Гроші кольору Батьківщини

Рівно 15 років тому була запроваджена гривня – національна валюта незалежної України...

...Якось ранньої осені 1996-го року батьки принесли з роботи нові гроші, на яких уже не було стількох нулів, як на «купонах», а у нашому універі казали, що нова валюта буде чи не дорожчою за долар. І ми довго розглядали різнокольорові прямокутники на «гербовому» папері, і на душі було гарно і гармонійно. З відчуттям віри у краще, у майбутнє цієї країни, у те, що все буде добре.

Так, це була гривня. І це було рівно 15 років тому. З того часу змінилася навіть не одна, а кілька епох у житті всіх нас. Леонід Кучма, який став тоді Президентом, давно залишив свій пост, як і його наступник; Інтернет тільки починався, а сьогодні вже тяжко уявити без нього життя. Мобільний зв'язок був атрибутом солідних людей, тепер же підлітки з легкістю викидають торішню, «постарілу» трубку, а ті, хто народився у 1996-му, вже скоро закінчать школу...

Тоді був тривожний, але по-своєму позитивний час. Час надій на швидкий вихід із постперебудовного провалу. Власне, так воно, зрештою, і вийшло. І нехай не все збулося, а щось і зовсім виявилося примарним, непотрібним, але ось що залишилося незмінним до сьогоднішнього дня – це наша гривня. Так уже вийшло, що той її старт виявився, що називається, «у точку».

Валюта стародавньої Русі

Історія гривні сягає корінням у тисячоліття, і наші пра-пра-прадіди вже знали її і розплачувалися нею, оскільки вона була частиною повсякденності.

За словами вчених, слово «гривня» споріднене санскритському griiv`aa, «потилиця». В історії чимало згадок про манеру носити золотий «гривень» – скріплені дротом золоті пластинки зазвичай круглої форми, які нерідко були платіжним засобом. Історик Іван Кондратьєв ще у 1893 р. зазначав: гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: відзнака, еталон ваги і монета.

Так, грошово-ваговою одиницею була «гривня срібла», тому що цей обсяг міг складатися із якогось числа однакових монет. Так виник їх рахунок на штуки.

Гривня, яка складається з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Поряд із ваговою гривнею срібла вона стала на Русі платіжно-грошовим поняттям. Причому спочатку вага однієї та другої гривні була однаковою, але потім через нестабільну вагу імпортних монет та еволюцію самої гривні як одиниці ваги гривню срібла прирівняли до кількох гривень кун. У XII столітті (приблизно 204 г ваги) гривня срібла за цінністю дорівнювала вже 4 гривням кун (по 51 г).

Гривня кун відповідала певному числу монет: в XI ст. - 20 ногатам, 25 кунам, 50 різанам, у XII - 20 ногатам, 50 кунам. Коли карбування давньоруських монет припинилося, основою грошового обігу на Русі стали великі «нерозмінні» зливки срібла, т.зв. монетні гривні. Цей час називають «безмонетним періодом».

Київська Русь з XI століття до монголо-татарської навали використовувала київські гривні шестикутної форми вагою 140-160 г, які слугували одиницею платежу і засобом накопичення. Найбільшого значення у грошовому обігу Русі мали новгородські гривні, відомі спочатку тільки у північно-західних руських землях, а з середини XIII ст. – вже й по всій державі. Це були довгі срібні палички вагою приблизно 204 г. Перехідною від київської до новгородської була чернігівська гривня, за формою близька до київської, а за вагою – до новгородської. У Приволжі знайдені також ладдьоподібні татарські гривні.

У XIII столітті разом з назвою «гривня» для новгородських срібних злитків почали застосовувати назву «рубль», яка поступово замінила гривню. За даними Кондратьєва, рублі були частинами гривні або шматками срібла з карбами, які позначали вагу. Кожна гривня поділялася на 4 частини; назва рубля походить від слова «рубати» – прут срібла у вагою гривню розрубують на 4 частки, які і звалися рублями. До слова, ці відомості підтверджують, що стосовно рубля гривня первинна, оскільки її історичні корені набагато глибші.

Цікаво, що у XIV столітті у Польщі, у законоуложенії Казимира Великого, віра (штраф) за вбивство шляхтича визначалася у 60 гривень, рядового лицаря – 30 гривень, лицаря «останньої категорії» – 15 гривень.

У XV ст. злитки «гривня» і «рубль» перестали бути грошово-платіжними одиницями у зв'язку зі зростанням масштабів карбування монет та їхнього безперервного псування. З тих пір рубль закріпився як грошово-лічильна одиниця, а пізніше став базисом монетної системи. Гривня ж продовжувала існувати як одиниця ваги, «скалова гривенька» (від «скалви» - терези) у 204,75 г, аж до заміни фунтом у XVIII столітті, половині якого вона дорівнювала. Вагова гривня ділилася на 48 золотників (по 4,26 г), а золотник – на 25 бруньок (по 0,17 г). Звідси й прислів'я: «Малий золотник, але дорогий».

На хвилі відродження

Революція у Російській імперії зробила незалежність України реальною, і національні діячі задумалися про валюту для нової країни. Проголосивши своїм ІІІ Універсалом створення Української Народної Республіки, Центральна Рада (ЦР) запровадила таку валюту. Спочатку це був карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 частки чистого золота (1 частка = 0,044 г). За рішенням ЦР від 19 грудня 1917 р. був надрукований перший грошовий знак УНР – купюра у 100 карбованців. Автором оформлення став видатний художник-графік Георгій Нарбут.

Оформляючи купюру, він використовував вишукані орнаменти у дусі українського бароко XVII-XVIII століть, декоративні шрифти, тризуб (родовий знак князя Володимира Великого), самостріл (герб Київського магістрату XVI-XVIII ст.). Напис «100 карбованців» подавався мовами 4-х найчисленніших націй, які живуть в країні, - українською, російською, польською та ідиш.

Так, саме з випуском стокарбованцевої банкноти пов'язаний вибір «тризуба» як Державного Герба України. Роблячи ескіз купюри, художник використовував тризуб як знак найдавніших вітчизняних грошей – золотників і срібляників князя Володимира. За свідченнями сучасників, оригінальний знак відразу запам'ятався патріотам, оскільки виступив алегорією української державності та її зв'язку з давньоруськими часами.

Після прийняття IV Універсалу, який проголосив незалежність, Центральна Рада 1 березня 1918 р. затвердила закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, що дорівнює 100 шагам і 1/2 карбованця. Упродовж 1918 року у Берліні були надруковані банкноти у 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. У малюнку 10-гривневої купюри все той же Нарбут застосував орнаменти книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка із квітів і плодів. А 500 гривням надав свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді променистої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюру у народі з гумором прозвали «горпинка»).

Після встановлення радянської влади Рада народних комісарів України ввела в обіг «більшовицькі тисячки», що мали мізерний курс (1 золотий рубль – 5457 млн ​​ радянських рублів). У 1922-24 рр. проведена грошова реформа, і в оборот був запущений радянський червонець (1,6767 г золота). Курс «нового рубля» у 1924 р. склав 1/10 червінця. Ця реформа привела до остаточного затвердження радянської валюти.

Валюта незалежності

Через багато років нова хвиля національного ренесансу сколихнула стародавні українські землі. У 1990 р., після проголошення суверенітету, в УРСР, на додаток до радянських рублів, запровадили одноразові відрізні купони (які друкувалися на аркушах формату А4 як з водяними знаками, так і без, і їх неважко було підробити на кольоровому ксероксі). Купити дефіцитні товари можна було тільки при наявності купонів, і невдовзі з'явився їхній тіньовий ринок. Торговці скуповували купони, а потім – ходову продукцію.

24 серпня 1991 була проголошена незалежність, і 9 вересня Верховна Рада прийняла постанову «Про введення на території республіки купонів багаторазового використання», а 10 січня 1992 нові гроші, номіновані у карбованцях, були введені в оборот. Одночасно тривало ходіння радянського рубля. «Свідки епохи» згадують: за прод- і промтовари брали тільки «купони», за послуги та інше – і «купони», і рублі у співвідношенні 1:1. Хоча у перші місяці обігу національній валюті віддавали перевагу через її більш широке застосування. За кілька місяців, до квітня-1992, на купоно-карбованці перейшов готівковий оборот, а у листопаді – і безготівкова сфера.

Фахівці зазначають: багато республік Союзу у перші роки незалежності розглядали власні гроші скоріше як почесний атрибут. Але розпад єдиної країни призвів до великого дефіциту держбюджету в усіх 15-ти осколках Союзу. В Україні показник наближався до 30%. Що робити? Або залучати зовнішні позики (а це тоді було тяжко), або – друкувати власні гроші. І хоча «багаторазові купони» планувалося запровадити тільки на 4-6 місяців, вони проіснували до 1996 р., прийнявши на себе удар економічної розрухи та гіперінфляції. Якщо у 1991-му за одну німецьку марку давали 135 купонів, у 1994-му – 102,886 тис., то у 1996-му рахунок йшов уже на мільйони. Обвал порівнювали з крахом німецької марки після Першої світової війни, коли нею розтоплювали печі.

Між тим, запровадження «повнокровної» валюти все відкладалося. Як розповідає тодішній голова Нацбанку Володимир Матвієнко, тоді ще йшли дискусії, чи варто взагалі вводити свої гроші, чи зробити їх спільними з Росією. Але після того, як влітку 1993 р. Центробанк РФ скасував усі радянські рублі, випущені з 1961 по 1992 роки, прихильників національної грошової одиниці додалося.

Вона прийшла!

І ось сталося: 25 серпня 1996 року Президент Леоніда Кучма підписав указ №762/96 «Про грошову реформу в Україні», яким запроваджувалася гривня. Обмін купоно-карбованців розпочався 2 вересня, виходячи зі 100 тис. крб за 1 грн. Протягом 15 днів (до 16 вересня) зберігся паралельний обіг, а потім обмін став можливим тільки в банках. І тривав до 1998 р. Вклади населення були перераховані за базовим принципом без обмежень і конфіскацій. Потім Національний банк України майже 2 роки утримував курс гривні на рівні 2 грн/$ за рахунок жорсткої монетарної політики – - занижуючи обсяг грошової маси щодо ВВП. Це обмежувало пропозицію гривні та підвищувало її цінність. У результаті у 1996-97 роках курс долара навіть знижувався. Однак у 1998 р. виросли державний борг і виплати відсотків по ньому, знизилися валютні запаси НБУ, ускладнилася ситуація з держбюджетом. До того ж гримнула світова фінансова криза, перша, яка передувала «великому» обвалу у 2008 році.

На такому тлі, за підсумками 1998 року, девальвація гривні склала 84%, а курс – приблизно 5,5 грн./$. Починаючи з квітня 2005 р. і до початку глобальної кризи Нацбанк підтримував фіксований офіційний курс 5,05 грн./$. Народ навіть встиг звикнути до простого перерахунку цін у долари шляхом ділення на 5. У червні 2008 року курс зміцнився до офіційних 4,85 грн./$. Потім НБУ оголосив про поступовий перехід до плаваючого курсоутворення (у рамках допустимого коридору).

Нерідко «центральний» курс помітно відрізнявся від комерційного. Так, влітку-2008 в «обмінниках» долар коштував 4,5 грн./$, а з приходом кризи скакнув до 9 грн./$ – тобто у 2 рази. Влітку 2009 р. фіксувалася торгівля готівковим доларом США по 15 грн./$. Втім, у 2009 р. гривня стабілізувалася на рівні 8 грн./$. Позначилася і валютна політика Нацбанку, і поступова стабілізація економіки. Такий курс зберігається і понині, незважаючи на всі пертурбації.

«Ти пам'ятаєш, як все починалося...»

У зв'язку з сьогоднішнім ювілеєм експерти уточнюють: перші гривневі купюри з'явилися ще у 92-му році. Художники Василь Лопата та Борис Максимов розробили дизайн під безпосереднім керівництвом Матвієнка, і вже у вересні 1991 р., після схвалення Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Неважко помітити тут вплив системи радянських банкнот, яка мала аналогічну структуру (до 100 руб включно). Пізніше 3 грн. замінили на 2, а 25 – на 20.

14 листопада 1991 року парламент прийняв постанову «Про національну валюту в Україні», якою запровадження нових грошей передбачалося вже у І півріччі 1992 р. Тому гривню виготовляли у терміновому порядку. Вже 23 жовтня 1991 року був укладений контракт на випуск купюр з компанією Canadian Banknote, собівартість виготовлення 1000 шт. становила приблизно $26. А номінал 50 та 100 грн. робили британці із Thomas De La Rue.

2 березня 1992 були затверджені і монети (1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 коп. та 1 грн.), причому тут теж простежувалася радянська традиція. Згодом від номіналів 3, 15 і 20 коп. відмовилися. Копійки карбував Луганський верстатобудівний завод: свій монетний двір з'явився в країні тільки наприкінці 1997-го. До речі, для копійки пропонувалося кілька історичних варіантів назви – шаг, сотий, «різана», «списівка» (від укр. «спис»).

«Гривня народилася у квітні 1991 р., за кілька місяців до проголошення незалежності. Було трохи тривожно, нам дзвонили із Москви і запитували: ви що там друкуєте? Відповідаємо: та нічого, що ви, це до 1 квітня жарт... Вони: так у нас уже ксерокопії ваших гривень лежать! А через кілька місяців був прийнятий акт про незалежність, і потім із Нацбанку телефонують: малюйте Мазепу швиденько! А у нас, кажу, вже намальований!», - згадує Лопата.

І до цих пір гуляє по світу «новина» від 2008 р. про те, що «на щорічному засіданні комісії з естетики Міжнародного фінансового банку швейцарські фінансисти визнали гривню найкрасивішою серед світових валют». Придумали цю «тему» ​​ гумористи із Comedy club, у чому потім і зізналися. Втім, вони недалекі від істини – гроші у нас таки гарні. Барвисті...

Про приємну зовнішність

І правда, абсолютно особлива увага приділялася і приділяється зовнішньому вигляду банкнот. І його розвитку. Так, перша «десятка» була насичено-фіолетового, а потім їй надали традиційний червоний колір, і вона стала «червонцем». До речі, розглядався і монохромний варіант гривні (як долар), але від нього відмовилися. У цілому ж купюри вже тричі змінили кольори (а номінал у 1 грн. – чотири рази). Серед причин – не лише естетика, а й боротьба з підробками. Саме тому, наприклад, свого часу довелося радикально оновити і достроково випустити 20-гривневу банкноту, популярну у фальшивомонетників.

Що стосується зображених персон, то, за словами Лопати, принцип відбору був простий: патріоти і творці державності. Але екс-Президент Леонід Кравчук не приховує: для нього питання персоналій було ключовим!

«Особисто я виступав тільки за духовних осіб і був проти портретів тих діячів, які могли сприйматися неоднозначно», - каже Леонід Макарович.

Дійсно, найбільше суперечок викликав Іван Мазепа. До того ж його на «червінцях» довелося перемальовувати: у 2001 р. кілька істориків звернулися до НБУ та у Раду, мовляв, портрет не відповідає оригіналу. На їхню думку, не можна було розглянути колір волосся гетьмана (у житті Мазепа був рудим), плюс була «спотворена довжина вусів». І у 2004-му портрет поміняли.

Тоді ж князю Володимиру (1 грн) домалювали бороду, хоча історики заперечують, що у соборі святого Петра у Римі князь зображений тільки з вусами.

Взагалі, з князями на купюрах в 1 і 2 грн пов'язана особлива історія. Невдовзі після запровадження гривень Лопату звинуватили у тому, що замість Володимира і Ярослава Мудрого він зобразив себе. І спробуй виправдатися, якщо прижиттєвих портретів того ж Володимира не збереглося. Сам автор на це з посмішкою відповідав: будь-який митець у кожному портреті підсвідомо зображує себе. Пізніше з'ясувалося: у перших 1- та 2-гривневих банкнотах у складках одягу князів таки були заховані авторські ініціали «ЛВ».

Купюра у 500 грн теж була розроблена ще на початку 90-х, але випущена тільки у 2006 р. На цей раз претензії довелося вислуховувати не Лопаті, а Монетному двору. Один із символів купюри, око у трикутнику, нібито нагадував відомий масонський символ, «Променисту Дельту». Але Нацбанк був категоричний: трикутник має прямий стосунок до філософських робіт зображеного тут Григорія Сковороди.

У 2011 р. НБУ оголосив, що технічно готовий запровадити банкноту номіналом 1000 грн. Але голова банку Сергій Арбузов уточнює: «Цього року вводити таку купюру не будемо – причин поки немає». З інших технологічних новинок у Нацбанку допускають впровадження бактерицидного покриття нових купюр для зниження їхньої забрудненості в обігу.

Є у гривні і особливе спец-позначення, презентоване навесні 2004 р. за результатами конкурсу НБУ. Символ гривні – рукописний варіант літери «г» з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність (як і в знаках інших валют: скажімо, ¥ - єна, ? - євро). Притому символ вітчизняних грошей майже ідентичний символу давньоримської вагової одиниці – димид секстули. Як варіант розглядався знак, який нагадує латинську букву U (перша буква назви країни латиницею) з двома вертикальними рисами.

Постскриптум

Символічно, що День незалежності і день запровадження гривні майже збігаються. Адже гривня – це багато у чому і є незалежність. Її символ. Відчутний і практичний.

...У 2016-му, 2 вересня, я прийду з роботи і розповім своїм дітям не вигадану історію гарних грошей гарної країни. Країни, у якій вони народилися і виросли. Тоді, через 5 років, все, мабуть, буде краще, ніж зараз. Але і сьогодні не так уже й погано. І цим ми багато у чому зобов'язані гривні – стійкій національній валюті. Так що – зі святом, імениннице! І спасибі твоїм творцям.