Коаліція померла. Хай живе коаліція?

Завтра спливає термін, відведений регламентом нині чинній парламентській коаліції, після якого демократична більшість або відновиться у форматі БЮТ – НУ-НС, або остаточно розпадеться. А оскільки парламентський союз, який тріщав по всіх швах з самого початку діяльності, вже, видно, ніщо не утримає від розвалу, то з 13 вересня почнеться відлік 30 днів, упродовж яких у Верховній Раді має бути створена нова більшість. Якщо ж цього не станеться, то Президент з великою часткою вірогідності цей парламент розжене і призначить позачергові вибори.

Минулий тиждень, переповнений взаємними звинуваченнями перших осіб держави, виразно показав - примирити Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко, які затіяли публічну війну на знищення, не зможе навіть цілий полк бабусь Парасок. А якщо вже «пани» так відчайдушно б'ються, то де вже лобам «холопів» (тобто депутатів-коаліціантів) уціліти. І парламентська більшість, з великими потугами створена майже рік тому, в її нинішньому форматі навряд чи переживе чергове випробування на міцність.

Останній день коаліційної Помпеї

Перші ознаки майбутнього розвалу коаліції демократичних сил у Верховній Раді шостого скликання вгадувалися ще у листопаді 2007 року – коли новоствореній більшості з чималим трудом вдалося обрати прем'єр-міністра. Вже тоді стало ясно, що з тим набором абсолютно не співпадаючих амбіцій, який є у обох учасників парламентського союзу, коаліція БЮТ – НУ-НС довго не проіснує. Прояви смертельної «недуги» більшості стали помітні ще виразніше, коли справа дійшла до розподілу чиновницьких портфелів. Заглибившись в усобицю за сфери впливу, коаліціонери абсолютно забули про те, що обіцяли виборцеві і що було записано у багатосторінковій коаліційній угоді. Демократична більшість була заздалегідь приречена ще і тому, що вона, по суті, стала заручником інтриг Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, які до моменту створення коаліції вже були у статусі політичних конкурентів.

І недавнє бажання, яке виказується, принаймні, на словах, Президента і прем'єр-міністра зберегти парламентський союз БЮТ і НУ-НС – не більше, ніж гра на публіку. На цьому тижні і Глава держави, і керівниця уряду фактично показали, що мости між ними спалені остаточно і безповоротно. Від туманних натяків вони перейшли на прямі звинувачення. Так, Юлія Тимошенко на своїй понеділковій прес-конференції виразно позначила головного руйнівника демократичної більшості – Президента України. Гарант теж у боргу не залишився, заявивши днями, що «сформована де-факто у парламенті нова коаліція є реалізацією політичного сценарію, який має одну мету - вчинити в країні державний переворот через перерозподіл владних повноважень». Щоправда, на відміну від колишньої соратниці по революційному Майдану, від згадок імені тієї, хто, на його думку, винен у розвалі коаліції, Президент утримався.

У той же час абсолютно очевидно, що БЮТ не погодиться з вимогою колег по більшості відкликати голоси під законами, ухваленими Верховною Радою 2 вересня 2008 року, і висловити спільну позицію щодо грузино-осетинського конфлікту. Це, зокрема, підтвердила і Юлія Тимошенко, закликавши вчора Президента повернути свою фракцію у коаліцію без будь-яких вимог і ультиматумів. Так само ясно, що НУ-НС, вірніше, ті 39 депутатів фракції, які проголосували за вихід із коаліції, не піддадуться на умовляння бютівців «кинути дуріти» та анулювати своє рішення. До того ж, від незграбних за своїм змістом заяв про пошуки шляхів для компромісу лідери обох фракції перейшли до мови ультиматумів. Абсолютно очевидно, що таким чином коаліцію не зберегти. І заяви представників парламентської більшості це підтверджують.

Так, в інтерв'ю ForUm’у депутат від «Нашої України – Народної самооборони» Володимир Стретович повідомив, що політрада партії навіть не збиралася, щоб розглянути питання про повернення в коаліцію. Більше того, депутат впевнений, що «або у Раді створюється нова коаліція, або будуть позачергові парламентські вибори». Тим часом, депутат від БЮТ Лев Бірюк вважає, що коаліція у нинішньому форматі могла б відновитися за умови, що Іван Плющ, Ігор Кріль та інші антагоністи політики прем'єр-міністра написали б письмові гарантії того, що вони голосуватимуть за рішення своєї фракції. «Якщо ми знову зліпимо коаліцію, а вона не працюватиме, кому вона потрібна?», - риторично запитує депутат. Дійсно, кому потрібна більшість, яку «ліпитимуть» самі здогадайтеся із чого. До того ж, навряд чи той же Плющ або Кріль підуть на те, щоб дати якісь письмові гарантії. Такими «білими нитками» парламентський союз демократичних сил вже точно не зшити. Тому що саме на таких «нитках» і трималася нинішня де-факто вже не існуюча більшість.

До того ж, схоже, що думки без п'яти хвилин колишніх коаліціонерів уже працюють в абсолютно іншому напрямі. Так, наприклад, усі помисли ну-нсівців – про можливі позачергові парламентські вибори. Для них достроковий розпуск парламенту – інструмент для шантажу бютівців, які після провалу на київських виборах уже не так впевнені у своїх електоральних позиціях, як раніше. Мабуть, що розвал коаліції, на який за указкою Президента пішов НУ-НС, був задуманий якраз для того, щоб змусити БЮТ або йти на парламентський союз із Партією регіонів, або готуватися до перевиборів. Причому і перший, і другий варіанти, на думку ну-нсівців, для представників Блоку Юлії Тимошенко вкрай невигідний. Перший – тому що загрожує неприйняттям з боку адептів БЮТ і, як наслідок, втратою електоральної підтримки. Другий - тому що після київського фіаско бютівці вже не такі впевнені у непереможності їхнього лідера. Свідченням такого мандражу, на думку депутата від НУ-НС Олеся Донія, став законопроект від Сергія Терьохіна про підвищення прохідного бар'єру на виборах до Верховної Ради з 3 до 10 відсотків. І заяви глави фракції БЮТ Івана Кириленка і самої Юлії Тимошенко про те, що вчинок Терьохіна – його особиста позиція, а не позиція Блоку, виглядають слабкими спробами виправдати дії парламентарія, у якого банально не витримали нерви.

У той же час у БЮТ зараз також зовсім не плекають надії на збереження союзу з НУ-НС. Що дозволяє говорити про те, що 13 вересня, видно, стане останнім днем коаліційної «Помпеї».

БЮТ + Партія регіонів = шанс на порятунок країни?

Головне питання порядку денного для пропрем'єрської політичної сили сьогодні – можлива коаліція з Партією регіонів. Від неї вже не відхрещуються ані бютівці, ані регіонали. Так, депутат від фракції БЮТ Андрій Сенченко вважає, що коаліція з Партією регіонів можлива тільки як технічна, покликана розв’язати дві проблеми - не допустити розвалу країни і провести конституційну реформу. «Під ці завдання теоретично може відбутися така коаліція, але вона не означатиме відмову з боку БЮТ від своїх принципів», - каже Сенченко, неначе наперед виправдовуючись перед своїми виборцями.

При цьому у завдання Блоку, який, імовірно, змушений буде піти на союз з регіоналами, входить збереження владних позицій в уряді та підтримка своєї домінуючої ролі у новому варіанті парламентської більшості. Чи реальні ці плани? Скажімо так – наполовину. Наприклад, депутат від фракції Партії регіонів Олександр Стоян упевнений, що БЮТ і ПР цілком можуть об'єднатися. «Вибори нам не потрібні. Доведеться зняти на якийсь час гострі питання, які є у нас. Наприклад, питання другої мови, питання НАТО» - вважає парламентарій. Проте Партія регіонів навряд чи піде у більшість з БЮТ, якщо не матиме гарантій паритетного розподілу посад і владних повноважень. Звичайно, пост прем'єр-міністра тільки один, і у плани Тимошенко зовсім не входить швидке з ним розлучення. Але так само не можна стверджувати, що Віктор Янукович задовольниться посадою спікера або першого віце-прем'єра. Заковика у партнерстві БЮТ і ПР, як і у випадку з НУ-НС, полягає у владних амбіціях лідерів двох найбільших парламентських партій України.

Тим часом, у гонитві за владним ресурсом бютівці й регіонали можуть прогавити цілком реальний шанс об'єднати Україну і позбавити її від обридлих «чергових» позачергових виборів. Суспільство, на погляд автора, вже цілком морально дозріло для того, щоб прийняти такий варіант парламентської більшості. Українці, які втомилися спостерігати перманентні війни між Віктором Ющенком і кількома поспіль коаліціями, напевно, згодні підтримати парламентський союз БЮТ і Партії регіонів. Принаймні, про це свідчать дані, нехай і нерепрезентативних, опитувань на новинних сайтах та Інтернет-порталах крупних українських газет. Судячи з того, з якою ефективністю працювали парламентські фракції цих політичних сил у минулому і нинішньому скликаннях Верховної Ради, у них може вистачити мужності продовжити таку діяльність і далі. Адже, як вважає політолог Михайло Погребінський, з величезної кількості соціальних і економічних питань БЮТ і Партія регіонів зможуть знайти спільну лінію поведінки. «Вся відповідальність зараз лежить на Тимошенко і Януковичу. Якщо вони зрозуміють усю важливість цього моменту, їм вдасться домовитися», - упевнений політолог.