Сенченко: Тимошенко навчилася обходитися без парламенту

Серпень цього року виявився як ніколи спекотним - і в прямому, і в переносному розумінні цього слова: Росія і Грузія ступили на «стежку війни». За останні декілька днів бойові дії на території Південної Осетії, а потім і самої Грузії не коментував хіба що ледачий, наприклад, лідери чотирьох парламентських фракцій, у чому їх уже неодноразово дорікнули. Але в цілому думки розділилися: хтось вважає, що не має рації Грузія, хтось – Росія. Але більшість експертів, політиків і журналістів сходяться з думкою, що подібні дії називаються агресією. Згоден з цією точкою зору і народний депутат з БЮТ Андрій Сенченко. Про це і багато чого іншого він розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.

- Андрію Віленовичу, як Ви розцінюєте ті події, які зараз відбуваються в Грузії?

- Загалом, я згоден з тією оцінкою, яка звучала, - що це агресія. Ми можемо по-різному оцінювати й аналізувати історію конфлікту Грузії й Осетії, і починати можна з подій двохсотрічної давнини. Можна з 16-річної давнини – це розвал Союзу і пов'язані з цим речі, але 16 років там погано-бідно тримався якийсь мир.

Так, різні сторони в цьому процесі поводилися по-різному, але, ще раз, це був мир, там не гинули люди. Саакашвілі пішов на цю політичну авантюру з тяжкими наслідками. Якби це було у виконанні пересічного громадянина – то просто називалося б злочином. Якщо він думає, що відносно нього буде інша оцінка, тому що він - президент, то я вважаю, що навряд чи. І, думаю, що зрештою, йому за всі ці дії все одно доведеться відповідати.

- Чи має рацію Росія, висуваючи Грузії ультиматуми, як, наприклад, вимога вивести грузинські війська з Південної Осетії?

- Південна Осетія – це зона конфлікту, і 16 років мир тримався на розділенні конфліктуючих сторін. Я думаю, що можна знайти вади в поведінці, як осетинської, грузинської, так і російської сторони за всі ці 16 років. Але найголовніше, я повторюся, там не гинули люди. Якщо сьогодні не повернути статус-кво, то війна затягнеться надовго. Тому я думаю, що росіяни як та сторона, яка має мандат на миротворчу місію при всьому тому, ще раз підкреслю, напевно були якісь вади в цій діяльності, має право вимагати, і я думаю, що здоровий глузд за це.

- Чи має право Україна втручатися в цей конфлікт?

- Я думаю, що чим менше Україна туди втручатиметься, тим краще. Оскільки, на жаль, є спроби, якісь непрямі ознаки того, що все-таки Президент через якісь дружні взаємини з Саакашвілі намагається якимсь певним чином успадкувати діяльність органів влади нашої країни в цьому конфлікті. Але, я думаю, що йому варто було б дистанціюватися, оскільки іншої оцінки, крім агресії, яка спричинила за собою загибель мирних людей, я особисто не можу застосувати до цієї ситуації. І втягуватися в співучасники, я вважаю, не варто. Україна вже, на жаль, взяла участь у конфлікті, враховуючи постачання зброї.

- Чи згодні Ви з думкою експертів про те, що цей конфлікт може перерости в третю світову війну?

- Ні, звичайно. Я думаю, що були досить зважені оцінки, які висловило німецьке керівництво, Польща, яка відмовилася від перших, скажімо так, інерційних поглядів на цю ситуацію, коли у результаті поляки сказали, що «ні-ні-ні, ви нас, будь ласка, не зараховуйте в адвокати Саакашвілі». Визначальним ознакам можна додавати різні відтінки. З одного боку, ніби як є велика Росія - вся така амбітна, з іншого боку, є маленька Грузія, яка бореться за свою незалежність. Але давайте зрозуміємо ще наступне: є історія осетинського народу, є історія входження осетин разом з грузинами до складу Російської імперії 200 років тому, і є там подальші дії Сталіна, коли він змінював кордони. Там все настільки неоднозначно і коріння проблеми йде дуже й дуже глибоко. Не пам'ятаю, хто саме в одному з коментарів сказав, що «запрошення жити разом у складі однієї країни не повинне супроводжуватися знищенням мирних жителів».

- Давайте поговоримо ще про наші внутрішні справи. Минулого тижня Тимошенко повідомила, що в липні в Україні спостерігається дефляція. Але чи заслуга це уряду? Чи все-таки сезонний чинник?

- Я думаю, що ті системні дії, які робив уряд, простежувалися на зниженні рівня інфляції. Так було і в квітні, і в травні в порівнянні з березневим піком.

Якщо ми з вами візьмемо аркуш паперу в клітинку і просто намалюємо графік рівня інфляції щомісячно за друге півріччя 2007 року до середини грудня, коли Тимошенко прийняла уряд, то у нас вийде крива, яка досить круто йде вгору. І те, що відбувалося в січні, лютому й березні – це продовження цієї кривої. По суті, це інерція процесів, які були запущені в другій половині минулого року.

«Березневого перелому» Тимошенко могла досягти набагато раніше, якби діячі з Секретаріату Президента не підстібали інфляцію і своїми розмовами, і діями, зокрема, спробою декларативно призначати ціни на цукор, на інші продукти – це насправді було, і ми про це не забули й не забудемо. Так от, наприкінці березня цей перелом відбувся і пішла тенденція, яка привела до того, що в липні ми спостерігали дефляцію. Так, звичайно ж, у ній є й сезонна складова, але основна частина, я вважаю, це системні дії уряду. Якби уряду не заважали, то результат був би ще більш вражаючим.

- Експерти говорять, що до кінця року ми можемо отримати інфляцію на рівні 30 %. Чи зможе уряд Тимошенко уберегти Україну від цього?

- Мені здається, експерти грають у гру «хто більше», так що це, швидше, не експерти, а так – «накаркати». Ось давайте просто проаналізуємо ситуацію: що є складниками інфляції в країні? Перше: є та частина, яка є важкокеруючою зсередини країни, і, по суті, тут не залежить хто прем'єр, це загальносвітові тенденції, пов'язані з подорожчанням енергоносіїв і продуктів харчування. Тобто, це об'єктивна реальність, яка абсолютно не залежить від управлінських рішень уряду. І це дуже значна для нашої країни складова, оскільки енергоносії є основною складовою імпорту для нас, а похідні від енергоносіїв - уже все решта.

Друге: та частина - не по значущості або об'єму, про яку найбільше говорять – соціальні виплати. Але разом з тим, якщо ми порівняємо цифри сумарного подорожчання за рахунок енергоносіїв – просто прикинемо, скільки коштував той же об'єм енергоносіїв, який ми купували рік тому і скільки він коштує зараз, з сумою соціальних виплат, то ми зрозуміємо, що це помилкова спроба відвести убік громадську думку. Й потім: давайте, зрозуміємо одну просту річ. Ми що, пропонуємо залишити людей за межею бідності? Чи ми припускаємо, що можна не віддавати борги? Те, що повертають внески, це не якісь віртуальні гроші, які уряд чомусь там усім підряд роздає. Це ті гроші, які люди заробили тяжкою працею, довірили державі. Відповідальність перед власним населенням – це дуже важлива частина, а не тільки перед світовою спільнотою або ще перед кимось. Для мене, як людини, не стоїть питання чи треба віддавати борги. Тому, що будь-яка порядна людина вам відповість: якщо брали – треба віддавати. Так от, держава отримувала ці кошти у вигляді внесків і використовувала, значить, потрібно віддавати. І тут нічого обговорювати.

Що стосується питання підвищення пенсій, соціальних виплат. У нас дуже сильно була спотворена вся система соціальних захистів і соціальних гарантій. Тому що в різні роки різні політики приймали різного роду вигідні їм рішення, наприклад, коли потрібно було «підсолодити пілюлю» – людям підвищували пенсію або давали якісь пільги. І в результаті вийшов набір розрізнених заходів, багато з яких, в багаторічних процесах інфляції, втратили значення, і вже є просто знущанням з людей. Я приведу приклад: до останнього моменту, поки буквально пару місяців тому уряд Тимошенко не ухвалив відповідних рішень, репресовані громадяни, які проживають на території нашої країни, отримували близько 9 грн, а члени їхніх сімей - 4,50. Як це сприймати, крім як знущання? Те, що в країні система соціальних пільг і гарантій приведена до здорового глузду – це дуже важливе, величезне досягнення. Тому цю частину складової я вважаю спекулятивною по відношенню до уряду Тимошенко. Це спроба тиснути на уряд, не даючи виконувати здорові соціальні програми.

Наступна дуже значна частина інфляційної програми – це результат боротьби з контрабандою. Ви пам'ятаєте, що в країну контрабандою ввозили мільйони пар китайського взуття, собівартість яких складала 55 центів, а продавалася вона потім у багато десятків разів дорожче. Уряд не міг з цим змиритися. Він змусив ввозити продукт за реальною ціною, а люди, які торгують цим, захотіли зберегти всі свої надприбутки і, звичайно, підняли ціни. Як з цим боротися? Звичайно, коли перекриваються контрабандні канали, то одночасно знижуються і митні збори, з тим, щоб вхідна ціна в країну була розумною. Раніше ці мита робилися для того, щоб товари не були допущені по контрабандних каналах, і цим бізнесом взагалі не могли займатися. Мито повинне бути тарифним евфемізмом регулювання зовнішньоекономічної діяльності через регулювання імпорту. Але уряду заважають скоректувати мита. Пам'ятаєте долю закону про митний тариф, який так і не був підписаний? Тим самим намагаються змусити уряд знову відкрити канали для контрабанди. Але думаю, що у Тимошенко вистачить і сил, і волі для того, щоб продовжувати робити подальші кроки. І я думаю, ми доведемо цю політику до кінця - контрабанда себе в нашій країні зживе. Уряд може робити заходи, у тому числі і обмеження якихось спекулятивних тенденцій на ринку, адже багато хто хоче розбагатіти за один день, і, звичайно, за рахунок населення, особливо найбіднішої його частини.

- Арсеній Яценюк упевнений, що у вересні в парламенті буде жарко. Ви як вважаєте?

- У політичному сенсі будь-який вересень жаркіший, ніж серпень. Безумовно, знову будуть спроби «розгойдати» уряд, «розгойдати» Луценка і тим самим якимсь чином спробувати дезінтегрувати всю Народну Самооборону. Тобто, саме ця лінія поведінки явно простежується. Але, я думаю, що коаліція встоїть. Все-таки більшість наших колег – це нормальні патріоти своєї країни, для яких слова «честь» і «гідність» - не пустий звук.

- Ваші опоненти говорять, що система «Рада-3» за 10 секунд остаточно розвалить коаліцію.

- Я не знаю, з чого виходять наші опоненти, я виходжу з наступного: є закон і кожен депутат повинен голосувати за себе. Інша справа, що це, напевно, зажадає якихось організаційних змін, наприклад, обговорюємо щось з понеділка до середи, а по четвергах голосуємо. Ну, так це нормальні речі, я думаю, парламент адаптується під нову систему «Рада».

- Що ж буде з коаліцією? Чи можлива поява нової парламентської більшості?

- Я не бачу анінайменших можливостей для створення іншої коаліції в нашому парламенті. Я думаю, що критична маса народних депутатів не хоче дострокових виборів за сценарієм Віктора Андрійовича. Тому я вважаю, що запанує здоровий глузд і спроби переформатувати коаліцію, звичайно, будуть, але, думаю, нічого з цього не вийде.

- Але ж у коаліції немає необхідних 226 голосів, як працювати?

- Ви знаєте, по-перше, Тимошенко навчилася в значній мірі обходитися без парламенту – в хорошому сенсі цього слова, і максимально реалізовувати повноваження. Взагалі, я думаю, що наші співгромадяни повинні були б оцінити цю ситуацію, тому що сьогодні уряд Тимошенко - це єдиний центр стабільності в українській владі, оскільки парламент таким не є, і, на жаль, Президент і його структури також. Уряд – це та команда, яка послідовно працює на свою країну.

Я вважаю, що не така однорідна ситуація у фракціях, які входять в опозицію, щоб вони з усіх питань голосували проти. Тому що просто є такі речі, по яких голосувати «проти» собі гірше. Ми завжди пояснимо нашим співгромадянам, хто і чому голосує проти і чому не вирішуються якісь соціально-економічні проблеми нашої країни. Тому ми зі свого боку будемо культурно, відкрито, публічно чинити своєрідний політичний тиск на інші сили, щоб вдавалося добиватися результатів при голосуванні.