Коли Україна здобула незалежність, саме він став ініціатором надання Українській православній церкві повної канонічної самостійності. Філарет (Михайло Антонович Денисенко) народився в селі Благодатному на Донбасі. У 1946 році після закінчення 3-го класу середньої школи вступив до Одеської духовної семінарії, закінчив її з відзнакою - і в тому ж році вступив до Московської духовної академії. Навчаючись на II курсі, прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарета, повідомляє «ТСН.ua».
15 січня 1950 р. патріархом Алексієм був рукопокладений в сан ієродиякона, а у 1951 році - в сан ієромонаха. У 1952 році закінчив курс Московської духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я і був призначений викладачем Священного Письма (Новий Завіт) в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов'язки благочинного Троїце-Сергієвої лаври. З 1953 року викладав у Московській духовній академії.
У 1960 році призначений керуючим справами Українського Екзархату і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 по січень 1962 був настоятелем подвір'я РПЦ при Александрійському патріархаті у місті Олександрії. 14 травня 1966 р. возведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 25 лютого 1968 р. Святійшим патріархом Алексієм возведений у сан митрополита.
За церковні заслуги нагороджений орденами РПЦ, Олександрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков. 22 січня 1979 р. Указом Президії ВР СРСР за патріотичну діяльність на захист миру нагороджений орденом «Дружби народів».
У травні 1990 року на зустрічі з духовенством Тернопільської єпархії Філарет засуджував учасників автокефального розколу, кажучи, що розкольники діють за прямою вказівкою націоналістичних організацій, які влаштувалися за кордоном.
Після смерті патріарха Пимена на початку травня 1990 року був обраний Місцеблюстителем Московського патріаршого престолу. Був головою Помісного собору РПЦ 7-8 червня 1990 року. Єпископат УПЦ, з ініціативи митрополита Філарета, прийняв звернення до патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і архієреїв РПЦ про надання УПЦ самостійності і незалежності в управлінні.
25-27 жовтня 1990 року Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, а митрополит Філарет, одноголосно обраний українським єпископатом, став предстоятелем УПЦ з титулом «митрополит Київський і всієї України». 26 жовтня 1990 р. в Софійському соборі патріарх Алексій II оголосив рішення архієрейського собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету Патріаршу грамоту на право бути Предстоятелем Української православної церкви.
День інтронізації - 22 жовтня 1995 р. На Всеукраїнському помісному соборі митрополит Філарет обраний патріархом Київським і всієї Руси-України. У 1997 році за поданням єпископату УПЦ МП Архієрейський собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено на Соборі УПЦ МП у 1992 р., мотив - «продовженням розкольницької діяльності». Апеляцію Філарета Вселенський патріархат і інші помісні православні церкви не розглянули.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
