Я, мабуть, почну з того, що Україна для мене – країна не чужа. В Україні живе моя свекруха від першого щлюбу, ще купа родичів. У мене тут і будинок був, який тепер мені, як «клятій москальці», законно не віддають. Двоє моїх синів вважають себе більшою мірою українцями, ніж росіянами – у них прізвище Мірошник, і виросли вони в українському селі, на прикладі якого я, якраз, і можу оцінювати зараз ступінь руйнування України, тому що масштаб деградації, який я побачила, мене особисто налякав.
Я абсолютно антирадянська людина і нічого мені так не огидно як Радянська влада, але навіть я повинна визнати, що вулиця, яка була квітучою і сяючою при соціалізмі, зараз просто мертва. На ній живі всього два будинки – дві брудні хатини, в яких живуть якісь люди, що спиваються, – раніше такого в житті не було! Раніше, коли були ще живі бабці-дідусі, там була стерильна чистота, якісь абсолютно приголомшливі покривала із зображенням Тараса Шевченка, вишиті уручну, на стінах. Раніше кожен будинок був просто як коробка для цукерок.
Я ще пам'ятаю період, коли в селі Пастирське Черкаської області, де у мене були два будинки, ніхто ніколи не закривав дверей. І коли почалася перебудова, в той момент, коли вперше вкрали ланцюг від колодязя, люди, що пройшли війну, сказали: «Усе. Починається. Ми це вже переживали один раз».
Одного разу нас з чоловіком запросили на програму до Савіка Шустера, і так вийшло, що ми зустрілися там з Тимошенко. Вона склала на мене несподіване, дуже хороше і я б сказала, навіть драматичне враження. Як психоаналітик в одній зі своїх професій, я побачила перед собою жінку, звихнуту на політиці так, як деякі жінки звихуються на чоловіках.
Знаєте, з одного боку, Тимошенко мені дуже симпатична, але з іншого, мені, звичайно, хотілося б бачити в Україні «біля керма» більш проросійську орієнтацію. І тому внутрішньо для себе я готова пожертвувати красою і талантом Тимошенко тільки заради того, щоб Україна повернулася у бік Росії.
Одного разу у мене запитали, якою б я зробила Тимошенко, якби була її політтехнологом. Так от, якби я вела її передвиборну кампанію, я б, по-перше, прибрала всю «гламурність». Ну, яка вона жінка-захисниця при її «гламурності»? Вона – жінка-статуетка! Вона дуже мила і викликає бажання захистити її, а не відчуття того, що може захистити сама.
Є певні правила, які заучуються з підручника політтехнології як таблиця множення: людина велика, товста, сильна, неприваблива, в окулярах викликає довіри більше, ніж маленька, крихка, доглянута і без окулярів.
І манікюр Тимошенко я б одразу прибрала, тому що образ жінки-лідера в Україні, Росії і навіть у Німеччині поки що асоціюється з Валентиною Терешковою – перед виборами зазвичай хорошим кандидатам і кандидаткам навіть радять набрати вагу, щоб виглядати солідніше.
А те, що зараз відбувається на політичній арені в Україні, мені особисто здається, взагалі, до крайності безпрецедентним. Ну, як можуть себе нормально відчувати люди, коли розвалена країна, коли просто немає формальних прикмет державності? Коли два політики в прямому ефірі говорять один одному: «Ви розвалили всі заводи, які вам належать. Ні, з цих заводів половина належить вам».
Таке навіть і не обговорюється далі! Тому що це розмова, схожа на ту, яку ведуть авторитети «на зоні» за типом: ось це мої телиці, а це твої. Так не може виглядати цивілізована політика, але вона у вас так виглядає! А якщо комусь щось не подобається, перегородили трибуну – і все. Ну, точно як у племені тумба-юмба.
Зараз Україна по образу нагадує абсолютно дезорієнтовану людину, якій шили шапку в Америці, але у якої залишилася поношена сукня від свого українського життя. Яка стоїть босоніж по коліна в бруду притому, що основні грошові потоки вона все-таки витягує до Росії, вона стоїть до неї спиною.
Але я дуже сподіваюся на одужання України. Сподіваюся, що молодь, яка після смерті людей похилого віку виїхала з сіл закордон мити підлоги і унітази, – подивіться, вся Італія і Німеччина забита розкішними дівами з вищою освітою, повернеться на батьківщину. Щоб любити свою землю, працювати для неї – і бачити, як вона зацвіте!
Марія Арбатова, спеціально для ForUm’у, (вересень 2009 р., XIX Економічний Форум, м. Криниця, Польща )
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом