Гамлетівським питанням в українській політиці на минулому тижні переймалися всі кому не лінь. Наприклад в такій інтерпретації: бути чи не бути в неньці інституту президентства? І досить було тільки комусь з можновладців згадати про чудовий, з погляду нейролінгвістики, термін «імпічмент», вмить пішло-поїхало.
Міністр юстиції, схоже, настільки вподобав прес-конференції, що вже не уявляє свого життя без них. Зустрічі з журналістами для містера Зварича як наркотик. Причому головний юрист країни настільки «підсів» на цей «дур», що скоро обійде в заочному змаганні провідного ритора «Нашої України» Безсмертного. Напевно, у них там соцзмагання – хто більше журналістам всякого-різного наговорить.
Загалом, показався Зварич на людях і, ніби між іншим, заговорив про удосконалення політичної реформи. Ось це по-нашому! Політреформа - юридична мрія чужого дитинства! Будь-які універсали меркнуть порівняно з цим документом, «удосконалювати» який і одержувати за це скромне подаяння з державного бюджету можна все життя. Ще й дітям-юристикам залишиться. Якщо звичайно, політреформа не кане в Літу.
Коли начальство в особі ферзів-королів вирішило скасувати ненависний папір, нав'язаний Морозом в розпал президентської кампанії 2004 року, треба діяти. «А що, Романе Михайловичу? – цілком могли сказати Зваричу у відповідному кабінеті: Вам доручено цю операцію, отже дійте».
Повідомлення про удосконалення політреформи, хоч і озвучене утаємниченою «мовою Зварича», викликало широкий резонанс в українському політикумі. Істинних апологетів політреформи на полові не проведеш. Комуніст Симоненко, скориставшись нагодою, запропонував «скасувати Президента». Мороз, який давним-давно перейшов з розряду друзів в розряд заклятих ворогів, тактовно промовчав, хоча й завважив, що не є прихильником імпічменту. Втім, реальна позиція СПУшників стала зрозумілою після заяви Василя Цушка, якого ЗМІ вже не іменують інакше як лідер (!) СПУ. «Якщо скасувати політичну реформу, то це означає і скасування результатів президентських виборів», - сказав, як відрубав, Цушко. Сам Президент від хвилювання навіть не став нічого коментувати. Як Клінтон в першому триместрі епопеї з Монікою Лєвінськи в овальному (це не друкарська помилка) кабінеті.
Ніякове мовчання Віктора Андрійовича скрасив своєю гучною заявою голова МЗС Тарасюк. Тарасюк дозволив собі порушити головне табу української політики – не працювати на два фронти. Випадки переходу з одного табору в іншій бували, але щоб одночасно в двох місцях одержувати зарплату... Коротше кажучи, міністр днями таки вирішив залишитися в Кабміні Януковича, тому що його про це нібито попросив Ющенко (щось подібне ми спостерігали і в «справі Луценка»). А однопартійці-рухівці свою чергою проспівали Тарасюку «залишайся з нами, будеш нашим королем». І той... погодився! Тепер він вдень працює в уряді, а вечорами підробляє в опозиційній до уряду партії.
Отетерілі журналісти уже приготувалися перемивати кісточки міністру, але тут в сесійному рингу Київської міськради почався поєдинок за звання чемпіона мерії з боксу між бютівцем Михайлом Бродським і сином столичного градоначальника Степаном Черновецьким.
Оскільки бійці перебували в різних вагових категоріях, результат бою не викликав сумнівів. Але закінчити почату справу Бродському не дали: призвідників бійки розтягнули. І все це розгорілося через депутатські місця, за які велася запекла боротьба. Розсаджувала обранців спеціальна Погоджувальна рада, але, мабуть, невдало. Бютівці, зрозуміло, тут же побачили в цьому чиюсь руку і здійняли лемент про порушення прав і свобод громадян-депутатів. На превеликий жаль всіх любителів силового єдиноборства, конфлікт переріс в стандартний обмін «люб’язностями».
Поки рядові менеджери БЮТ активно билися за крісла в міськраді, лідер блоку імені самої себе спробувала відібрати хліб у баби Ванги і дала прогноз щодо тривалості «життя» уряду Януковича. «Більш ніж до весни не протягне», - заявила Тимошенко з явною надією. Віктор Федорович визнав за краще Юлію Володимирівну не помітити, а ось уїдливий спікер регіоналів Кушнарьов не утримався від спокуси буцнути пасіонарію. «Це політичні спекуляції і нісенітниця. Тимошенко не ясновидиця, щоб знати, скільки пропрацює уряд», - зауважив Євген Петрович.
Зрівняти цифри на табло був покликаний новий адепт Тимошенко – Вінський. Нардеп в черговий раз звеличив свого добродійника у пресі, попутно, проте, натякнувши, що пора б Юлії Володимирівні і честь знати. «Я зараз позафракційний і позапартійний, але я тяжію до Юлії Тимошенко. Я розглядаю можливість вступу до цієї політичної сили, чекаю запрошення. З часом, думаю, запрошення буде», - недвозначно заявив колишній власник партквитка СПУ.
Тим часом екс-працедавець Вінського Мороз нарешті сказав ті слова, які від нього давним-давно чекали потенційні кандидати в президенти, і не тільки вони. «Не бачу я себе в ролі Президента», - мимохідь, щоб не привертати особливої уваги, зауважив Сан Санич на рядовій зустрічі з київськими студентами.
Що не кажіть, рідшають кандидатські лави. На радість, природно, самих кандидатів. Тимошенко, напевно, на радощах видасть Вінському жаданий партквиток. Взагалі, окрім Юлії Володимирівни, яка перманентно страждає від браку владних повноважень і мріє посісти хоч яке-небудь крісло, особливо охочих поборотися за статус глави держави поки що не спостерігається. Хоча часу, між іншим, залишилося майже нічого. Ющенко мовчить, як Путін перед третім терміном.
Як би там не було, будемо втішатися хоч би тим, що ціни на бензин продовжують падати. Щоправда, нашої заслуги в цьому ніякої (Штати закачали в свої резервуари рекордний об'єм нафти і ринок обвалився), але однаково приємно. Адже можемо, коли хтось схоче!
Кохаймося!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом