ринку Південної Америки ми мало були присутні останнім часом, хоча там історично наші АНи присутні скрізь – від Колумбії, Перу, до Чилі. Тож збираємось активізуватись і на Південноамериканському ринку.

Що стосується конкурентоспроможності, звичайно, тут немає секретів: найрозвиненіші країни світу є на даному етапі виробниками найбільш сучасного озброєння. Вони мають зовсім інші фінансові ресурси, у них зовсім інша вартість фінансових ресурсів, у них в тому числі й державна підтримка працює зовсім інакше. І тут росіяни, як нам не було б шкода, вони теж підтягуються. Вони постійно демонструють нові види озброєння. Там існує дуже сильна державна підтримка, в тому числі фінансова, тому вони скрізь присутні в дуже великій кількості. Ми, звичайно їм поступаємось і по кількості представників на різних ринках, і по інших показниках. Але ми не готові здаватись, ми здатні конкурувати.

- А за рахунок чого, демпінгувати?

- За рахунок гнучкості в тому числі.

Але у нас є, скажімо, види озброєнь, які користуються великим попитом, особливо останнім часом. Тому компанії «Артем» і «Луч» (я не буду вдаватись у деталі щодо ракет і протиракетного озброєння) під час конференції «Зброя і безпека» уклали кілька дуже серйозних контрактів.

Насправді світ рухається в тому напрямку, що не лише керівники окремо взятих компаній залучені у продажу великої кількості озброєнь. Це вже стає державними пріоритетами, тому це робиться часто на рівні президентів, на рівні перших осіб, на рівні прем’єр-міністрів. Тому діють певні системи офсету, коли там одна сторона купує, грубо кажучи, потужні системи ППО, інша країна, навпаки, купує щось інше на противагу. Ось таким чином вже на політичному рівні ухвалюються такі рішення.

 

Але, щоб не відставати, нам потрібно передусім модернізуватись тут, нам потрібно вкладати гроші. У нас, на жаль, недостатньо коштів вкладається в передові технології. Так, у нас там тривають випробовування ракети «Вільха», але потрібно ще більше вкладати коштів на розробку, на випробування нового озброєння.

Зараз «Укроборонпром», в тому числі компанії-учасники, в рік платять близько 7,5 млрд грн податків і дивідендів. Тобто близько 6,5 млрд грн – це податки, і ще один мільярд гривень дивідендів. А як би нам ці кошти потрібні були б на модернізацію підприємств, на розробку нових модифікацій існуючого озброєння чи зовсім нового!

Відповідаючи на ваше запитання: і в Південній Америці, й на конференції «Зброя і безпека» – що цікавить наших клієнтів? Звичайно, люди все ще цікавляться броньованою технікою – і вона буде купуватись. Разом із тим, в основному, світ рухається в бік високоточного озброєння. Тому, особливо після атаки на нафтопереробні потужності в Саудівській Аравії, ключове слово – «дрони», «антидрони», радари. Ось це всіх зараз дуже хвилює, й у нас теж у цьому напрямку є напрацювання, але їх потрібно вдосконалювати.

- Як часто ви спілкуєтесь із представниками Міноборони, РНБО? Коли була остання зустріч?

- Зараз змінився керівник, секретар РНБО. До сьогодні у мене з Данилюком були дуже теплі й близькі стосунки, ми регулярно співпрацювали. Можливо, у нового секретаря трохи інші пріоритети, йому ще потрібен якийсь час – увійти в курс справ тощо. Але у мене дуже близькі стосунки з Кривоносом, що є профільним заступником…

- І який днями в інтерв’ю сказав, що його звільняють…

- Звільняють, на жаль. Я вважаю, що це достойна людина сама по собі, практично легендарна особистість. Він вболіває за нашу справу, тому я його особисто як людину, як професіонала, як військового підтримую.

Що стосується Загороднюка, ну, ми досить близькі товариші. Я взагалі вважаю, що це правильний крок – мати першого цивільного міністра оборони. Він заглибився у справи – і ми намагаємось свої команди зблизити. Тому що історично відрив Міноборони, як замовника, від постачальника «Укроборонпрому» був просто якийсь провальний. Скажімо, ніякого розуміння, що справа у наших команд спільна, не було, і ми зараз намагаємось це виправити. 

Учора я був на комітеті Верховної Ради з безпеки та оборони, де раз на місяць я доповідаю, інша моя команда в складі мінімум п’яти осіб були на великій нараді в Міноборони разом із Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Ми також робимо спільні виїзди на підприємства.

«УКРОБОРОНПРОМ» ВИКОНУЄ 44 КОНТРАКТИ В РАМКАХ ДЕРЖАВНОГО ОБОРОННОГО ЗАМОВЛЕННЯ

- Для підприємств «Укроборонпрому» критично важливо мати державне оборонне замовлення. Від цього залежить, наскільки будуть завантажені роботою ваші підприємства. Чи відомі вже якісь цифри по ДОЗ?

- Я б не сказав, що це критично важливо. Воно важливо, але не критично. У нас все-таки внутрішні поставки – це одна третина, експорт – дві третини.

Тому ми працюємо на наших військових, які захищають нашу країну, ми хочемо їм постачати якісне озброєння, у тому числі за рахунок більш високого маржинального експорту ми можемо виробляти їм більш якісну продукцію. На Держоборонзамовлення в цьому році ми поки що отримали близько 5 млрд грн. І зараз виконуємо 44 різних контракти.

- Це ви отримали 100% оплати?

- Ні, там десь два мільярди гривень ще йдуть. Але ми ці проблеми вирішуємо в робочому режимі. Є, скажімо, виготовлена продукція і ми чекаємо оплати, є певні запізнення, але є реально моменти, де і нам потрібно підтягнутись.

У нас була велика нарада, і маємо взаєморозуміння, що кожній стороні потрібно десь трохи підтягнутись і йти далі. Але крім цього, ми звертаємо увагу на службу експортного контролю, яка знаходиться під Мінекономіки, і ми кажемо, що це найважливіша структура, яку потрібно реформувати. Сподіваюсь, наступного разу ми поговоримо про це, адже там дуже застаріла структура, яка заважає розвитку оборонно-промислового комплексу – як приватним підприємствам, так і нашим.

- Скільки радників ви на сьогодні маєте?

- У мене зараз три радники на громадських засадах, і я сподіваюсь їх побачити в штаті найближчим часом. Також у нас є іноземні радники, які делеговані, в тому числі самим Дональдом Трампом. Наприклад, доктор Вінтер, колишній міністр ВМС США. Він є спецпредставником уряду США з реформування українського ВПК. Радники раз на квартал приїжджають великою командою – і ми з ними спілкуємось на майданчику РНБО чи «Укроборонпрому».

- Чи не закинуть вам звинувачення у порушенні державної таємниці?

- Ну, великими секретами ми не ділимось. І тут, звичайно, перебільшено значущість цієї державної таємниці. Майже всі найбільші в світі виробники озброєння, всі публічні компанії торгуються на біржі. Кожного разу, коли вони щось продають до Саудівської Аравії, в Болгарію чи Китай, – всі обсяги, вся номенклатура повністю викладаються в Інтернет на біржу. Технології не розголошуються, а кількість – так, продали 500 танків, продали 2 крейсери тощо. Що це за секрети? Всі й так знають.

Ирина Кожухар, ForUm

Спасибо за Вашу активность, Ваш вопрос будет рассмотрен модераторами в ближайшее время

55