Заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман вважає, що несмак, який створюється у надрах інституту Поплавського, має право на існування, якщо на нього є попит. Але фінансувати все це за рахунок держбюджету – це вже перебір.
 

«Моя позиція гранично проста: якщо є попит на несмак, можливо, він і має право на життя, але не за рахунок державного бюджету. І коли ми бачимо, що левова частка державних грошей, виділених на культуру, йде на фінансування Поплавського, то це більше, ніж скандал. А так було всі минулі п'ять років. Питання: помаранчева влада мала поганий смак, чи хтось отримував відкоти?», - розповідає Герман в інтерв'ю газеті «Сьогодні».

«Кажу про Поплавського як про яскравий приклад культивування несмаку за державний рахунок. Один штрих: пам'ятаю, як Поплавський розмістив портрет матері на пляшці горілки. І ця реклама йшла в ефірі! Я не знаю такої країни у світі, де подібне не викликало б естетичного опору. Мама, яка рекламує алкоголь, — злочин проти дітей. При цьому у бюджеті України у минулі роки, як я вже говорила, на університет Поплавського йшла левова частка усіх грошей, які взагалі виділялися на культуру. Нам треба створити нову концепцію культури. І чітко визначити, що держава фінансує», - вважає замглави Адміністрації Президента.

Крім того, Герман пояснила, що їй неприємно, коли її порівнюють з іншою модницею з великої політики – Юлією Тимошенко.

«Мені неприємно, коли мене порівнюють з Тимошенко: у мене інший стиль, простіший. Я не люблю рюшів, не люблю дуже обтягнутих суконь. Але я завжди носила якісні речі. Свій перший костюм від Channel я купила у 1989 році у Мюнхені. Цей бренд дуже стриманий, але дорогий, тому не можу купувати такі речі часто. Але вони не старіють. Мій перший мюнхенський костюм і зараз виглядає актуально. І я його вдягаю. Крім того, сама вмію шити, моя бабуся була швачкою. Скажімо, на молебні 24 серпня на мені був чорний мереживний піджак, який я зробила зі старої речі своєї матері. Часто роблю стильні речі зі старих вишиванок. А колись шила собі піджаки зі звичайних білих чоловічих сорочок, які можна було купити у звичайному радянському магазині», - згадує Герман.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1210