«У той вечір був такий ураган, що я не могла вдома двері відчинити, - зізнається жителька Оленівки, селища, що знаходиться поруч з місцем трагедії, Оксана Пархоменко. - На вулицю страшно було вийти...»
Спроби самостійно зійти з «пісочного якоря» успіхом не увінчалися. Усвідомивши критичність ситуації, екіпаж почав подавати сигнал лиха. Коли серед ночі у небо здійнялася червона ракета, прикордонникам стало зрозуміло - треба терміново евакуювати моряків.
«Нас бовтало так, що у результаті судно отримало пробоїну, - каже 29-річний капітан Назі Осту. - Ми зібрали наші паспорти, скинули рятувальний пліт разом з яликом і пострибали, хто у чому був».
«Я відповідав за валізу з документами, - розповідає боцман Абдураїм. - Але накладні на вантаж (ми везли із Миколаєва до Туреччини метал) не взяв. Було не до того...»
Триметрові хвилі кидали пліт, немов сірникову коробку. Кілька годин моряки пробивалися до берега. Рятувальники до цього часу організували прийом потерпілих, пригнали катер. До місця проведення рятувальної операції приспіли й лікарі, пише «КП в Україні».
«Ми думали, що нас відразу заарештують, - зізнається капітан. - А нас поселили у пансіонаті, нагодували, дали одяг...»
Та ось біда, ніхто не міг до ладу поговорити з іноземцями, які щось лопотіли по-арабському і намагалися висловлюватися ламаною англійською. Довелося терміново викликати на роботу вчительку англійської мови.
«Ми організували збір теплого одягу, адже крім мокрих шкарпеток, іншого взуття на них не було, - каже заступник директора місцевого пансіонату «Сонячна долина» Оксана Пархоменко. - Поставили їх на утримання, поселили у двомісних номерах».
Зараз усі 15 моряків виглядають цілком задоволеними. Курять українські сигарети, сидять перед телевізором та іноді виходять на берег подивитися на свій корабель, що бовтається тут третю добу.
А ось капітану не до жартів. Власник судна на телефонні дзвінки не відповідає. І хто буде вирішувати подальшу долю екіпажу - незрозуміло.
«Я вже зателефонував родичами, - говорить Назі. - Попередив матір і брата, що з нами все нормально. Але ось хто нас звідси забере і як ми будемо їхати додому - не знаю...»
Старожили здивовані, як такому молодому капітан взагалі довірили управління судном. Місце тут ризиковане. У 2005 році, наприклад, розбився об скелі суховантаж з лісом. Дрова тоді розкидало по всьому узбережжю, а іржаві останки корабля досі наводять страх на людей.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
