Ситник: У майбутньому на місці України буде пустеля

«Страшилки» про глобальне потепління розповідають нам давно, але тут же втішають: буде це нескоро. Проте вже зараз чутно перші «дзвінки» змін, які насуваються. Клімат в Україні з кожним роком стає більш засушливим і, за прогнозами експертів, не за горами той час, коли «чорне золото» України – чорноземи – зміняться на піски пустелі. Ось тоді нам і знадобляться напрацювання фахівців нашого часу, щоб змусити ці пустелі квітнути.

Про глобальне потепління в Україні, про небезпечні рослини, які проникають на територію нашої держави, і про те, що буде з українцями, які вживають продукти з ГМО, в інтерв'ю ForUm’у розповів почесний директор Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, академік Костянтин Ситник.

- Костянтине Меркурійовичу, останнє десятиліття весь світ говорить про глобальне потепління. Наскільки міняється клімат в Україні?

- Дійсно, є глобальне потепління клімату на всій планеті. А в Україні клімат з кожним роком стає все більш посушливим. Саме тому на півдні нашої держави з'являтимуться пустелі і потім поступово пересуватимуться на північ до самої Білорусії. Це трапиться неодмінно, тому ботанікам потрібно стежити за поведінкою дикорослої флори, а агрономам уже сьогодні виводити нові сорти культурних рослин, які зможуть вижити у кліматичних умовах майбутнього. Для цього можуть підійти країни, в яких клімат сьогодні такий же, який буде в Україні через багато років.

На жаль, держава про це не думає. Звичайно, агрономи і ботаніки займаються виведенням нових сортів рослин, але не у тій мірі, у якій необхідно. Робити це потрібно дуже швидко і активно. Влада і наука повинні бути готові до майбутніх змін.

- Зміна клімату якось позначається на наших рослинах?

- Звичайно! Біологи систематично проводять дослідження того, які рослини зникають за десятиліття, а які з'являються. Також з'ясовують, чому рослини зникають: через кліматичні чи екологічні зміни? Але мені здається, цього все одно недостатньо. Біологи, геологи і економісти повинні краще вивчати процеси зміни флори, починаючи від півдня країни, поступово підходячи до Кіровограда і Черкас. Постійний моніторинг повинен викликати в учених конкретні пропозиції для того, щоб зберегти нашу рослинність.

Перший спосіб захистити зникаючі рослини – усунути причини їхнього зникнення. Другий – перенести їх у Ботанічні сади, Академії наук і так далі. Третій – замінити зникаючі рослини новими. Але в останньому разі потрібно бути дуже обережним, адже нові рослини можуть потіснити ті, що вже ростуть на даній території.

- Чи є в Україні такі рослини, яких раніше не було?

- Існує таке поняття як «інвазія» – проникнення рослин із інших країн. У нас є незліченне число рослин, які прийшли до нас із Росії, європейських країн, США. Серед них є і дуже небезпечні для людини. Вони виділяють пилок, який викликає алергічні реакції. Ці рослини з'явилися відносно недавно. Вони занесені різними шляхами: птахами, людиною, коли вона перевозить насіння, кораблями, літаками і так далі. Звичайно, у нас є карантинна служба, яка бореться з такими явищами, щоправда, не так добре, як хотілося б.

- Чи можна врятувати київські каштани? Кажуть, вони гинуть.

- По-перше, ті каштани, які віджили свій вік, потрібно негайно знищити. Багато із цих дерев небезпечні для життя перехожих, тому що можуть у будь-яку мить впасти. По-друге, необхідно провести профілактику дерев. У київських каштанів є грибкові захворювання, недостатня кількість певних мікроелементів. Є ще один небезпечний маячок: останніми роками у більшості каштанів, особливо у тих, які ростуть уздовж пожвавлених доріг, листя уже у червні місяці починає жовтіти і обпадати. Ці дерева хворі, вони забруднені вихлопами машин.

У Києві давно пора перейти на бензин, який має октанове число, що дає меншу кількість шкідливих викидів. Я займався проблемами екології у Нью-Йорку. В інституті ми ставили цікавий експеримент: у спеціальній камері порівнювалися старі і нові машини. Коли працювала нова машина, я пив каву. Коли ж там працював такий автомобіль, які ми бачимо щодня на київських вулицях, то більше двох секунд у камері знаходитися було неможливо.

- А як щодо рослин з ГМО? Чи дуже вони поширені у нашій країні?

- Думаю, що так, і це дуже погано. У нормальних розвинених країнах немає такої кількості продуктів з ГМО, як в Україні. У нас немає навіть закону, який регулював би вміст ГМО у продуктах. Я був автором першого такого законопроекту. Прийняли його тільки у першому читанні, до другого справа так і не дійшла. Щоправда, у нас є постанова Кабміну, яка якоюсь мірою регулює це питання. Зводиться воно до того, що у будь-якому продукті, який продається, повинно бути не більше 0,9% ГМО. Але для цього потрібно, щоб у кожній області України була лабораторія, яка може провести відповідну перевірку. Я знаю тільки одну таку лабораторію, вона знаходиться у Києві.

Поки що українці їдять шоколад, рис, картоплю та інші продукти з ГМО. Але ми про це не знаємо, тому що не можемо прийти у магазин і побачити на етикетці процентний вміст ГМО або їх відсутність. За рубежем, навпаки, майже на кожному продукті є вказівка процентного вмісту ГМО. В Україні повинні визначити хоч би види рослин з ГМО, які можна допустити у продаж. Такий перелік уже складено в Росії.

Сьогодні в нашій державі виведений генетично модифікований сорт картоплі із захистом від колорадського жука. У картоплі міститься білок, який є отруйним для цього шкідника. Але багато експертів жартують, що якщо він отруйний для колорадського жука, то вже тим більше - отруйний для людини! Є дані про те, що у багатьох людей після вживання генно модифікованої артоплі з'являється алергія, порушується кишкова діяльність. Але ми народ який? Купуємо все і їмо без розбору!

- У чому небезпека продуктів з ГМО?

- Найбільша небезпека у тому, що сучасна наука не може сказати про віддалені наслідки вживання таких продуктів. У першому поколінні небезпеки може не бути, але не відомо, що станеться з другим-сьомим поколіннями. Гени від продуктів можуть перейти до людського організму.

- Костянтине Меркурійовичу, а як Ви поставилися до бажання Вашого сина, Миколи Вересня, займатися журналістикою? Чи не спонукали його йти своєю дорогою?

- Мій старший син пішов по моїх стопах. Він став кандидатом біологічних наук за моєю спеціальністю «фізіолог рослин». А ось Микола з юності цікавився гуманітарними науками. Коли йому запропонували працювати на радіо, він погодився. Зараз йому вже пізно йти моїм шляхом, але він і без того досяг багато чого у сфері журналістики. Я пишаюся своїм сином і бажаю йому подальших успіхів.

- Як Ви оцінюєте те, що зараз відбувається у парламенті? Чи потрібна нам така Рада?

- Я був депутатом чотирьох скликань і бачив дуже різних політиків. Але таких нардепів, як у цьому скликанні, ще не було. Я не хочу нікого кривдити, тому що серед 450 чоловік завжди знайдуться хороші, гарні люди. Але зараз їх менше, ніж раніше. Тоді депутати працювали сильніше, глибше. Вони були більш принциповими і вимогливими. Сьогодні більшість із них - поверхневі і байдужі.

Більше того, у депутатів просто немає совісті. Не можна отримувати величезну зарплату і місяцями практично нічого не робити! Невже так складно відібрати із тих чотирьохсот законопроектів, які лежать у ВР, найнеобхідніші, і проголосувати їх?! Адже держава зазнає збитків із кожною секундою затримки їх ухвалення.

Віктор Ющенко багато разів порушував Конституцію, але зараз на його місці я б розпустив Верховну Раду за бездіяльність. Народ би його зрозумів. Або, якщо у нардепів є совість, то вони винні саморозпуститися. Може, нарешті, народ обере кращих.