Бізнес по-українськи: Хто і як заробляє на дітях?

Чи доводилося вам хоч раз спостерігати на вулиці за напівп'яною матусею, обвішаною дітьми, яка намагається виховувати їх «триповерховим»? Якщо ні, то вам просто пощастило, тому що подібні «картинки» сьогодні не рідкість. І підштовхують вони до того, щоб шукати шляхи вирішення проблеми з неблагополучними сім'ями. Відстежити точну кількість таких сімей, у яких через рік, а то і щороку народжується по дитині, сьогодні складно, оскільки перевірки державних соціальних інспекторів здійснюються вибірково.

 

Але навіть ті загальні показники, які надають у Міністерстві соціальної політики, по праву можна назвати «рекордними». «До Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, внесено 227 900 багатодітних сімей. Протягом дев'яти місяців нинішнього року центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді було внесено понад 104 230 сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. У цих сім'ях виховуються 211 595 дітей», - розповідають у Мінсоцполітики. Варто акцентувати увагу на тому, що Закон України «Про соціальні послуги» тлумачить поняття «складні життєві обставини», які викликані не тільки «інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем», але і «життєвими звичками і способом життя», внаслідок яких особа частково або повністю втрачає здатність подбати про себе чи свою сім'ю. Відповідно, до складних життєвих обставин можна віднести і пияцтво батьків.

 

ForUm задався питанням, у чому ж причина такої масовості проблемних сімей? І на кого ці сім'ї розраховують, заводячи по четверо-п'ятеро дітей? Варто списувати всі проблеми на рахунок держави, чи у даному випадку необхідно звернути увагу на соціальну безвідповідальність деяких українців?

 

Мед, та ложкою?

 

На сьогоднішній день держава робить чимало, щоб забезпечити молодих батьків фінансовою підтримкою при народженні малюка. Ціни на перше необхідне для новонародженого чада, звичайно, кусаються, але всі ми дорослі люди і розуміємо, що дитина не народжується за два дні, тому на те, щоб раціонально спланувати сімейний бюджет, часу більш ніж достатньо. Крім цього, кожна українська сім'я при народженні дитини одноразово отримує неабияку суму грошей: з першого жовтня нинішнього року, за даними Міністерства соціальної політики України, вона становить 9 300 гривень. Плюс до цього, законодавством передбачені щомісячні виплати.

Безумовно, це позитивний показник соціальної політики країни, ось тільки окремі громадяни часом починають думати, що держава перед ними у вічному боргу, оскільки вони «демографічну ситуацію в країні рятують». До таких висновків підштовхують спостереження збоку: «Я їм дітей народжую... Так що які до мене можуть бути питання, що я їх не так виховую?» - одна з фраз мами з двома маленькими дітьми і пляшкою пива в руці. Насправді ж на демографічні показники навіть двоє дітей у сім'ї поки впливають мало. За перше півріччя нинішнього року, за даними Державної служби статистики, народилося значно менше людей, ніж померло. У цілому природне скорочення кількості українців склало 91 908 осіб.

Тому при подібних заявах молодих багатодітних мам, яким і самим-то жити практично ніде, виникають закономірні питання: чим вона керувалася, народжуючи не першу за рахунком дитину і розуміючи, що не зможе дати їй найнеобхіднішого? В яких умовах живуть ці діти? Куди йдуть гроші, передбачені на їх забезпечення, і ким ці діти зрештою виростуть? Судячи з міркувань таких батьків, можна припустити, що народження дитини для них - своєрідний спосіб підзаробити: народила, отримала допомогу, промотала її направо-наліво, а дитина тим часом надана сама собі.

У Міністерстві соціальної політики теж не приховують, що подібні випадки в нашому суспільстві трапляються часто. На сьогоднішній день існує свого роду система контролю над цільовим використанням допомоги при народженні дитини. Ось тільки здійснюється цей контроль шляхом вибіркового обстеження окремих сімей. Найчастіше, інспектори соціальних служб дізнаються про них від небайдужих знайомих чи сусідів.

У подібних випадках питання про майбутнє цих дітей, про їхні перспективи отримати гарну освіту стають риторичними. От тільки ті, для кого 111 600 гривень за третю і кожну наступну дитину є спокусою, напевно, не замислюються про це. Дитина не на 2-3 роки, поки держава платить допомогу, тому батьки повинні розуміти суть всієї відповідальності по відношенню не тільки до дитини, але і до суспільства в цілому.

І хочеться і колеться...

Найпарадоксальніше у цій ситуації те, що, на відміну від проблемних сімей, пари, в яких працює і чоловік і дружина, а іноді і на двох роботах, не наважуються заводити навіть другу дитину, не кажучи вже про третю або четверту. «Нас з сестрою в сім'ї двоє, і я розумію, що це правильно. Але в той же час ми з чоловіком не наважуємося завести другу дитину. Причини різні: від побутових до економічних. По-перше, квартира у нас не така велика, як того хотілося б, по-друге, витрати на першу дитину досить істотні - починаючи від одягу і закінчуючи секціями. Крім того, хочеться дати дитині і хорошу освіту, а це у нас задоволення не з дешевих», - ділиться своїми висновками мама п'ятирічної Віки. Судячи зі статистики, так на сьогоднішній день міркують багато свідомих батьків, які думають не тільки про те, що відбувається тут і зараз, але і розглядають перспективи на майбутнє. Згідно з показниками, які наводять у Державній службі статистики України, ґрунтуючись на дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, 76% з них складають ті, в яких тільки одна дитина, 21,2% - двоє, 2,4% - троє дітей. І тільки 0,4% - в яких налічують 4 і більше дітей.

Звичайно, кожна сім'я має право сама вирішувати, скільки мати дітей, але при цьому варто по суті оцінювати свої сили і можливості виховати гідних членів суспільства.

Від моральних принципів, прищеплених маленькій людині у родині, безпосередньо залежить, яких дій від неї чекати надалі. Зразок поведінки, за словами психологів, формується саме батьками. У дітей з неблагополучних сімей, постійно обмежених у будь-яких можливостях або благах, може з'явитися агресія, в пошуках легкого заробітку хлопці можуть ступити на сумнівну стежку. «Вони ж іншого нічого не знають і не бачать. Вони не бачать в родині посидючості, наполегливості в роботі, вони не бачать, що там перуть, готують, прибирають, зрештою, захоплюються чимось, читають. Вони бачать тільки позицію «пити і гуляти». Який спосіб життя батьки показують, такий результат отримуємо у вчинках підростаючого покоління», - говорить психолог Світлана Бажеріна.

Підтвердженням тому є зведення МВС. У 2010 році показники дитячих злочинів досягали пікових відміток. Кількість скоєних підлітками правопорушень дорівнювала 17 342. А найменших злочинців налічувалося майже 14 тисяч. Цього року, за словами начальника Управління по зв'язках з громадськістю МВС України Володимира Поліщука, кількість злочинів, скоєних малолітніми або за їх участю знизилася на 11,1%. У той же час у держвідомстві вказують на те, що особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. «Найбільш поширеними серед злочинів залишаються крадіжки, тобто майнові правопорушення, які складають майже 67% усіх злочинів, скоєних підлітками», - розповідає Володимир Поліщук.

В умовах того, що перевірити кожну сім'ю державні інспектори сьогодні не в силах, варто шукати якісь альтернативні шляхи вирішення проблеми щодо виплат при народженні дитини. Для того щоб у гонитві за демографічними показниками Україна не «червоніла» від нової проблеми - дитячої злочинності, необхідно систематизувати цей процес. Чому б хоч частину виділених державою грошей не накопичувати на рахунку і виплачувати їх після досягнення дитиною повноліття? Наприклад, на навчання у вищому навчальному закладі? Варіантів може бути маса, варто тільки приділити цьому питанню трохи більше уваги із законодавчої точки зору, а українцям навчитися жити не тільки по букві закону, але і по совісті.

З 1 жовтня 2012 р. розмір допомоги при народженні:
- Першої дитини становить 27 900 гривень, з яких 9 300 виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 24 місяців;