Новий Трудовий кодекс України писали більше семи років. Його авторами є депутати від ПР і різні фахівці з України та закордону. Коли виписували нові правила, автори документу обіцяли врахувати все найкраще з міжнародного досвіду трудових відносин. Праця вийшла величезною. Автори документу стверджують трудові відносини в новому законодавстві прописані чітко і відповідно до сьогодення. Але простий народ стурбований. Зокрема, людей тривожить можливість збільшення робочого дня з 8-ми до 12-ти годин, а також можливість для работодавця звільнити за «аморалку». Кодекс уже пройшов перше читання в парламенті і тепер у будь-який день може бути прийнятий у цілому. Коли нові трудові правила запрацюють і чого нам від них чекати, розповів в інтерв’ю ForUm'у один з авторів закону, народний депутат України від фракції ПР, член комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Олександр Стоян.
- Олександре Миколаєвичу, Україна досі живе і працює за радянським КЗпП. Новий трудовий кодекс, який писали понад сім років, уже пройшов перше читання. Скажіть, коли парламент прийме його в цілому?
- Сьогодні мені важко про це сказати. У нас є низка розбіжностей між профспілками і роботодавцями. Їх приблизно десяток. Кожна зі сторін бачить тут ущемлення своїх прав і інтересів. Зблизити ці позиції нелегко. Та ми робимо все для того, щоб був паритет.
- Які саме позиції викликають суперечки?
- Ось наприклад, якщо профспілки наполягають, щоб звільнення робітника могло відбутися виключно за їхньою згодою, то ми, виходячи з міжнародних норм, у документі кажемо, що це може бути зроблено за домовленістю сторін.
Профспілки також наполягають, що колективна угода повинна бути обов’язковою, натомість роботодавці переконані - за спільною згодою. Ми хочемо цим законом однозначно заставити роботодавців виконувати певні позиції, а вони, в свою чергу, не хочуть цього робити. Також є питання, пов’язані з оплатою праці, та інші.
А щодо прийняття закону в цілому, то, на моє переконання, це не відбудеться під час цієї сесії.
- Чому так?
- Ви подивіться, як зараз у парламенті розвиваються події. У нас фактично залишається близько півтора місяців роботи, а сесійної - взагалі днів десять-дванадцять. За цей період треба розглянути дуже багато питань. Тому я вважаю, що до Трудового кодексу ми повернемося не раніше осені.
- Профспілки стверджують, що їхні права в новому кодексі мінімізовані. Чому так?
- Ну так каже тільки одна профспілка, очолювана, якщо не помиляюся, Волинцем (Михайло Волинець, - нардеп від БЮТ, голова Конфедерації вільних профспілок, - авт.). Що стосується прав, то, за Трудовим кодексом, у профспілок їх понад 20 пунктів, а у роботодавців – 5 чи 7. А ось, що стосується зобов’язань, то у роботодавців їх аж 22 пункти, а у профспілок – 7 чи 8.
Тому, навіть якщо механічно підрахувати, то видно, що ніхто ні від чого не буде усунутий. Хоча, можливо, профспілкам краще жити за Кодексом радянських часів.
Так, КЗпП залізобетонно зобов’язував усе виконувати. Та він не враховує реалій сьогодення, того, що тепер помінялася форма власності, і профспілка зараз не одна -державна.
Нині є і чимало незалежних профспілок. Кожна з них хоче мати побільше влади й укладати угоди. Крім того, на багатьох приватних підприємствах профспілок взагалі немає, а працівників там також треба захищати.
Дивно якось. Начебто з’явилися нові незалежні демократичні профспілки, а хочуть грати за радянськими правилами, за старими законами. У той же час, роботодавці також не дуже хочуть, щоб профспілки мали настільки велику владу, щоб ними командували і могли примушувати робити те чи інше.
Ось тому і йде у нас таке перетягування. Хоча закон сам по собі написаний на основі європейського досвіду та норм. Але, на жаль, у нас ні роботодавці, ні профспілки не доросли до європейського розуміння. Тому, думаю, буде ще багато боротьби.
- Багатьох нас турбує, як у новому кодексі прописані гарантії для робітників. Наприклад, що з правами жінок, зокрема, вагітних та матерів? Що з відпустками та пенсіями? При скороченні штату є категорії, які не можна звільняти?
- Зараз по пам’яті я не можу скрупульозно відповісти на ці запитання. Та хочу запевнити, якщо зрівняти новий документ зі старим, то якихось погіршень чи обмежень там немає. Навпаки, там прописано більше захисних механізмім працюючих людей, і жінок у тому числі. У Кодексі також прописані питання зрівняння в зарплатні чоловіків і жінок. Також розглянуті й відпустки.
Більш того, ми вносимо зміни в законодавство, щоб надати рівне право чоловікам у догляді за дитиною. Нещодавно у першому читанні ми пройшли проект закону, який передбачає вирішення проблеми, коли наприклад, у матері двоє дітей, і з одним з них вона попадає у лікарню. На цей період за другою дитиною матиме право доглядати чоловік.
Одним словом, у новому Трудовому кодексі багато захисних механізмів. Нічого такого, що б погіршувало захист людей, там немає. Цим кодексом ми фактично акумулюємо все те, що було напрацьовано нашим законодавством про працю та соціальний захист людини.
- Відомо, що проект містить чимало положень, якими значно розширена кількість підстав, і за ними може бути звільнений або покараний працівник. За цим законопроектом можна буде звільняти через «втрату довіри» або через «аморальні вчинки». У нашій сучасній Україні це хіба не привід для зловживань?
- Є там таке. Справді є. Але такі звільнення передбачають обов’язкове узгодження з профспілками. Це теж було одним з дискусійних питань. Ми його пройшли. Роботодавці погодилися, що звільняти через «аморальний вчинок», «втрату довіри», чи профнепридатність - це має бути узгоджено з профспілками.
Та водночас там є й інше. Ось, скажімо, людина подала заяву про зарахування на роботу, а працедавець безпідставно відмовляє їй у цьому. Вона, в свою чергу, має право подати до суду і виграє. А роботодавець мусить її зарахувати з того дня, коли було подано заяву, і виплатити за всі втрачені в судах місяці. Це хороший захист робітників.
- Скажіть, Ви прописуєте, що таке «аморальний вчинок»? У нас в країні роботодавці - дуже цікаві люди, і під цей пункт можуть підвести будь-яке присікування.
- Дідько його знає. Я сам не знаю, що то за «аморальний вчинок».
- А хто знає?
- У нашій демократичній країні нема аморальних вчинків. Усі вони правильні і демократичні. Тому за це не звільнятимуть.
Хоча, можливо, під цю норму попаде той, хто пошле роботодавця на декілька букв, або з його дружиною переспить, хоча це не аморальний вчинок, бо за обопільною згодою. Це життя (сміється, - авт.).
- А що з тривалістю робочого дня? У проекті немає прямої норми щодо подовження робочого дня до 12 годин, та є можливість для «маневру». Роботодавець начебто зобов’язується компенсувати понаднормовий робочий час. Але в наш час вислів «зобов’язаний роботодавець», щонайменше, смішний. Він просто зобов’яже всіх до дванадцятигодинки, і все…
- Там усе дуже жорстко виписано. І 12 годин - це не наша цифра. Вона є і в нормах багатьох країн ЄС. Є Конвенція Міжнародної організації праці (МОП) N153. У 2008 році вона ратифікована Україною, членом МОП. Цей документ обов’язковий для виконання.
Так ось, у цій Конвенції МОП дуже чітко прописано, що може допускатися 12-годинний робочий день або 48-годинний робочий тиждень у випадках, коли цього потребує виробництво.
Ось подивіться, якщо водій везе вантажі. Відповідно до законів, він повинен 3 години їхати, 2 години відпочивати. Але ж не можна половину шляху відкинути і сказати: «Стоп! Робочий день закінчився! Я нічого нікуди не повезу!» Чи не так?
Або ще один приклад. Закінчився робочий день у хірурга, а тут привезли важко хвору людину, і його просять зробити операцію. То що, він скаже: «Ні, я відпрацював, прийду завтра»?
У Кодексі названі професії, яким дозволяється продовження робочого дня. Але! І це принципово! У нас в цьому законі записано, що робочий тиждень – 40 годин. До речі, в бюджеті-2010 про це теж сказано. Якщо вийшло все ж таки 12 годин на добу, то в сумарному підсумку має бути не більше 40 годин на тиждень. Якщо ж вийшло 48 годин, то роботодавець зобов’язаний надати додатковий вихідний день.
Більш того, за новими трудовими правилами, подовження робочого дня повинно обов’язково узгоджуватися з профспілками. Не може бути так, що роботодавець вирішив, що він так хоче, і все. Дай, Боже, щоб у нас була робота хоч на 6 годин. На 12 її взагалі немає.
У нас люди все більше про відпочинок та про вихідні говорять. Я, як голова підкомітету, якось супроводжував подання політичних сил щодо введення ще певних партійних і, так званих, демократичних свят. Це було 5-7 днів на рік додаткових вихідних. Я тоді запропонував затвердити робочі дні, бо в нас більше відпочинку, ніж роботи. Ніде в світі такого нема.
Ось і зараз хотіли гуляти з 30 квітня до 11 травня. Я розумію, що 1-го травня треба. І 2-го теж треба. Спитаєте, чому 2-го? Просто в цей день у колишнього лідера профспілок, який зараз з вами розмовляє – День народження. Колись 1-го гуляли, а 2-го – похмелялися за моє здоров’я. І коли Володимир Яворівський хотів, щоб цей вихідний забрали і віддали під демократичні свята, то я сказав, що поки я у ВРУ, я не дозволю, щоб трудящі не відпочивали, не згадували мене добрим словом.
- Упродовж нашої розмови Ви неодноразово сказали «роботодавець зобов’язаний». Але Ви ж знаєте, наш роботодавець нічого не зобов’язаний, крім, хіба що, вимагати з працівника. Він уже й зарплатню платить як подарунок. Як ми можемо на нього впливати?
- На роботодавця можна дуже сильно впливати. Крім КЗпП, до прийняття Кодексу, є з десяток законів, у яких прописана кримінальна відповідальність за затримку заробітної плати, за оплату нижчу, ніж мінімальна зарплата, та багато чого іншого. Робітники можуть подавати судові позови, якщо роботодавець порушує свої зобов’язання.
Усе в нас прописано. Інша справа, що це ніхто не хоче виконувати. Нагадаю, у часи, коли затримували заробітну платню, було 80 тисяч судових позовів, які первинні профспілкові організації виграли на користь робітників.
Та з них тільки одиниці були реалізовані. Це ж треба, щоб ще судовий виконавець прийшов і виконав, скажімо, описав майно керівника, забрав авто, чи ще щось. Судові виконавці цього робити не хочуть, бо це не те, де вони б могли крутитися і заробляти.
- Думаю, Вам відомо, як зараз «убезпечуються» працедавці, роблячи так, що за документами не мають ніякого майна...
- Та як це не мають майна?
- Ось так. Нема і все: машина в кредиті, квартира орендована, і т.д., і т.п.
- Це вони в Юлі навчилися, яка тепер ще й безробітна. Вони навчилися у великих політиків, як ховатися від держави.
Тому на законодавчому рівні все це потрібно жорстко контролювати. Потрібні декларації не тільки доходів, а й розходів. Тоді все стане на свої місця. Уже настав час, коли людина має відповідати за те, що вона робить, чи не робить.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
