Війна не тільки руйнує стосунки і сім'ї, але й розлучає домашніх тварин з їхніми господарями. Багато біженців із зони проведення АТО, рятуючись поспіхом, не змогли забрати з собою в краще життя домашніх улюбленців, і тисячі тварин залишилися сам на сам з голодом і холодом. Вони, на відміну від людей, не можуть піти на легітимні або ті, що не є такими, вибори, не можуть вибрати країну, в якій хочуть прокинутися завтра, не можуть перевезти своє потомство в безпечне місце. Тим, кого ми колись приручили, залишається тільки чекати, коли залпи припиняться і в спорожнілому будинку знову з'явиться люблячий господар. А поки волонтери всіх регіонів країни активно працюють: переправляють залишених тварин до притулків, шукають їм нових господарів, створюють групи в соцмережах і збирають пожертви.

Для того щоб прояснити ситуацію й дізнатися, хто і як допомагає безпритульним тваринам Донбасу, наші кореспонденти домовилися про зустріч з президентом громадської організації із захисту тварин «За життя», автором і координатором проекту «Смертники Донбасу» Яною Ренк.

У телефонній розмові Яна розповіла, що кожної п'ятниці вона та її колеги-волонтери відправляють провізію в зону АТО.

Домовившись про зустріч, ми вирушили на околицю столичного спального району Троєщина, де керівництво однієї із зооклінік дозволило волонтерам створити у дворі, прямо під відкритим місцем, своєрідний пункт зі збору пожертв. Опинившись у призначеному місці і не побачивши людей з кормом або ліками, спочатку вирішили, що запізнилися і всі охочі допомогти вже розійшлися. Але виявилося, що цього дня більшість волонтерів не змогли прийти особисто і Яна, разом із подругою Наталею, яка ще докуповувала корми, удвох повинні були контролювати процес відправлення.

Волонтер розповіла, що з хвилини на хвилину мають доставити корм, який потрібно розсортувати і перевантажити в її типову дамську малолітражку (оскільки спеціального вантажного транспорту немає) - і відвезти в транспортну кур'єрську службу, а ті, своєю чергою, доставлять вантаж у пункт призначення.

- Цей тиждень був дуже продуктивним: вдалося зібрати 13 тис. грн, - почала розмову волонтер. - На ці гроші ми закупили 48 мішків сухого корму для котів та собак, це 480 кг, і кілька упаковок спецкорму для породистих котів. Ще закуповуємо ліки і для тварин, і для людей. Сьогоднішній вантаж вирушить до Макіївки, де на нього вже чекають 13 одержувачів.

Бували випадки, коли ми відправляли корм для папуг і морських свинок. Усе залежить від того, що просять.

- А хто просить?

- Зазвичай телефонують волонтери, котрі приймають заявки від притулків та містян, і говорять, яка допомога потрібна. Потім вони отримують те, що ми змогли передати, - розвозять у притулки і роздають містянам, які підгодовують виснажених тварин. Багатьох із них колишні господарі не встигли навіть відв'язати або залишили в зачинених квартирах.

Ось на наступному тижні плануємо відправити посилку в Донецьк. Переважно просять сухий корм для дорослих котиків та собак і вологий - для кошенят, часто надходять заявки на спеціальні лікувальні корми для хворих тварин. Нещодавно передавали їжу та одяг для сиріт. У пріоритеті, звичайно, їжа, а коли вистачає грошей - купуємо ліки.

- А як вдається збирати кошти для купівлі їжі та ліків?

- Усі пожертвування надходять від приватних осіб. Більш активні люди віком від 25 до 40 років, здебільшого це ті, хто бачить пости в Фейсбуці на моїй особистій сторінці та на сторінці «Смертники Донбасу». Жодна фірма не допомагає. Я знаю, що багато пенсіонерів віддають останнє, діти по 10-20 грн перераховують, і це дуже зворушливо й приємно. А нещодавно жінка з Росії віддала свою пенсію - 10 тис. рублів.

Нас ніхто ніколи не просив, щоб ми дякували або звітували за виконану роботу, але я завжди викладаю в соцмережі не тільки пости з текстом про допомогу, але й чеки на куплений товар.

- Ваша робота забирає багато часу і сил. Як ви справляєтеся?

- А це не робота, це моє життя. Донедавна я працювала кухарем, але ось уже два місяці, як була змушена кинути роботу. Спочатку я поєднувала роботу з волонтерством: працювала позмінно або тільки по вихідних, а потім зрозуміла, що не встигаю допомагати тваринам. Мене фінансово підтримує брат, тому я можу взяти собі так звану відпустку. Зараз у нашій країні така ситуація, що потрібно допомагати і людям, і тваринам, і витрачати на це весь час. Якщо ми все це кинемо, то я не уявляю, що станеться з безпритульними тваринами. Ви не уявляєте, як багато зараз волонтерів, які допомагають тваринам.

Весь час, поки ми розмовляли, Яна час від часу відповідала на дзвінки колег-волонтерів, а як тільки поруч із нами зупинився вантажівка, тут же почала виймати звідти заповітний вантаж.

- А як вийшло, що ви стали волонтером?

- Я 10 років жила в Польщі, а коли повернулася на батьківщину у 2011 році, побачила ті масові вбивства тварин, які відбувалися перед Євро-2012, і зрозуміла, що потрібна тут. Серце не витримувало, я багато плакала, а потім почала діяти. Шукала однодумців, а минулого року ми зареєстрували громадську організацію із захисту тварин «За життя». Куруємо притулки, віддаємо тварин на перетримку, купуємо корми...

- Напевно, у вас вдома живуть чотирилапі друзі?

- У моєму рідному місті з мамою залишилися 15 котів та 4 собаки. А я зараз живу у друзів, але не скаржуся, адже є люди, яким набагато важче, ніж мені.

- Так, непростий нині час...

- Волонтери з Донбасу розповідали мені, що в їхньому регіоні вже почали відстрілювати безпритульних тварин, не знаю, хто це робить, але випадки винищування вже зафіксовані. Скрізь погано, скрізь тяжко.

Знаю багатьох, хто залишився у зоні АТО тільки тому, що не може кинути домашнього улюбленця напризволяще. Наприклад, у Макіївці живе дівчина - Вікторія, яка не може виїхати із зони воєнних дій через те, що працює в притулку, де багато хворих тварин, яких просто нікуди вивезти, адже всі нечисленні притулки переповнені.

Волонтери допомагають, хто як може. Наприклад, знайома з дівчиною зі Стаханова Луганської області, яка утримувала притулок у рідному місті, а зараз переїхала жити до Києва і майже всю зарплату пересилає, щоб вихованці, які залишилися там, не голодували.

- Питання бездомних тварин уже багато років є проблемним для нашої країни. В одних містах вже відкрилися притулки для тварин, в інших проводять стерилізацію, але і ті й інші заходи так і не вирішили цю проблему. Як, по-вашому, можна вирішити це питання?

- Наша держава насправді нічого особливо не робить для бездомних тварин. На стерилізацію котів йде квота, але вона дуже маленька, а на стерилізацію собак багато грошей виділили німці. Всі притулки здебільшого приватні й містяться на пожертвування небайдужих людей. У нашої організації є багато напрацювань і пропозицій для влади, але нікому немає до них діла. Зараз наше основне завдання - протриматися до того часу, поки не закінчиться війна, а потім почнемо пробиватися і вимагати від можновладців закони, які змінять ситуацію. Потрібен хоча б один притулок з хорошою місткістю європейського зразка. А не такі, в яких просто збиті вольєри з дощок. Потрібні інформаційні освітні програми, які розповідатимуть, як правильно утримувати тварин та доглядати за ними. Чому б не розмістити на білбордах інформацію, що стимулюватиме взяти тварину з притулку?

Допомогти знедоленим кинутим і пораненим Муркам, Пушкам, Шарікам та Барсикам з Донбасу може кожен із нас. Перерахувати кілька гривень, подарувати теплу ковдру або гігієнічні засоби і ліки, взяти до себе додому й обігріти. І врятовані тварини, на відміну від нас, людей, не зрадять.

У кожного з них, як і у нас, є своя історія. Їх убивали, калічили і кидали напризволяще ті, хто обіцяв ніколи не розлучатися, але тварини залишаються найдобрішими і найвірнішими істотами на землі, і вони так потребують нас! І завдяки Яні та ще сотням інших волонтерів чотириногі «брати наші менші» знову починають вірити в те, що вони комусь потрібні.

Олена Бабич, фото Олексій Макульський, ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

170