Цій людині 71 рік, але вона дасть фору багатьом жвавим депутатам шостого скликання. Свого часу Хмару називали найскандальнішим і провокаційним політиком. Чого варта горезвісна «Справа Хмари», коли після інциденту з міліціонером цього депутата за півгодини позбавили недоторканності і на рік відправили до місць не дуже віддалених. Такій ураганній роботі можуть позаздрити «свіжовибрані» нардепи, які ніяк не зрозуміють, вільно на їхніх колегах-правопорушниках сидить «сукня недоторканності» чи трохи тисне в плечах.
Про те, коли слід пустити в хід кулаки, про злочинців і злодіїв у Верховній Раді, про Росію в «наморднику» і про багато чого іншого розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm'у український політичний діяч, радянський дисидент, Герой України Степан Хмара.
- Степане Ільковичу, Ви багато років боролися за незалежність України. Чи бачите Ви її зараз такою, якою хотіли?
- Тоді ми боролися за те, щоб люди були господарями цієї держави, а не прислугами бандитської влади. Думаю, не потрібно пояснювати, що я зараз відчуваю, коли дивлюся на Україну. Але кривити душею не стану, чогось Україна за роки незалежності все-таки досягла. Але про це вже багато сказано. Від себе хочу додати те, що сьогодні над нашою державою нависнула серйозна небезпека.
У великій геополітичній грі наші далекі і близькі сусіди хотіли б використовувати Україну в своїх національних інтересах у збиток нашим. Йдеться, насамперед, про політику кремлівського керівництва, яка будується на відродженні імперії за рахунок домінування РФ на пострадянському просторі. Росія намагається втягнути в орбіту свого повного впливу Україну, розуміючи, що без неї могутньою державою не стане. Саме тому в Кремлі не хочуть спілкуватися з нами як з незалежним суб'єктом міжнародної політики і будувати добросусідські відносини. Росія розгорнула могутню «п'яту колону» в Україні. А її агенти знаходяться в українських структурах влади.
- Якщо це дійсно так, що буде з Україною через 5-10 років? Чи дочекаємося ми обіцяного світлого майбутнього?
- Я не провидець, тому не можу знати, що буде. Але як політик маю можливість будувати прогнози. Якщо ми відродимо наш український парламентаризм, зруйнований реформою 2004 року за допомогою «банди чотирьох»: Кучми, Медведчука, Мороза і Литвина, - ми житимемо добре.
Скажу більше, якби наше керівництво працювало цілеспрямовано, то вже через 2-3 роки ми могли б повністю відмовитися від російських енергоносіїв шляхом економії енергоресурсів, використання своїх енергоресурсів і знаходження альтернативних шляхів здобичі електроенергії. Бог наділив нас колосальним багатством. Воно дорожче, ніж моря нафти, на яких сидять східні шейхи. Ми маємо вічний ресурс – найкращу в світі землю. Потрібно її використовувати для того, щоб створити сильну державу. Але я не вірю, що на це здатні люди, що знаходяться при владі. Адже вони думають тільки про «шкурницькі» інтереси.
Народ у цьому випадку може зробити тільки одне: перестати дивитися на владу через рожеві окуляри. Наприклад, я не сиджу на місці, я «гавкаю, гавкаю, гавкаю», щоб бути подразником суспільства. Я намагаюся донести до людей те, що організованість кожного громадянина окремо дасть країні імпульс для розвитку. Потрібні громадські організації для відстоювання своїх інтересів. Без цього не може бути контролю над владою. Без цього краща влада загниє.
- Ви заявляли, що в безвихідному становищі потрібно робити екстраординарні заходи, аж до мордобою. Чи подобається Вам поведінка депутатів VI скликання? Багато хто скаржиться на відсутність культури у народних обранців.
- Признаюся, мені осоружно сьогодні заходити у Верховну Раду, настільки там високий рівень аморальності. Втрачені елементарні моральні орієнтири. Усе побудовано на брехні і лукавстві. Депутати, яких учора я вважав порядними, підкорялися непорядним політикам.
Найсвятіше, що є у людини – це честь і совість. Коли тебе брудно принижують, коли не допомагають допустимі суспільством заходи, потрібно використовувати будь-які інші засоби. У мене траплялося, що необхідно було заїхати в морду, коли іншого способу покарати за образу не було.
Але силовий метод не єдиний. Наприклад, у концтаборі, де я провів 7 років, не можна було використовувати фізичну силу проти наглядачів, але можна було не дати себе принижувати по-іншому. Я був частим гостем штрафних ізоляторів. Коли мене туди вели, я не йшов добровільно. Мене брали і несли. За правилами там потрібно було переодягатися, я відмовлявся це робити. Доглядач вимушений був ставати переді мною на коліна і розшнуровувати мої зеківські чоботи, щоб мене перевзути. У цей час я з нього знущався. Це також форма відстоювання своєї честі. Головне – не опуститися до самоприниження.
- Ви згадали про своє тривале ув’язнення і не раз говорили, що в концтаборах було несолодко. Як після всіх випробувань Вам вдалося зберегти любов до Батьківщини? Адже Ви до цих пір активно берете участь у політичному житті держави.
- Я не знаю, що там по ту сторону, але, мені здається, що і на тому світі я збережу любов до своєї Батьківщини. Я і там намагатимуся, наскільки це можливо, відстоювати інтереси України.
Я ніколи не розповідав усього, що було в концтаборах, щоб не лякати людей. Але там дійсно були дуже важкі умови і померло багато людей. Ми знаємо лише про найнезначнішу їх частину, про найбільшіх. Вижити мені допомогла любов до Батьківщини, яка для мене схожа на віру в Бога. Я люблю наше особливе повітря, неповторний клімат, прекрасну природу. І без цього не представляю життя.
- Ви багато разів безуспішно намагалися стати народним обранцем. Пробуватимете ще раз чи велика політика Вас розчарувала?
- Безсумнівно, я братиму участь у парламентських виборах. Я хочу повернутися у Верховну Раду. У мене є життєвий і політичний досвід, і є достатньо енергії, щоб працювати. Я розумію, як багато може змінити навіть один депутат. І мені дуже шкода, що нардепи поводяться пасивно. Чому вони не вносять пропозиції, чому не борються з корупцією, чому не беруть за баки генерального прокурора?! Я це роблю, хоча не маю можливостей депутата.
- Як думаєте, чого чекати від майбутніх президентських виборів?
- Чесно кажучи, на ці вибори у мене особливої надії немає. Найоптимальніше – щоб залишився статус-кво, і ми мали можливість відкрито виступати, щоб нам ніхто не затикав роти і не викручував руки. Адже може бути гірше.
Я боюся того, що на цих виборах ставку робитимуть на підкуп глав виборчих комісій, які погодяться продатися. Підкупити зможуть багатьох, оскільки кандидати, що беруть участь у виборах, на цьому собаку з'їли.
- Вибори в Україні проходять із завидною періодичністю. Багато людей перестали вірити в те, що вони щось змінять. Що цього разу змусить українців прийти на виборчі дільниці? Знову віра в диво?
- Як не дивно, люди підуть на вибори і проголосують, хоча і розуміють, що нічого не зміниться, поки залишиться стара виборча система.
Щоб щось змінити, потрібно прибрати бандитські закони, за якими зараз проводяться вибори. Адже українців хитро позбавили конституційного права обирати владу. Фактично ми вибираємо лідерів, які самі формують партійні списки. Хто опиниться в цих списках, ми поняття не маємо.
Люди повинні голосувати за депутатів по відкритих списках у кожному окремому окрузі. Якщо обирати персону, злочинці і злодії більше не зможуть потрапити у Верховну Раду.
- Який лідер, на вашу думку, потрібний Україні?
- Він повинен бути справжнім патріотом, для якого Україна – це все життя. Це повинна бути високоморальна людина, яка не зможе поставити свої інтереси вище державних.
- Ви бачите таку людину в українській політиці?
- Загальнонаціонального лідера я поки не бачу. Не було умов і часу для того, щоб така людина з'явилася. Швидко може розкрутитися політик, у якого вклали величезні гроші, і якого 24 години на добу «піарять» у ЗМІ. Справжній лідер може виявитися тільки в своїй діяльності. Наприклад, бути блискучим мером якого-небудь міста.
Я вам більше скажу, не може стати президентом чоловік 20-30 років. Подивіться на країни, які мають багатий досвід у правовій демократії. Наприклад, у США Едвард Кенеді 50 років обирався на посаду сенатора, а Чиччоліна лише раз пройшла до італійського парламенту, і то, за допомогою свого прекрасного бюста.
- А що стосується методів управління державою, чи не потрібний нам сильний президент? Наприклад, другий Путін?
- Я не згоден з тим, що Путін був сильним президентом. Якби він був сильним, він дивився б на перспективи. Нинішнього Президента РФ я також не можу назвати ні сильною, ні мудрою людиною. Він вискочка і хам. Мудрий Президент не зробив би такого звернення, яке зробив Медведєв до Ющенка.
Російське керівництво намагається знекровити Україну, а підкорення інших народів ніколи до добра не приводить. Лермонтов писав, що Росія століттями була немита. Вона і зараз така ж. Якщо ви від'їдете на сто кілометрів від Москви або Петербургу, то жахнетеся. Там усе на значно гірше, ніж в Україні. Подивіться, скільки в Росії відбулося політичних убивств за останні роки. Росіяни деградують як нація. Народ там у наморднику, у ЗМІ практично немає свободи.
Тому стабільна система, яка, як багато хто вважає, є в Росії, - це не завжди добре. Щоб вийшло хороше вино, потрібно щоб воно перебродило. Так от, у Росії цієї стадії немає. А українське суспільство якраз проходить стадію бродіння.
- І проте, відносини України і Росії стають все гарячішими і гарячішими. Ви чекаєте «вибуху», чи все закінчиться миром?
- Я не думаю, що Росія зважиться на «вибух», але не виключаю його. Адже що може спокусити хижака? Тільки слабка жертва. Хижак десять разів подумає, перш ніж нападати на вовка, але із задоволенням з'їсть кволого коня. Ми не повинні бути таким конем. Україна зобов'язана відстояти свої інтереси.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом